79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" жовтня 2019 р. Справа №914/20/19
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді - Плотніцького Б.Д.
суддів Кордюк Г.Т.
Кравчук Н.М.
за участі секретаря судового засідання:Михайлишин С.В.
та представників учасників судового процесу
від позивача (апелянта): Жарський І.Р. довіреність №7750-К-О від 27.12.16
від відповідача: Яциніна М-М.С. ордер серія ЛВ №114378 від 17.09.2019
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» б/н від 15.07.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/2769/19 від 23.07.2019),
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04 липня 2019 (головуючий суддя Артимович В.М., судді Гутьєва В.В., Цікало А.І.)
про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження
у справі №914/20/19
за позовом: Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м.Київ (далі - АТ «КБ «Приватбанк»)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілма Трейд», м.Львів (ТОВ - «Сілма Трейд»
про стягнення 88 168 737,27 грн.,
Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.01.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до ТОВ “Сілма Трейд” про стягнення 58 989 428,35 грн., з яких 27 089 403,58 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 22 692 028,70 грн. - заборгованість з винагороди за користування майном; 9 207 995,71 грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання.
АТ «КБ «Приватбанк» двічі збільшував розмір позовних вимог. Остаточними вимогами позивача згідно заяви від 22.05.2019 є: стягнути з ТОВ «Сілма Трейд» 88 168 737,27 грн., з яких 37 075 862,49 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 31 757 436,10 грн. - заборгованість з винагороди за користування майном; 19 335 438,68 грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання.
Ухвалою суд від 04.07.2019 задоволено клопотання ТОВ “Сілма Трейд” про призначення у справі судової економічної експертизи. Проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Для вирішення експерту поставлені наступні запитання:
1) Чи підтверджується документально та арифметично розрахунок суми простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна 37 075 862,49 грн. ТОВ “Сілма Трейд” перед АТ «КБ “Приватбанк” за період з 26.09.2017 по 25.04.2019 за Договором фінансового лізингу від 20.08.2016 №4Б6070ЛИ (з врахуванням додаткових угод до даного Договору фінансового лізингу, укладених між АТ «КБ “Приватбанк” та ТОВ “Сілма Трейд” 22.08.2016, 25.08.2016, 03.11.2016)?
2) Чи підтверджується документально та арифметично розрахунок суми простроченої заборгованості з винагороди за користування лізинговим майном 31 757 436,10 грн. ТОВ “Сілма Трейд” перед АТ «КБ “Приватбанк” за період з 26.08.2016 по 25.04.2019 за Договором фінансового лізингу від 20.08.2016 №4Б6070ЛИ (з врахуванням додаткових угод до даного Договору фінансового лізингу, укладених між АТ «КБ “Приватбанк” та ТОВ “Сілма Трейд” 22.08.2016, 25.08.2016, 03.11.2016)?
3) Чи підтверджується документально та арифметично розрахунок суми пені 19 335 438,68 грн. за порушення зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород за користування лізинговим майном, за період з 01.06.2017 по 25.04.2019 відповідно до умов Договору фінансового лізингу від 20.08.2016 №4Б6070ЛИ (з врахуванням додаткових угод до даного Договору фінансового лізингу, укладених між АТ «КБ «Приватбанк» та ТОВ “Сілма Трейд” 22.08.2016, 25.08.2016, 03.11.2016)?
У разі, якщо суми не підтверджуються або підтверджуються частково, то надати окремий розрахунок розміру заборгованості (по лізингових платежах в рахунок вартості майна, по винагороді за користування лізинговим майном, по пені за порушення грошового зобов'язання) ТОВ “Сілма Трейд” перед АТ «КБ «Приватбанк» за Договором фінансового лізингу від 20.08.2016 №4Б6070ЛИ (з врахуванням додаткових угод до даного Договору фінансового лізингу, укладених між АТ «КБ “Приватбанк” та ТОВ «Сілма Трейд» 22.08.2016, 25.08.2016, 03.11.2016). Оплату за проведення судової експертизи покладено на ТОВ «Сілма Трейд».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, АТ «КБ «Приватбанк» звернулось до Західного апеляційного господарського суду ( далі - ЗАГС) з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 у даній справі скасувати та направити справу в Господарський суд Львівської області для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, зокрема, що відсутня потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, оскільки висновок експерта може бути замінений іншими засобами доказування, а саме, виписками, детальним розрахунком заборгованості, який наявний у матеріалах справи та доданий до заяви про збільшення розміру позовних вимог, дослідження умов кредитного договору. Тому, на думку апелянта, проведення судової економічної експертизи є недоцільним та передчасним. Формулюючи питання, які слід вирішити експерту, суд не вказав, з яких саме нарахувань мають місце розбіжності, що підлягають дослідженню та аналізу зі застосуванням спеціальних знань. Не вказав, які саме докази є суперечливими. У той же час, відповідач не надав контррозрахунок заборгованості за лізинговими платежами, винагородою і пенею та жодного неврахованого позивачем платіжного доручення, здійсненного хронологічно в період з 20.08.2016 по 25.04.2019рр. Апелянт вважає, що такими діями відповідач затягує судовий процес, що є неприпустимим. Свої вимоги скаржник підкріплює посиланням на постави Верховного суду №917/50/17 від 24.01.2018, №907/425/16 від 24.01.2018, №922/1073/17 від 07.02.2018, №917/1400/16 від 28.02.2018.
Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 06.09.2019 відповідач проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, заперечує та просить залишити ухвалу Господарського суду про призначення судової економічної експертизи без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач зазначає, що заявлене ним клопотання про призначення експертизи було зумовлене неможливістю встановити правильну суму заборгованості по тілу фінансового лізингу (основну заборгованість по лізингових платежах) та по відсотках, пеню, яка нарахована за невиконання умов договору, оскільки в такому розрахунку не відображено суми та дати погашення тіла фінансового лізингу, допущені помилки та відсутня уся необхідна інформація для проведення математичних розрахунків, тому вважає, що такий розрахунок позивача не може бути прийнятий судом до уваги у якості належного, оскільки він є суперечливим і не відображає повною мірою чіткого розрахунку сум грошових коштів та дат, в які ТОВ «Сілма Трейд» сплачувалися кошти з метою виконання умов договору фінансового лізингу. Здійснити повноцінний контррозрахунок відповідач не в силі, адже, на відміну від позивача, не є фінансовою установою та не володіє спеціальними знаннями.
Враховуючи велику суму заборгованості, значну кількість періодів нарахування, аналіз даних розрахунків потребує спеціальних знань у сфері фінансово-лізингових операцій, а відтак, призначення судової експертизи є доречним та вірним. У підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на рішення ЄС з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00) від 01.06.2006 у якій зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Мотиви та норми права, а також стислий виклад встановлених судом першої та апеляційної інстанції неоспорених обставин справи
Судом першої інстанції встановлено, що предметом даного спору є неналежне виконання вимог договору фінансового лізингу №4Б6070ЛИ та стягнення (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 22.05.2019) 88 168 737,27грн., з яких 37 075 862,49грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 31 757 436,10грн. - заборгованість з винагороди за користування майном; 19 335 438,68грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання.
На підтвердження розміру своїх позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи, договір, додаткові угоди до нього, розрахунок заборгованості, банківські виписки, та ряд інших документів.
25.01.2019 ТОВ «Сілма Трейд» звернулось із клопотанням про призначення судової економічної експертизи. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що з наданих АТ «КБ «Приватбанк» розрахунків неможливо встановити правильну суму заборгованості по тілу фінансового лізингу (основну заборгованість по лізингових платежах) та по відсотках, пеню, яка нарахована за невиконання умов договору, оскільки в такому розрахунку не відображено суми та дати погашення тіла фінансового лізингу, допущені помилки та відсутня уся необхідна інформація для проведення математичних розрахунків, тому відповідач вважає, що такий розрахунок позивача не може бути прийнятий судом до уваги як належний розрахунок заборгованості за договором, оскільки він є суперечливим і не відображає повною мірою чіткого розрахунку сум грошових коштів та дат, в які ТОВ «Сілма Трейд» сплачувалися кошти з метою виконання умов договору фінансового лізингу. Додатковою угодою до договору від 03.11.2016 передбачено, що з 07 листопада 2016 відсоткова винагорода за користування майном становить 10,5% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, а у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів - 21%. Проте, позивачем у розрахунку за 07.11.2016 застосовано відсоткову ставку за сім днів, в той час як 07.11.2016 діяла не така відсоткова ставка, як з 01.11.2016 по 06.11.2016, що зумовило, на думку відповідача, помилку у наступних розрахунках. Відповідач зазначає, що позивачем неправильно розраховано подвійну облікову ставку НБУ при нарахуванні пені. Тому, зважаючи на складність розрахунку сум, які є предметом позову, необхідно дослідити значний обсяг первинних фінансових документів та їх співставити, в тому числі на відповідність договору фінансового лізингу, що, в свою чергу, потребує спеціальних економічних знань.
Позивач неодноразово у письмових поясненнях заперечував проти задоволення клопотання про призначення судової експертизи у справі.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 1 ЗУ «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
За клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч.1 ст.99 ГПК України)
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Частиною 1 ст.79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судом першої інстанції зазначено, що в розрахунку заборгованості, долученому до останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачем не вказані дати та суми сплачених лізингових платежів, відсутні періоди, за які, та суми, на які нараховуються відсотки за користування майном та пеня. Тобто відсутні дані, які необхідні для належної оцінки судом правильності та перевірки математичного розрахунку нарахованої відсоткової винагороди за користування майном та пені. Збільшуючи розмір позовних вимог та зазначаючи період нарахування заборгованості по 25.04.2019, позивачем не було надано суду банківських виписок щодо розрахунків відповідача зі сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном за вказаних період. Одночасно, під час розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, відповідач звертав увагу судів на допущені позивачем помилки у розрахунках, які частково визнавалися позивачем.
При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного спору є стягнення 88 168 737,27 грн., з яких 37 075 862,49 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 31 757 436,10 грн. - заборгованість з винагороди за користування майном; 19 335 438,68 грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання. На підтвердження розміру позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи договір, додаткові угоди до нього, розрахунок заборгованості, банківські виписки та ряд інших документів. Проте, в долученому до останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог розрахунку заборгованості відсутні дати та суми сплачених лізингових платежів, відсутні періоди, за які, та суми, на які нараховуються відсотки за користування майном та пеня. Тобто, у долученому позивачем розрахунку заборгованості відсутні дані, які необхідні для належної оцінки судом правильності та перевірки математичного розрахунку нарахованої відсоткової винагороди за користування майном та пені. Збільшуючи розмір позовних вимог та зазначаючи період нарахування заборгованості по 25.04.2019, позивачем не надано банківських виписок щодо розрахунків зі сплати лізингових платежів відповідачем та відсоткової винагороди за користування майном за вказаний період. Під час розгляду справи відповідач неодноразово звертав увагу на допущені позивачем помилки у розрахунках, які частково визнавалися позивачем.
Відтак, зважаючи на те, що сума боргу є великою, розрахунок є незрозумілим та містить значну кількість періодів заборгованості та помилок, тому аналіз даних в розрахунку потребує спеціальних знань в сфері фінансово-лізингових операцій, господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.228 ГПК України.
Висновки суду
З урахуванням викладеного, за даних фактичних обставин справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Львівської області щодо необхідності проведення судової експертизи з метою встановлення арифметичної правильності проведених позивачем розрахунків, зокрема з огляду на складність розрахунку сум, які є предметом позову, необхідність дослідження значного обсягу первинних фінансових документів, зауваження іншої сторони щодо неодноразових помилок у вказаних розрахунках, розбіжностях сторін у застосуванні відсоткової ставки у розрахунку за 07.11.2016, що понесло подальші неточності, неправильним розрахунком подвійної облікової ставки НБУ при нарахуванні пені.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому акті.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).
Судові витрати
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст.86, 269, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» б/н від 15.07.2019 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.07.2019 у справі №914/20/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст.287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2019
Усі процесуальні документи суду у даній справі наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/)
Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький
Судді Г.Т. Кордюк
Н.М. Кравчук