вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" жовтня 2019 р. Справа№ 910/4985/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Яковлєва М.Л.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
на рішення господарського суду міста Києва
від 25.07.2019 (повний текст рішення підписано 25.07.2019)
у справі №910/4985/19 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 33791,60 грн,
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення 33791,60 грн, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.
У відзиві на позовну заяву, поданому суду першої інстанції, відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що оскільки ні водій транспортного засобу BMW, д.н. НОМЕР_1 , ні страхувальник згідно полісу ( ОСОБА_1 ) не надали документи, що підтверджують правомірність використання даного транспортного засобу на момент ДТП, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту), довіреність від власника та переклад свідоцтва про реєстрацію ТЗ відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 09 вересня 1998 року №1388, для визнання випадку страховим, відсутні підстав для визнання вказаного транспортного засобу забезпеченим, а випадку із ним страховим.
У відповіді на відзив, поданій в суді першої інстанції, позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, та зазначає, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що водій ОСОБА_2 заволодів транспортним засобом неправомірним способом. Також стверджував, що можливе порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб; зазначені обставини не є підставою для звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до ст. 993 ЦК України та ст.27 ЗУ «Про страхування».
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2019 позов задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" страхове відшкодування в розмірі 33791 (тридцять три тисячі сімсот дев'яносто одну) грн. 60 коп., судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. При цьому суд зазначив, що Укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АМ/1536677 за умови щодо відповідного страхового платежу, що повинен здійснити страхувальник, який є особою, відмінною від тієї, яка тимчасово ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях, повинен був усвідомлювати ризик тих наслідків, які можуть випливати за наслідками укладення такого договору в контексті принципів цивільного законодавства щодо обов'язковості виконання зобов'язання сторонами.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, аналогічні тим, які викладено у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2019 у справі №910/4985/19. Постановлено, що апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
23.05.2017 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 316/17-Тз/О, відповідно до якого застраховано автомобіль марки Peugeot, д.н. НОМЕР_2 .
Із наявної в матеріалах справи довідки №301808792036175 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 25.03.2018 у м. Одеса сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Peugeot, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням власника ОСОБА_3 та автомобіля марки BMW, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеси № 523/4455/18 від 25.04.2018 ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №4166 від 01.04.2018 вартість відновлювального ремонту, заподіяного власнику КТЗ Peugeot, д.н. НОМЕР_2 становить 43312,13 грн.
На підставі рахунку на оплату №АСТ0001247 від 04.04.2018, наданого ТОВ «Фортуна Груп ЛТД», позивачем був складений страховий акт № 006.00358618-1 від 16.04.2018, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 35791,60 грн.
На виконання вимог договору страховик виплатив страхове відшкодування особі, яка здійснила ремонт пошкодженого автомобіля в розмірі 35791,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 991504 від 17.04.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно з приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля BMW, д.н. НОМЕР_1 застраховано у приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АМ / 1536677. За вказаним полісом страхувальником є ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, на підставі вищезазначених норм чинного законодавства та у зв'язку з укладенням полісу №АМ/1536677 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок експлуатації автомобіля марки BMW, номерний знак НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 080518-35461/К від 05.05.2018 про виплату страхового відшкодування в сумі 35791,60 грн.
Проте відповідачем не виконано дану вимогу.
У відзиві на позов відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначав, що оскільки ні водій транспортного засобу BMW, д.н. НОМЕР_1 , ні страхувальник згідно полісу ( ОСОБА_1 ) не надали документи, що підтверджують правомірність використання даного транспортного засобу на момент ДТП, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту), довіреність від власника та переклад свідоцтва про реєстрацію ТЗ відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 09 вересня 1998 року №1388, для визнання випадку страховим, відсутні підстави для визнання вказаного транспортного засобу забезпеченим, а випадку із ним страховим.
Відповідно до п. 1.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно з ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 є страхувальником, то відповідно до положень п. 1.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" є особою, відповідальність якої застрахована відповідачем.
Відповідач, уклавши договір страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів, у вигляді поліса №АМ /1536677 надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
Як встановлено вище, транспортний засіб марки BMW, д.н. НОМЕР_1 , яким спричинено шкоду застрахованому у позивача транспортному засобу, знаходився під керуванням ОСОБА_2
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.
Власник транспортного засобу може передавати такий спосіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Тобто за наявності у водія трансопрного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортом презюмується.
Відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 на час скоєння ДТП та нанесення шкоди автомобілю марки Peugeot, д.н. НОМЕР_2 , перебував за кермом автомобіля марки BMW, д.н. НОМЕР_1 , без законних на те підстав.
Неправомірності перебування за кермом автомобіля марки BMW, д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не вбачається також з наявних в матеріалах справи довідки про ДТП №301808792036175 від 25.03.2018 Управління патрульної поліції в Одеській області, постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 25.04.2018, прийнятої у справі про адміністративне правопорушення №532/4455/18 (номер провадження 3/523/2362/18).
Крім того, до предмету доказування у даній справі не входить встановлення наявності порушень страхувальником ОСОБА_1 . приписів Митного кодексу України та не впливає на обов'язок відповідача здійснити виплату страхового відшкодування.
Укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АМ/1536677 за умови щодо відповідного страхового платежу, що повинен здійснити страхувальник, який є особою, відмінною від тієї, яка тимчасово ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях, страховик повинен був усвідомлювати ризик тих наслідків, які можуть випливати за наслідками укладення такого договору в контексті принципів цивільного законодавства щодо обов'язковості виконання зобов'язання сторонами.
Можливе порушення митних правил ввезень автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб. Зазначені обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №910/14693/17.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Відповідачем не надано доказів визнання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/1536677) недійсним.
Вищевикладене спростовує доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 станом на час скоєння ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем автомобіля марки BMW, д.н. НОМЕР_1 , у зв'язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Колегія суддів вважає, що строк виконання відповідачем грошового обов'язку перед позивачем на момент розгляду та вирішення даного спору по суті настав, проте відповідач доказів виконання вказаного зобов'язання суду не надав.
Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір страхового відшкодування складає: 33791,60 грн (35791,60 грн. (виплачена вартість відновлювального ремонту) - 2000,00 грн. (франшиза) = 33791,60 грн).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимога позивача про відшкодування відповідачем страхової виплати в розмірі 33791,60 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 у справі №910/4985/19 - без змін.
Матеріали справи №910/4985/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
М.Л. Яковлєв