Справа № 344/15840/19
Провадження № 22-ц/4808/1297/19
Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.
Суддя-доповідач Ясеновенко
16 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,
секретаря Капущак С.В.,
з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень Івано-Франківської міської ради, за апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену у складі судді Шамотайла О.В. 04 вересня 2019 року в м. Івано-Франківську,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень Івано-Франківської міської ради.
Одночасно з пред'явленням позову ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення вказаного позову.
Заява мотивована тим, що не зважаючи на належність земельної ділянки по АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності йому разом з іншою особою, відповідачем прийнято рішення про поділ цієї земельної ділянки та зареєстровано як комунальну власність вже дві земельні ділянки, що утворилися в результаті поділу. Він пред'явив позов про визнання незаконними та скасування рішень відповідача про погодження та затвердження технічної документації щодо поділу даної земельної ділянки на дві земельні ділянки, надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, та затвердження такого проекту землеустрою, а також визнання незаконними дій щодо такого поділу та записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Посилаючись на намір та можливість відповідача відчужити одну із земельних ділянок, які є частинами належної йому цілої земельної ділянки, третій особі, та на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ОСОБА_1 просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0333, площею (га): 0.0322, з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0334, площею (га): 0.0493, що перебувають у комунальній власності Івано-Франківської міської ради (номери записів про право власності: 30159433 та 30159646), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ;
- заборони до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0333, площею (га): 0.0322, з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0334, площею (га): 0.0493, що перебувають у комунальній власності Івано-Франківської міської ради (номери записів про право власності: 30159433 та 30159646), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04.09.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0333, площею (га): 0.0322, з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0334, площею (га): 0.0493, що перебувають у комунальній власності Івано-Франківської міської ради (номери записів про право власності: 30159433 та 30159646), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , до завершення строків визначених ст. 158 ЦПК України.
Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0333, площею (га): 0.0322, з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0334, площею (га): 0.0493, що перебувають у комунальній власності Івано-Франківської міської ради (номери записів про право власності: 30159433 та 30159646), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 до завершення строків визначених ст. 158 ЦПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що задоволення заяви про забезпечення позову не порушить прав учасників процесу, натомість забезпечить охоронювані законом права та інтереси позивача та виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Також судом зазначено, що на час розгляду судом заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення.
У апеляційній скарзі представник Івано-Франківської міської ради посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду.
Зазначає, що судом безпідставно вжито заходи забезпечення позову, оскільки позивач не навів жодних фактичних обставин, які б вказували на реалізацію відповідачем свого права на їх відчуження чи на наявність у нього такого наміру. Позивач також не надав суду доказів, що підтверджують його право власності на земельну ділянку та державну реєстрацію цього права. Крім того, відповідачем в судовому порядку оскаржується рішення про державну реєстрацію права спільної сумісної власності позивача на земельну ділянку.
При цьому, судом першої інстанції не враховано цільового призначення земельних ділянок, яке унеможливлює їх надання для багатоквартирної забудови.
Звертає увагу на те, що оскаржуваною ухвалою суд заборонив у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками не тільки відповідачу, а ще й будь-яким особам, тобто без чіткого зазначення та ідентифікації кола осіб кого безпосередньо може стосуватися таке забезпечення, однак для застосування такого заходу забезпечення позову відсутні правові підстави, оскільки виключно територіальна громада міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради має право розпоряджатися землями комунальної форми власності.
Також апелянт вважає, що обраний судом спосіб забезпечення позову не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу заявник вказує, що доводи апелянта про недоведеність належності позивачу на праві власності земельної ділянки та державної реєстрації такого права спростовуються обставинами, встановленими судами при розгляді іншого спору між сторонами.
Вважає безпідставними твердження апелянта про відсутність доказів, що підтверджують намір відповідача на відчуження земельних ділянок, оскільки на переговорах у заступника міського голови було озвучено намір відчуження однієї із земельних ділянок задля придбання квартир, зокрема, і для нього.
Крім того, посилається на визнання апелянтом обставини щодо оскарження в судовому порядку рішення про державну реєстрацію за ним права спільної сумісної власності на земельну ділянку, що вказує на неправомірність оскаржуваних рішень відповідача.
Також ОСОБА_1 вказує, що обраний судом спосіб забезпечення позову є співмірним до його позовних вимог, жодним чином не порушує прав відповідача, так як саме на вимогу Івано-Франківської міської ради ухвалою суду від 14.08.2017 року вже накладався арешт на спірну земельну ділянку.
Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
В засіданні апеляційного суду представник Івано-Франківської міської ради апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.
Представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до Івано-Франківської міської ради, просив визнати незаконними та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради про погодження та затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,0815 га по АДРЕСА_1 земельної ділянки 2610100000:04:002:0311) на дві земельні ділянки, площею 0,0322 га (к/н земельної ділянки 2610100000:04:002:0333) і 0,0493 га (к/н земельної ділянки 2610100000:04:002:0334), надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, площею 0,0493 га та затвердження такого проекту землеустрою, визнати незаконними дії Івано-Франківської міської ради щодо поділу земельної ділянки та записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №27453938, №30159646 та №30159433 (а.с. 5-16).
Отже, предметом позову у даній справі є законність дій та рішень Івано-Франківської міської ради, наслідком яких є поділ земельної ділянки та внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також зміна цільового призначення земельної ділянки.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Так, на обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказує, що між сторонами виник спір щодо земельної ділянки, яку він вважає своєю власністю та яка в результаті дій і рішень відповідача була поділена, на підтвердження чого подав копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №86517709 від 05.05.2017 року та Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 177057363 та № 1770572263 від 10.08.2019 року, № 177194609 від 12.08.2019 року (а.с. 55, 63-70).
Одночасно судом встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27.06.2019 року відкрито провадження у справі № 344/11278/19 за позовом Івано-Франківської міської ради до державного реєстратора ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Цалина А.Б., ОСОБА_1 . та ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності (а.с. 124-129).
При цьому, належність на праві власності земельної ділянки стосується фактичних обставин справи та не є предметом дослідження при вирішенні питання про забезпечення позову.
При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не надано доказів, що підтверджують його право власності на земельну ділянку та доказів, які б прямо і безсумнівно свідчили про намір Івано-Франківської міської ради відчужити одну із земельних ділянок третій особі, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не приймаються до уваги, враховуючи наступне.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим або буде ускладнено чи стане неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, буде ускладнено чи стане неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При цьому, заявник не зобов'язаний подавати суду докази.
Обґрунтовуючи необхідність застосування судом певних видів заходів забезпечення позову, заявник посилався на те, що відповідач може відчужити одну із земельних ділянок, отриманих в результаті поділу масиву його земельної ділянки, третім особам, змінити кадастрові номери земельних ділянок у спосіб їх поділу чи об'єднання, на що у відповідача є повноваження, тому саме заборона будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками, поряд з накладенням на них арешту, забезпечить утримання від недобросовісних дій із боку відповідача та інших осіб, та може бути гарантією виконання можливого рішення суду.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що вжиття таких заходів забезпечить охоронювані законом права та інтереси позивача та виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також не порушить прав учасників процесу. При цьому, суд першої інстанції врахував вимоги закону про те, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Такий вид забезпечення позову є співмірним й відповідає заявленим позовним вимогам, є необхідним і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення. Відповідно посилання апелянта на безпідставність такої заборони є необґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене та положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Л.В. Ясеновенко
Судді: Г.П. Мелінишин
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2019 року.