Справа № 523/8143/19
Провадження №2/523/3416/19
"17" жовтня 2019 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого-судді Аліна С.С.
за участі секретаря судового засідання Вовкович І.В.,
розглянув у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення частки з домоволодіння, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності,
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просив:
-виділити 1/2 частини домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в самостійне домоволодіння.
-припинити право спільної часткової власності на частку домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було посвідчено 19 липня 1991 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори та якій було зареєстровано в реєстрі за № 2-2773 та на підставі договору дарування, якій було посвідчено 30 квітня 1992 року?державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори та якій було зареєстровано в реєстрі за № 2-1991.
-визнати за ОСОБА_1 , право власності на окреме домоволодіння, з присвоєнням окремої поштової адреси, яке розташовано за адресою; АДРЕСА_1 , та яке складається з будинків літ. «А» загальною площею 31,4 кв.м., в тому числі житловою 18,9 кв.м., житлового будинку літ. «Е,Е1еІ», загальною площею 66,6 кв.м., в тому числі житловою 36,6 кв.м., та господарських споруд та будівель: льох літ. «И», №3,4 - огорожа, І-вимощення яке розташовано на відокремленій земельній ділянці площею 0,0242 кв.м.
Позивач мотивує вимоги тим, що йому належить 1/4 частка домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, якій було посвідчено 30 квітня 1992 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори та якій було зареєстровано в реєстрі за № 2-1991, також належить 1/4 частка того ж домоволодіння, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було посвідчено 19 липня 1991 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори та якій було зареєстровано в реєстрі за № 2-2773.
Загалом домоволодіння складалося з чотирьох кам'яних житлових будинків літ. «А,Б, БІ, В, Е», загальною житловою площею 127,04 кв.м. з надвірними господарчих спорудами та побудовами: літня кухня - літ. «Г», убиральні «Д, Ж», сараї - літ «К,3», погріб - літ. «І», огородження № 1-5, мощения -1, які розташовані на земельній ділянці площею 471 кв.м.
Іншими співвласниками домоволодіння є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Між співвласниками домоволодіння був встановлений порядок користування житловими будинками та земельною ділянкою площею 471 кв.м., відповідно до часток у праві спільної часткової власності.
Як зазначає позивач, він до травня 1992 року, провів реконструкцію своєї частки домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , а саме літня кухня літ. «Г» була переобладнана та прибудована до житлового будинку літ. «Е», крім того було знесено сарай літ. «К».
На теперішній час частка позивача в домоволодінні складається з житлових будинків літ. «А» загальною площею 31,4 кв.м., в тому числі житловою 18,9 кв.м., житлового будинку літ. «Е,Е1е1», загальною площею 66,6 кв.м., в тому числі житловою 36,6 кв.м., та господарських споруд та будівель: льох літ. «И», №3,4 - огорожа, І-вимощення що підтверджується технічним паспортом виготовленим ПП «А-2» 19 грудня 2018 року.?
Згідно до наказу Державного Комітету будівництва, архітектури та житлового політики від 24 травня 2001 року № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (зі змінами та доповненнями), не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року, що підтверджується висновком ПП «А-2» від 19 грудня 2018 року.
Позивач з метою внесення змін, щодо площі домоволодіння, звернувся до державного реєстратора, але йому було відмовлено та роз'яснено, що оскільки в іншій частині домоволодіння було проведено реконструкцію та зареєстровано право власності за іншим співвласником домоволодіння на перераховану частку, то він не має можливості внести зміни, щодо збільшення площі домоволодіння, в державний реєстр прав власності на нерухоме майно. Дані обставини є перешкодою для позивача в здійсненні права власності та розпорядження часткою домоволодіння.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час, дату і місце судового засідання повідомлені належним чином.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено про те, що позивач ОСОБА_1 є власником :
-1/4 частка домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, якій було посвідчено 30 квітня 1992 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори та якій було зареєстровано в реєстрі за № 2-1991 (а.с.13-14);
-1/4 частка того ж домоволодіння, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було посвідчено 19 липня 1991 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори та якій було зареєстровано в реєстрі за № 2-2773 (а.с.15).
Іншими співвласниками домоволодіння є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вищевказане домоволодіння складалося з чотирьох кам'яних житлових будинків літ. «А,Б, БІ, В, Е», загальною житловою площею 127,04 кв.м. з надвірними господарчих спорудами та побудовами: літня кухня - літ. «Г», убиральні «Д, Ж», сараї - літ «К,3», погріб - літ. «І», огородження № 1-5, мощения -1, які розташовані на земельній ділянці площею 471 кв.м., що вбачається з технічного паспорту на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (16-19).
Позивачем проведено реконструкцію своєї частки домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , а саме літня кухня літ. «Г» була переобладнана та прибудована до житлового будинку літ. «Е», крім того було знесено сарай літ. «К».
На теперішній час частка позивача в домоволодінні складається з житлових будинків літ. «А» загальною площею 31,4 кв.м., в тому числі житловою 18,9 кв.м., житлового будинку літ. «Е,Е1е1», загальною площею 66,6 кв.м., в тому числі житловою 36,6 кв.м., та господарських споруд та будівель: льох літ. «И», №3,4 - огорожа, І, ІІ-вимощення, що підтверджується технічним паспортом виготовленим ПП «А-2» 19 грудня 2018 року (а.с.20-26,27).?
Згідно до наказу Державного Комітету будівництва, архітектури та житлового політики від 24 травня 2001 року № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (зі змінами та доповненнями), не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року, що підтверджується висновком ПП «А-2» від 19 грудня 2018 року.
ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з метою внесення змін, щодо площі домоволодіння, однак, йому було відмовлено, та рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 46246317 від 01.04.2019р. (а.с.40).
Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Пленум Верховного Суду України в п. 14 Постанови від 22 грудня 1995 року № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” роз'яснив, що квартира (будинок), яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.
Згідно ст.ст. 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку визначеному законом.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Як роз'яснено в п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок” роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України, майно, яке знаходиться у спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 367 ЦК України у випадку поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення частки з домоволодіння, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності підлягають задоволенню.
На підставі викладеного керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 141, 263-265, 280-282, 353 ЦПК України, ст. ст. 16, 317, 319, 321 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення частки з домоволодіння, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності - задовольнити.
Виділити 1/2 частини домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 самостійне домоволодіння.
Припинити право спільної часткової власності на частку домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було посвідчено 19 липня 1991 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори та якій було зареєстровано в реєстрі за № 2-2773 та на підставі договору дарування, якій було посвідчено 30 квітня 1992 року?державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори та якій було зареєстровано в реєстрі за № 2-1991.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на окреме домоволодіння, з присвоєнням окремої поштової адреси, яке розташовано за адресою; АДРЕСА_1 , та яке складається з будинків літ. «А» загальною площею 31,4 кв.м., в тому числі житловою 18,9 кв.м., житлового будинку літ. «Е,Е1еІ», загальною площею 66,6 кв.м., в тому числі житловою 36,6 кв.м., та господарських споруд та будівель: льох літ. «И», №3,4 - огорожа, І, -вимощення яке розташовано на відокремленій земельній ділянці площею 0,0242 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов?язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2019 року.
Суддя Аліна С.С.