Житомирський апеляційний суд
Справа №274/3615/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 81 КК України Доповідач ОСОБА_2
16 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 серпня 2019 року, якою залишено без задоволення його заяву про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
встановила:
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 серпня 2019 року залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_8 своєю поведінкою та ставленням до праці на час звернення до суду з заявою не довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та задовольнити його заяву щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки вона є незаконною.
Зазначає, що за час відбування покарання довів своє виправлення. За період відбування покарання сумлінно ставився до праці, має сім заохочень та не має жодного стягнення за порушення режиму, визнає вину та щиро кається.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечив щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Зі змісту вказаної норми випливає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за наявності таких обов'язкових умов, як відбування покарання у виді позбавлення волі, доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, фактичне відбуття встановленої законом частини призначеного покарання в залежності від класифікації злочину за ступенем тяжкості, формою вини та об'єктом суспільно-небезпечного посягання, наявності попередніх судимостей.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно- дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року №2 умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення у відповідності з вимогами ст. 81 КК України та ст.ст. 537, 539 КПК України, з достатньою повнотою з'ясувавши, чи став засуджений на шлях виправлення та чи відбув він у встановленому законом порядку необхідний строк покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 засуджений 16 вересня 2013 року Богуславським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Засуджений вдруге Тальнівським районним судом Черкаської області 25 лютого 2014 року за ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 4, 187 ч. 3, 263-1 ч. 1, 263 ч. 1, 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; зараховано у строк позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 16.09.13 до 24.02.14.
Ухвалою Тальнівського районного суду від 14.03.14 вирок від 25.02.14 змінено, зараховано в строк позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 13.07.13 до 24.02.14.
Засуджений втретє 21 липня 2014 року Шполянським районним судом Черкаської області за ст.ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України на 9 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; зараховано в строк позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 13.07.13 до 24.02.14 та з 25.02.14 до 21.07.14.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.02.16 зараховано в строк позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 13.07.13 до 21.08.14 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно даних ДУ "Бердичівський виправний центр (№ 108)", засуджений ОСОБА_7 з 02 листопада 2013 року відбував покарання в Черкаській виправній колонії (№62). За період відбування покарання характеризувався позитивно. Допустив одне порушення вимог режиму відбування покарання, по факту яких було проведено бесіду виховного характеру. За сумлінну поведінку і ставлення до праці п'ять разів заохочувався адміністрацією установи.
Початок строку відбування покарання: 21.07.2014 року (позбавлення волі), кінець строку: 04.05.2021 року.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.07.18 згідно зі ст. 82 КК України не відбуту частину покарання замінено на 2 роки 11 місяців 28 дні обмеження волі.
З 18 липня 2018 року відбуває покарання в Бердичівському виправному центрі (№108).
З врахуванням характеризуючих даних засудженого, ОСОБА_7 , характеризується в цілому позитивно. Порушень встановленого порядку відбування покарання не допускає, дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня. Заходи виховного та профілактичного впливу відвідує під контролем, реагує на них правильно. Працевлаштований, до праці ставиться сумлінно. За сумлінну поведінку і ставлення до праці двічі заохочувався. Вину у скоєному злочинах визнає, має задоволені позови відповідно до вироків суду на суми 15598,6 грн., 231212 грн., 2000 грн., 4000 грн., 34600 грн., але виконавчі листи до установи не надходили, самостійно відшкодуванням збитків не займається.
Аналізуючи дані про поведінку засудженого та ставлення його до праці за весь період відбування покарання, суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_8 своєю поведінкою та ставленням до праці ще не довів своє виправлення. Наявність заохочень у виправному центрі вказує, що засуджений стає або навіть став на шлях виправлення, але враховуючи що він відбуває покарання за велику кількість умисних тяжких та особливо тяжких зухвалих злочинів, пов'язаних з насильством; завдані збитки, які є великими за розміром, не відшкодовує, це викликає обґрунтований сумнів у щирості визнанні ним вини, відповідно і на недосягнення мети покарання.
З таким висновком суду погоджується й апеляційний суд, враховуючи, також, що стосовно засудженого вже застосовувалась пільга, передбачена ст. 82 КК України, він не тривалий час, на момент звернення з клопотанням, перебував в у Бердичівському виправному центрі, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та вважає, що вищенаведене свідчить про не достатню готовність ОСОБА_7 до самокерованої правослухняної поведінки, а отже клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого вважає передчасним.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 серпня 2019 року щодо нього - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді: