Іменем України
15 жовтня 2019 року м. Кропивницький
справа № 393/145/18
провадження № 22-ц/4809/1322/19
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Кіселика С. А.,
секретар судового засідання Кравченко Я. С.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах та для захисту прав малолітніх підопічних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
представник позивачів - адвокат Заболотній Павло Леонідович,
відповідач - ОСОБА_5 ,
представник відповідача - адвокат Дем'яненко Тетяна Олександрівна,
третя особа - орган опіки та піклування в особі Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2019 року у складі головуючого судді Атаманової С. Ю.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
26.03.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах та для захисту прав малолітніх підопічних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування в особі Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про позбавлення його батьківських прав стосовно малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі по справі є рідними бабою та дідом їх підопічних малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 їх матері - дочки позивачів, проживають разом з останніми та перебувають на їх утриманні і вихованні.
Відповідач самоусунувся від виховання своїх дітей, не цікавиться їх навчанням та станом здоров'я, не відвідує школу, не надає матеріальної допомоги на їх утримання. Жодних перешкод для виконання відповідачем своїх обов'язків, як батька, позивачі не чинили, однак після тривалого ігнорування ним батьківських обов'язків, діти не бажають з ним спілкуватися.
Відповідно до рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 03.12.2015 року малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відібрано від відповідача, як батька, а рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 02.02.2016 року їх опікунами призначено позивачів по справі.
Відповідач добровільно не надавав фінансову допомогу на утримання дітей і лише після рішення суду почав сплачувати аліменти. Протягом 2016-2018 років відповідач не змінив свого ставлення до дітей і з'явився до них лише після того, як позивачі звернулися із заявою до органу опіки та піклування про позбавлення його батьківських прав.
Також зазначають про те, що у власності їх неповнолітніх підопічних є квартира АДРЕСА_1 , якою вони володіють в рівних частках на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.04.2014 року №307. Відповідач по справі, являючись батьком неповнолітніх дітей, проживає на даний час у вказаній квартирі без передбаченого законом дозволу, без договору найму та реєстрації, зайнявши квартиру самовільно всупереч волі опікунів; чинить дії, які не дають можливості неповнолітнім дітям та позивачам, як їх опікунам, зайти до квартири, перевірити схоронність та цілісність речей, які там знаходяться, газові прилади, а також користуватися квартирою, оскільки зачиняється в ній та не реагує на вимоги про звільнення квартири, в тому числі, оголошені при свідках. Таким чином, відповідач обмежує права неповнолітніх дітей на користування своїм майном. Згідно висновку органу опіки та піклування від №01-09-74/1 від 15.03.2018 року визнано за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_5 батьківських прав стосовно його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
За вказаних обставин, відповідно до положень п.п.1, 2 ч.1 ст.164 СК України, позивачі, як опікуни, з якими проживають діти, звернулись до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав стосовно його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як такого, що ухиляється від їх виховання та свідомо нехтує своїми обов'язками, передбаченими ст.150 СК України.
Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.
Попереджено ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Покладено на орган опіки та піклування в особі Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області контроль за виконанням ОСОБА_5 батьківських обов'язків щодо його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачами не доведено факту винної поведінки відповідача ОСОБА_5 , та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками по відношенню до малолітніх дітей, а також того, що застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, відповідатиме інтересам двох його малолітніх дітей.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Позивачі подали до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Зазначав, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Посилаються на обставини викладені в позовній заяві, додатково вказують, що окрім невиконання своїх батьківських обов'язків відповідач обмежує права неповнолітніх дітей на користування своїм майном.
Крім того, в 2015році ОСОБА_5 заблокував карту для отримання дітьми пенсії по втраті годувальника, що взагалі неприпустимо та користувався пенсією для власних потреб понад один рік.
Стверджують, що ставлення ОСОБА_5 до дітей не змінилося, він свідомо нехтує виконанням своїх батьківських обов'язків хоча позивачі не чинили ніяких перешкод.
Крім сплати аліментів жодної допомоги на утримання дітей не надає.
Зазначають про те, що з дитинства діти знають батька як такого, що зловживає спиртними напоями, бив матір та їх.
Посилаються на те, що суд не врахував той факт, що відносно ОСОБА_5 порушено кримінальне провадження по ст. 140 КК України.
Години побачень з дітьми відповідач свідомо ігнорує мотивуючи тим, що він зайнятий на роботі, та, що діти не бажають з ним спілкуватися.
За час розгляду справи з 2018року на ОСОБА_6 неодноразово надходили скарги в поліцію, про що свідчить доданий до матеріалів справи лист.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Третя особа подала клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, зазначила, що не заперечують проти задоволення апеляційної скарги(а.с.195-196 т.2).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивачів їх представника адвоката Заболотнього П. Л., які підтримали доводи апеляційної скарги, відповідача та його представника адвоката Дем'яненко Т. О., які заперечували проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтв про їх народження, де в рядку батько зазначено « ОСОБА_5 », а в рядку мати - « ОСОБА_7 » (а.с.50, 51 Том 1).
Мати дітей - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до копій свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 01.04.2014 року державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №307, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцями по 1/2 частки майна матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщина, на яку у вказаній частці видано свідоцтво, складається із квартири під АДРЕСА_1 (а.с.53-54 Том 1).
Згідно рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 03.12.2015 року неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрано у батька ОСОБА_5 без позбавлення його батьківських прав та визначено місце проживання дітей з дідом ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . 2 (а.с.32-37 том 1).
Вказаним рішенням встановлено, що після смерті матері дітей ОСОБА_7 31.01.2013 року діти стали проживати в діда та баби, позивачів по справі, які розуміли, що батько - відповідач по справі не може забезпечити дітей належним доглядом, оскільки його як лікаря-травматолога викликають у лікарню і в нічний час, йому приходиться чергувати, у зв'язку з чим діти можуть залишатися без нагляду (а.с.34 Том 1); батько дітей ОСОБА_5 до школи не приходив, батьківські збори не відвідував, навчанням та вихованням дітей не цікавився; діти посилалися на те, що батько до них погано ставиться, кричав, бив і вони його бояться (а.с.35 Том 1); з 2015 року між сторонами склалися неприязні стосунки, відповідач ОСОБА_5 приходив до квартири позивачів та стукав у двері квартири, маючи на мір побачитись з дітьми, однак ОСОБА_1 у зв'язку із відмовою онука ОСОБА_8 бачитися з батьком ОСОБА_5 вхідні двері не відкривала та телефонувала у міліцію, щоб відповідач перестав стукати та не пошкодив двері (а.с.34 Том 1); з 2015 року відповідач перестав надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, забравши банківську картку, на яку перераховується державна допомога на дітей (а.с.35 Том 1); відповідач ОСОБА_5 не виконував батьківських обов'язків щодо своїх дітей, жорстоко з ними поводився, матеріального забезпечення не надавав, а тому суд дійшов висновку, що залишення з ним дітей буде небезпечним для їх здоров'я і морального виховання. Крім того, на думку суду, визначення місця проживання дітей з дідом та бабою надасть останнім можливість отримувати матеріальну допомогу на дітей від держави та вимагати надання такої допомоги від батька, що буде відповідати найкращим інтересам дітей.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.07.2016 року рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 03.12.2015 року залишено без змін (а.с.45-47 Том 1).
Судом встановлено, що рішенням комісії з питань захисту прав дитини Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області №1 від 21.01.2016 року «Про визначення годин спілкування», з урахуванням рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 03.12.2015 року, висновку психолога, позиції обох сторін та розпорядку дня дітей (навчання, позашкільні гуртки), були визначені години для спілкування малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_5 , а саме: неділя з 13.00 до 18.00 години щотижня за згодою дітей (а.с.43 Том 1).
Згідно рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 02.02.2016 року опікунами неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Судом під час розгляду справи встановлено, що малолітні діти проживають разом з позивачами по справі та позбавлені батьківського піклування (а.с.38-42 Том 1).
Як вбачається зі змісту характеристики учня 6-Б класу ОСОБА_3 , 2005 року народження, складеної 01.11.2017 року, останній навчається в Новгородківському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням предметів - центр довузівської підготовки». За час навчання зарекомендував себе як здібний, проте не завжди активний учень. Приймає участь у культурно-масових заходах, відвідує спортивну секцію. Поведінка бажає бути кращою. Проживає з дідусем та бабусею, які постійно цікавляться його навчанням, контролюють виконання домашніх завдань, допомагають у підготовці до конкурсів, виховних заходів, регулярно відвідують батьківські збори (а.с.14 Том 1).
Згідно характеристики учениці 4-А класу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеної 01.11.2017 року, остання навчається в Новгородківському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад». За час навчання зарекомендувала себе як старанна, працелюбна, уважна учениця. Брала активну участь у громадському житті школи та класу. Правила поведінки виконує свідомо. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями, але іноді може проявляти агресивність по відношенню до учнів класу. У вихованні і навчанні беруть участь дідусь та бабуся. Бабуся систематично контролює виконання домашніх завдань, допомагає в підготовці до конкурсів, виховних заходів, регулярно відвідує батьківські збори (а.с.15 Том 1).
Згідно пояснювальної записки від 10.11.2017 року класного керівника 6-Б класу ОСОБА_15 на ім'я директора Новгородківського навчально-виховного комплексу ОСОБА_9 Н.В . , впродовж 2017 року ОСОБА_5 не відвідував жодні батьківські збори, інформацію про успішність та поведінку дитини запитував один раз (а.с.20 Том 1).
За змістом пояснювальної записки від 10.11.2017 року класного керівника 4-А класу ОСОБА_11 на ім'я директора Новгородківського навчально-виховного комплексу ОСОБА_12 , батько учениці ОСОБА_4 - ОСОБА_5 протягом 2017 року на батьківські збори (за вказаний період відбулося 4 засідання) не з'являвся. Навчанням, поведінкою та успішністю ОСОБА_13 цікавився під час індивідуальних бесід, які відбувалися за межами НВК. З власної ініціативи ОСОБА_5 до школи не з'являвся (а.с.21 Том 1).
Згідно відповіді директора Комунального закладу «Новгородківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» від 13.11.2017 року за №274, адресованої начальнику служби у справах дітей Новгородківської РДА ОСОБА_14 , батько ОСОБА_5 , який має двох дітей шкільного віку: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що навчаються в 6-Б та 4-А класах закладу, батьківські збори не відвідував, інформацію про навчання та поведінку дітей отримував від класних керівників та вчителів-предметників під час індивідуальних бесід, які відбувалися за межами закладу (а.с.22 Том 1).
Згідно характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учениці 4-го класу Новгородківської дитячої школи мистецтв, складеної 04.05.2018 року, остання навчається на двох відділеннях (клас фортепіано та клас образотворчого мистецтва), постійно приймає активну участь в конкурсах, фестивалях, заходах районного та обласного значення. З батьком ОСОБА_5 , який до школи жодного разу не приходив, викладачі та директор школи не знайомі (а.с.100 Том 1).
Згідно письмових пояснень від 31.12.2017 року, відібраних інспектором СРПП Новгородківського ВП Долинського ВП ГУНП в Кіровоградській області в присутності опікуна ОСОБА_2 від малолітнього ОСОБА_3 , в цей день близько 16 год. 00 хв. до їх дому прийшов батько ОСОБА_5 Вони із сестрою не хотіли його бачити, однак бабуся змусила його вийти до нього. Оскільки він не хотів з ним бачитись, то пішов гуляти. Під час спілкування дідуся та бабусі з батьком ніхто останнього не ображав і не забороняв йому з ними бачитись (а.с.30 Том 1).
Аналогічні пояснення від 31.12.2017 року були відібрані і від позивача по справі ОСОБА_2 , який зазначив про те, що в цей день близько 16 год. 00 хв. до їх домоволодіння прийшов ОСОБА_5 , щоб побачитись зі своїми дітьми. Однак діти категорично не захотіли його бачити, так як, з їх слів, вони його бояться. Під час спілкування з ОСОБА_5 ніхто останнього нецензурною лайкою не ображав і з дітьми бачитись не забороняв (а.с.31 Том 1).
Як вбачається із відповіді головного лікаря Новгородківського районного центру первинної медико-санітарної допомоги Новгородківської районної ради №191 від 21.05.2018 року за період часу з 24.02.2015 року по 27.02.2018 року до медичних працівників Новгородківського РЦПМСД звертались: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (планова вакцинація, медичні огляди, ГРВІ, обструктивний бронхіт, гострий бронхіт, фарингіт), та з 19.05.2015 року по 22.05.2017 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (медичні огляди, планова вакцинація, ГРВІ). При зверненні до медичного закладу дітей супроводжували опікуни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.102 Том 1).
Згідно висновку органу опіки та піклування Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області №01-09-74/1 від 15.03.2018 року визнано за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_5 батьківських прав стосовно його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України (а.с.10-12 Том 1).
Як вбачається з довідки №124, виданої лікарем-наркологом Новгородківської центральної районної лікарні Кіровоградської області від 10.12.2018 року, відповідач по справі ОСОБА_5 на обліку не знаходиться (а.с.195 Том 1).
Згідно характеристики відповідача ОСОБА_5 від 18.01.2019 року, останній працює лікарем ортопедом-травматологом в Новгородківській центральній районній лікарні. За місцем роботи характеризується позитивно (а.с.16 Том 2).
Відповідно до довідок №6252 від 31.10.2018 року та №1167 від 06.02.2019 року, виданих Новгородківським районним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області від 06.02.2019 року, за матеріалами виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №393/470/15-ц від 07.04.2016 року, виданого Новгородківським районним судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до 14.11.2023 року, станом на 01.10.2018 року та 01.02.2019 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня (а.с.197 Том 1, а.с.17 Том 2).
Суд також вказував, що позивачами не заперечувався факт сплати відповідачем аліментів на утримання його малолітніх дітей та відсутності заборгованості з їх сплати. Відповідних доказів на спростування зазначеної обставини позивачами суду надано не було. Крім того, позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні було підтверджено, що на даний час, крім пенсії та доходу від зайняття підприємницькою діяльністю, одним із джерел отримуваних ними з позивачем ОСОБА_2 доходів є державна допомога на дітей та аліменти, сплачувані відповідачем.
Суд вважає безпідставним твердження позивачів та їх представника про те, що сплата відповідачем аліментів не може свідчити про його турботу про дітей та участь у їх матеріальному забезпеченні, оскільки здійснюється ним в примусовому порядку на підставі рішення суду та виключно із заробітної плати, виходячи з того, що нормами СК України чітко визначені способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину, до яких безпосередньо належить і сплата аліментів у розмірі, визначеному рішенням суду. При цьому наявності у відповідача інших джерел доходів, крім заробітної плати, або витрат, які перевищують отримуваний ним заробіток (дохід) та відповідно можуть свідчити про можливість відповідача надавати додаткові грошові кошти на утримання дітей, позивачами під час судового розгляду справи не було доведено належними та допустимими доказами.
З метою дотримання прав малолітніх дітей відповідача - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначених ст.12 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року (далі - Конвенція про права дитини), щодо надання дитині можливості бути безпосередньо заслуханою в ході судового розгляду, що її стосується, в порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства, судом, відповідно до положень ст.232 ЦПК України, в присутності представників органу опіки та піклування, служби у справах дітей Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, а також психолога, допущеного судом за клопотанням представника позивачів до проведення виключно цієї процесуальної дії - допиту малолітніх дітей, в судах першої та апеляційної інстанцій було проведено заслухано дітей з приводу позбавлення їх батька - відповідача ОСОБА_5 батьківських прав стосовно них.
Малолітній ОСОБА_3 пояснив, що не хоче аби відповідач був його батьком, оскільки він підставляв його під холодну воду, бив, погано поводився з ним та мамою. Останні два роки батько не приходив до них із сестрою. Останній раз спілкувався з батьком, коли йому було 7 років. На даний час при зустрічі з ним переходить на іншу сторону вулиці. Бачив батька п'яним біля лікарні. Суду пояснив, що не хоче бачити відповідача, не хоче йому вибачати те, як він погано поводився, ненавидить його. Зазначив, що вважає своїм батьком дідуся, який зовсім не схожий на батька, та є для нього авторитетом (а.с.43-44 т. 2).
Малолітня ОСОБА_4 суду показала, що вона не бажає бачитись, спілкуватися та проживати разом з батьком, оскільки він погано ставився до неї, ображав та бив. Зараз вона проживає з дідусем та бабусею. Їй соромно, коли друзі говорять, що бачили батька п'яним. Не пробачить батька щоб він не робив і не вірить в те, що він може бути хорошим (а.с.44-46 т. 2).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України).
Визначаючись з правовідносинами, які виникли між сторонами та їх змістом на підставі наданих сторонами доказів, суд відповідно до ст.89 ЦПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так суд не прийняв до уваги, як письмові докази, надані ОСОБА_5 довідку №201 про не перебування на обліку у лікаря-психіатра та характеристику за місцем роботи, оскільки вказані довідки не містять дати їх видачі (а.с.194, 196 Том 1).
Згідно висновку органу опіки та піклування Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області №01-09-74/1 від 15.03.2018 року (а.с.10-12 т.1) визнано за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_5 батьківських прав стосовно його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України,
Дослідивши висновок органу опіки та піклування Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області №01-09-74/1 від 15.03.2018 року (а.с.10-12 т.1) суд визнав його необгрунтованим, виходячи з того, що: 1) висновок органу опіки та піклування містить посилання на документи, як письмові докази, датовані 03.12.2015 року, 15.01.2016 року, та які були надані виключно позивачами по справі, без надання жодної оцінки їх достовірності та достатності для прийняття відповідного рішення з урахуванням дати звернення позивачів із заявою про позбавлення відповідача батьківських прав 22.11.2017 року та дати проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини по розгляду даного питання 28.02.2018 року; 2) ґрунтується на поясненнях малолітніх дітей без з'ясування об'єктивності цих пояснень з урахуванням як наявності чи відсутності емоційної залежності дітей від позивачів, під опікою яких вони перебувають, так і впливу інших факторів, що обумовлюють небажання дітей спілкуватися з відповідачем, а також 3) не містить обґрунтування доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, виходячи саме з інтересів дітей та неможливості вжиття до відповідача інших заходів, не пов'язаних з позбавленням його батьківських прав з метою збереження сімейних відносин між ним та його дітьми; 4) органом опіки та піклування не досліджувався спосіб життя відповідача, відсутня характеристика відповідача за місцем його проживання та роботи; 5) з наданого суду висновку взагалі не вбачається обізнаність органу опіки та піклування про наявність рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання двох його дітей, та про участь відповідача в матеріальному забезпеченні своїх дітей у встановленому законом порядку та розмірі шляхом щомісячної сплати цих аліментів та відсутності заборгованості по них; 6) у висновку вказано про не відвідування відповідачем школи за місцем навчання дітей, однак взагалі не взято до уваги спілкування відповідача з вчителями з приводу навчання дітей поза межами школи та не зазначено про перевірку органом опіки та піклування цієї обставини з метою її підтвердження чи спростування, так само, як і не наведено жодних мотивів не врахування цієї обставини та обставини сплати відповідачем аліментів на утримання дітей при прийнятті відповідного рішення, що, як наслідок, не може свідчити про складення органом опіки та піклування висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
У висновку органу опіки та піклування відсутні відомостей про вжиття до відповідача заходів попередження, спрямованих на зміну ним своєї поведінки по відношенню до своїх дітей, частина викладених в ньому обставин, з приводу яких судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій вже раніше надавалась відповідна оцінка, не відповідає дійсності, зокрема, жорстоке поводження з дітьми, оскільки останні проживають після їх відібрання від відповідача з позивачами по справі, як опікунами, не надання матеріальної допомоги на утримання дітей, оскільки відповідач сплачує аліменти і заборгованість по них відсутня.
Присутній в судовому засіданні представник органу опіки та піклування не пояснив суду в чому саме полягає захист інтересів малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і відповідність цим інтересам позбавлення відповідача батьківських прав, про доцільність якого було безпосередньо зазначено у висновку органу опіки та піклування.
З урахуванням викладеного, суд вважав висновок органу опіки та піклування недостатньо обґрунтованим та таким, що має формальний характер, оскільки він не містить об'єктивних даних щодо наявності чи відсутності винних дій в ухиленні відповідача ОСОБА_5 , як батька, від виховання своїх малолітніх дітей на дату його складання.
Необґрунтованими є й представника позивачів про необхідність врахування судом висновку органу опіки та піклування, оскільки він не був оскаржений та є чинним, виходячи з того, що врахування судом висновку органу опіки та піклування або не погодження з ним відноситься до дискреційних повноважень суду і є його правом, а не обов'язком. Позивачами та третьою особою не було надано суду жодних доказів направлення та отримання відповідачем вказаного вище висновку від 15.03.2018 року до початку судового провадження та роз'яснення права його оскарження.
Не можуть бути прийняті до уваги й доводи позивачів про те, що відносно ОСОБА_5 порушено кримінальне провадження по ст. 140 КК України, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження постановленого стосовно відповідача обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, зокрема, щодо неналежного виконання ним як медичним працівником своїх посадових обов'язків, чи наявності у нього не знятої чи не погашеної судимості за умисний злочин, притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку чи за невиконання батьківських обов'язків суду надано не було.
Також суд відхилив наведені позивачами доводи про те, що відповідач чинить перешкоди у доступі малолітніх дітей до належної їм квартири, успадкованої після смерті матері, і таким чином обмежує їх права на користування своїм майном, доказів на підтвердження цього суду не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ч.1 ст.31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа) має право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, які задовольняють її побутові потреби та відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку і стосуються предмету, що має невисоку вартість; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 03.12.2015 року місце проживання дітей визначено з дідом ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 кв. №2 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може з урахуванням конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 57, 58 рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи свої доводи, відповідач посилався на те, що він від виконання своїх батьківських обов'язків не ухиляється, його вини у недостатньому спілкуванні з дітьми немає, оскільки позивачі, які є їх опікунами, перешкоджають їхньому спілкуванню, налаштовують дітей проти нього, він утримує своїх дітей шляхом сплати аліментів на їх утримання, заборгованість по аліментах відсутня.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
В матеріалах справи наявний висновок Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо доцільності позбавлення батьківських прав.
Суд першої інстанції вважав цей висновок недостатньо обґрунтованим, оскільки він не містить об'єктивних даних щодо наявності чи відсутності винних дій в ухиленні батька від виховання дітей, в ньому не зазначається доцільності втручання в життя дітей шляхом позбавлення батька батьківських прав та висновків про те, яким чином позбавлення батьківських прав захистить інтереси дітей.
Позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав не відповідає інтересам дітей, які потребують піклування зі сторони батька і яких можливо позбавити родинних стосунків з батьком лише в крайньому випадку, з метою забезпечення їх інтересів.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і навіть за умов доведеності тих обставин, що відповідач тривалий час утримувався від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, вони не свідчать про його свідоме нехтування своїми обов'язками.
При цьому висловлювання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо їх небажання мати такого батька, як відповідач по справі, значною мірою ґрунтується на тих негативних обставинах, що мали місце в минулому - декілька років тому, та, як було безпосередньо зазначено психологом в судовому засіданні, може змінюватися з урахуванням особливостей віку дітей.
Судом встановлено, що між сторонами по справі склались тривалі неприязні відносини, але дана обставина не може бути підставою для застосування до відповідача крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.
Суд врахував, що оскільки діти постійно проживають з позивачами по справі, то вони є емоційно залежними від останніх. Твердження дітей про те, що вони не бажають спілкуватися і бачитись з відповідачем, як батьком, оскільки він зловживає спиртними напоями, не цікавиться їх навчанням, раніше застосував до них фізичну силу, кричав, погано поводився із мамою, базуються на спогадах з раннього дитинства та відсутністю періодичного спілкування з батьком на даний час.
Також не знайшла свого підтвердження обставина зловживання відповідачем спиртними напоями.
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недоведеними та не підтверджуються належними й допустимими доказами.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку відповідача, як батька, в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях, що відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом в постановах №729/1265/16 від 18 лютого 2019 року, №713/63/17 від 07 лютого 2019 року та №199/5032/16 від 16 січня 2019 року.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема пояснень сторін, показань свідків та письмових доказів, участь відповідача ОСОБА_5 , як батька, у вихованні двох його малолітніх дітей дійсно була недостатньою, а тому з урахуванням пасивного характеру поведінки відповідача щодо визначення порядку та способів його участі у вихованні дітей, внаслідок чого вони позбавлені батьківської любові, опіки та захисту; особи відповідача; наявності складних особистісних відносин між відповідачем, як батьком дітей, та позивачами, як їх опікунами, що створює додаткові перешкоди у налагодженні спілкування відповідача зі своїми малолітніми дітьми; не вжиття уповноваженими державними органами позитивних дій, спрямованих на збереження сімейних зв'язків між відповідачем та його дітьми за відсутності достатніх та переконливих доказів недоцільності чи неможливості їх застосування, виходячи саме з інтересів дітей, суд, відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав, дійшов правомірного висновку про необхідність попередити відповідача ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , поклавши на орган опіки та піклування Новгородківську районну державну адміністрацію Кіровоградської області контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також те, що батько дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає приймати участь у їх вихованні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 як крайнього заходу впливу.
Неприязні стосунки між сторонами у справі (бабою, дідом - опікунами дітей та їхнім батьком) та недосягнення ними згоди щодо порядку та способу участі батька у вихованні дітей не можуть бути підставою для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив обставин справи та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які вказували на систематичне та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, неправомірну поведінку відповідача щодо дітей і належного їм майна та підтверджували необхідність позбавлення його батьківських прав відхиляються судом, зводяться до переоцінки доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді Л. М. Дьомич
С. А. Кіселик