вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" жовтня 2019 р. Справа№ 910/1199/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мартюк А.І.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №2-2-2-2-01-1504 від 02.07.2019 (вх. №09.1-04.2/6168/19 від 08.08.2019) Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019
у справі №910/1199/19 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтім»
про стягнення 469 224,00 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Ільницький І.Й., довіреність №2-447д від 28.12.2018
від відповідача: Терновий О.В., ордер АА №1008093 від 16.10.2019
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтім» про стягнення 469 224,00 грн, з яких: 208 544,00 грн пені та 260 680,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором поставки №ЛГВ-406/22-18 від 07.05.2018 в частині поставки товару в строки, встановлені договором.
Під час розгляду справи відповідачем подано клопотання про зменшення неустойки на 50%, в якому відповідач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 104 272,00 грн та штрафу в розмірі 130 340,00 грн, всього 234 612,00 грн. Вказане клопотання судом першої інстанції задоволено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідності «Білтім» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» 45 619,00 грн пені, 71 687,00 грн штрафу та 7 038,36 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини порушення позивачем строку поставки, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Разом з тим, врахувавши часткову оплату відповідачем штрафних санкцій у розмірі 117 306,00 грн, а також подання відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 50%, суд першої інстанції задовольнив позов частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - Акціонерне товариство «Укргазвидобування», 02.07.2019 подав апеляційну скаргу №2-2-2-2-01-1504 від 02.07.2019 (вх. №09.1-04.2/6168/19 від 08.08.2019), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1199/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Скаржник вважає, що судом першої інстанції було помилково задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 50%. На думку позивача, оскаржуване рішення не містить обґрунтування, в чому саме полягає винятковість обставин справи, що мало наслідком зменшення неустойки. Також скаржник зазначає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення в порушення ст. 233 ГК України не було взято до уваги майновий стан сторін; відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості сплати ним штрафних санкцій. Крім того, позивач вказує, що прострочення виконання договору є значним - 56 днів, а збитки, завдані простроченням, перевищують розмір неустойки. Наведені обставини, на переконання скаржника, свідчать про безпідставність зменшення суми штрафних санкцій. На підтвердження своєї правової позиції апелянт посилається на постанови Верховного Суду у справах №917/562/18 та №924/709/17.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою №2-2-2-2-01-1504 від 02.07.2019 (вх. №09.1-04.2/6168/19 від 08.08.2019) Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1199/19. Відповідачу встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, учасникам справи встановлено процесуальний строк для надання заяв, клопотань пояснень. Справу призначено до розгляду на 17.10.2019.
Відповідач не скористався правом, визначеним ч. 1 ст. 263 ГПК України, не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019, у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мартюк А.І., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 вказаною колегією суддів прийнято до провадження апеляційну скаргу №2-2-2-2-01-1504 від 02.07.2019 (вх. №09.1-04.2/6168/19 від 08.08.2019) Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1199/19.
Представник позивача у судовому засіданні 17.10.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.10.2019 надав пояснення по справі, в яких проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1199/19 - залишити без змін.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
07.05.2018 між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтім» (постачальник, відповідач у справі) укладено договір поставки №ЛГВ-406/22-18, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до п. 5.3 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та специфікацією.
Згідно з п. 7.11 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, визначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
У специфікації № 1 від 07.05.2018 сторонами погоджено поставку автомобілю спеціального - установка парогенераторна пересувна УПП-1600/100, 1шт., за ціною 3 724 000,00 грн з ПДВ, зі строком поставки: 90 календарних днів з дати підписання договору.
Таким чином, граничним строком поставки товару, відповідно до специфікації №1, є 05.08.2018.
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору 01.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтім» поставило Акціонерному товариству «Укргазвидобування» (ГПУ «Львівгазвидобування») товар на суму 3 724 000,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі №15 (а.с. 37). Тобто, поставка була здійснена відповідачем з простроченням на 56 днів (з 06.08.2018 по 30.09.2018).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Заявляючи клопотання про зменшення розміру неустойки, відповідач, зокрема, вказав, що прострочення поставки сталося внаслідок затримання строків виготовлення заводом-виробником автомобільних шасі КРАЗ, на базі яких мав бути виготовлений автомобіль спеціальний - установка паро генераторна УПП-1600/100. Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до договору купівлі-продажу №147ТД/18 від 30.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Автокраз» зобов'язувалося поставити відповідачу автомобільне шасі КРАЗ 6322-0101140-05 протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати надходження авансового платежу в розмірі 50% вартості товару, оплата якого була здійснена відповідачем вчасно. Однак, фактично автомобільне шасі КРАЗ 6322-0101140-05 було передано постачальником відповідачу лише 31.08.2018, що підтверджується видатковою накладною №3339 та актом приймання-передачі №3339.
Задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що поведінка відповідача свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання за договором; прострочення строку поставки товару виникло з об'єктивних причин, яких відповідач намагався уникнути, а зобов'язання за договором було виконано повністю, підтвердженням чого є акт приймання-передачі про прийняття товару за договором. Крім того, суд звертав увагу на відсутність в матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасної поставки, а також на те, що порушення зобов'язання у даній справі фактично не завдало збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин.
При цьому місцевим господарським судом встановлено, що відповідач визнав факт прострочення поставки товару, під час розгляду справи відповідачем здійснено часткове погашення боргу зі сплати пені та штрафу в розмірі 117 306, 00 грн, згідно претензії від 01.11.2018 №2-2-2-2709, про що свідчить платіжне доручення №523 від 21.05.2019.
Скаржник обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що відповідачем не доведено винятковості обставин, за яких судом першої інстанції задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, та збитки не перевищують розміру неустойки. Позивач зазначає, що під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не доведено наявність понесених збитків, а не їх розмір. Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що прострочення виконання спірного договору мало негативний вплив на господарську діяльність позивача.
Крім того, апеляційний господарський суд враховує, що поставка товару була здійснена протягом 31 дня від дати поставки відповідачу необхідних шасі, в той час як строк поставки відповідно до спірного договору - 90 днів. На переконання колегії суддів, зазначене свідчить про те, що відповідач виконав всі залежні від нього дії та поставив товар у мінімально можливий строк.
Колегія суддів зауважує, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі №921/43/17-г/5, від 15.05.2018 у справі №905/2009/17 та від 17.09.2019 у справі №922/3636/18.
Судова колегія вважає, що з огляду на характер взаємовідносин сторін, враховуючи наявність об'єктивних причин прострочення поставки товару, даний випадок, а саме прострочення позивачем поставки товару - автомобіля спеціального - установка парогенераторна пересувна УПП-1600/100, на 56 днів за договором поставки №ЛГВ-406/22-18 від 07.05.2018, є винятковим.
Тому, враховуючи, що при зменшенні розміру штрафних санкцій позивач не несе значних негативних наслідків у своїй господарській діяльності, а також те, що стягнення штрафних санкцій з відповідача на користь позивача є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов'язання, яке на момент прийняття оскаржуваного рішення було виконано, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій в порядку ст. 551 ЦК України.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що часткову сплату відповідачем боргу в сумі 117 306,00 грн, з огляду на призначення платежу - «сплата штрафу, пені згідно претензії №2-2-2-2709 від 01.11.2018», слід врахувати як 58 653,00 грн в рахунок погашення боргу зі сплати пені та 58 653,00 грн в рахунок погашення боргу зі сплати штрафу, порівну.
Колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються посилання позивача на постанови Верховного Суду у справах №917/562/18 та №924/709/17, з огляду на наступне.
Обставини справи №917/562/18 не є аналогічними з обставинами даної справи, оскільки клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у справі №917/562/18 мотивоване незадовільним фінансовим станом підприємства, а тому суд правомірно відмовив у його задоволенні з причин неподання відповідачем доказів майнового стану підприємства, в той час як клопотання у даній справі мотивоване позивачем наявністю об'єктивних обставин, що перешкоджали виконанню його обов'язку з поставки товару, та відповідач у даній справі надав належні докази на підтвердження зазначених обставин. Також судова колегія зазначає, що оскаржуване рішення не суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного суду у справі №924/709/17, оскільки у наведеній постанові Касаційний господарський суд зазначає, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а не його обов'язком, а за відсутності переліку виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, та розмір, до якого пеня та штраф підлягають зменшенню.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд на підставі повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування обставин під час вирішення справи в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1199/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (позивача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1199/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1199/19 залишити без змін.
3. Справу №910/1199/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.І. Мартюк
С.Я. Дикунська
Повний текст постанови складено 22.10.2019