Провадження № 11-кп/803/2165/19 Справа № 181/1217/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 жовтня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетьровської області від 20 червня 2019 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням,
за участю:
секретаря - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2019 року подання Межівського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області задоволено та скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_5 , засудженого вироком Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2018 року.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції, взявшидо уваги характеристику виконавчого комітету Слов'янської сільської ради щодо ОСОБА_5 , яка є негативною, посилався на те що засуджений 16.04.2019 не з'явився до Межівського районного сектору для реєстрації без поважних причин, 01.12.2018, 29.12.2018, 19.02.2019 вчинив правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2, ст. 173 КУпАП, у зв'язку з чим до нього було застосовано письмові попередження, тобто ОСОБА_5 не виконує покладені на нього обов'язки та вчинив правопорушення, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, тому суд вважав за доцільне подання задовольнити.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання відмовити.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. ОСОБА_5 зазначає, що він не з'явився на реєстрацію лише один раз, у зв'язку з перебування на роботі, про що повідомив інспектора, однак він відмовився долучити довідку на підтвердження цих обставин. Поряд із цим, засуджений вказує й на те, що інспектор не відвідував його за місцем мешкання і не складав рапорти про порушення суспільного порядку за місцем проживання. Окрім цього, засуджений наголошує на тому, що постанову про встановлення днів явки на реєстрації його було повідомлено лише 10 січня 2019 року. Також, поза увагою суду залишилось те, що він, як інвалід, працює неофіційно та утримує сім'ю, зокрема неповнолітню дитину, батька пенсійного віку та інваліда, не працюючу мати, племінницю та сестру, яка також є інвалідом. На переконання ОСОБА_5 судом не було досліджено відомості на предмет продовження протиправної поведінки після накладення адміністративного стягнення 19 лютого 2019 року. Серед іншого, засуджений вказує, що був позбавлений права на захист, у зв'язку з ненаданням йому захисника у судовому засіданні, як інваліду.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні, зокрема, щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад.
На переконання колегії суддів, вказаних вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції дотримано не було.
Так, згідно довідки, наданої КЗ “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи” ДОР” Дніпропетровської обласної ради”, обвинувачений ОСОБА_5 з 11 листопада 2008 року має третю групу інвалідності з причин загального захворювання зору.
На думку колегії суддів вказані обставини перешкоджали обвинуваченому самостійно ефективно та дієво здійснювати своє право на захист через вади зору.
В силу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, правозастосовної практики Європейського суду з прав людини, законодавчих приписів ст. 20 КПК України, суд повинен забезпечити реалізацію конституційного права засудженого на захист.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до протоколів № 1, 2,4,7 та 11 до Конвенції» говорить, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на захист є фундаментальним правом особи, що гарантується ст. 59 Конституції України та п. 3 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод і порушення цього права є несумісним з гарантіями, передбаченими даною статтею Конвенції.
Так, у рішенні «Бенгем проти Сполученого Королівства» (Benham v United Kingdom), 19380/92, 10 червня 1996 року, в пунктах 61, 64 Суд наголосив …коли йдеться про позбавлення волі, інтереси правосуддя загалом потребують забезпечення юридичного представництва… У цій справі максимальний термін позбавлення волі, який загрожував панові Бенгему, становив 3 місяці. 64. З огляду на суворість покарання, що загрожувало панові Бенгему, та складність застосовного законодавства, Суд вважає, що інтереси правосуддя потребували, щоб для забезпечення справедливого судового розгляду панові Бенгему під час провадження в магістратському суді надали безоплатну правову допомогу.
Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення ст. 52 КПК України, яка передбачає обов'язкову участь захисника у кримінальному провадженні, колегія суддів приходить до висновку, що у цьому кримінальному провадженні було допущено порушення права обвинуваченого на захист, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
В силу ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, участь якого є обов'язковою.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу.
Отже, перевіривши матеріали кримінального провадження та надавши їм належну оцінку, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції не дотримано вимог кримінального процесуального закону, а ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Отже, скасовуючи ухвалу у зв'язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів, викладених в апеляційній скарзі, не досліджує їх та вважає, що останні підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду.
При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені порушення кримінального процесуального закону, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи які викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Межівського районного суду Дніпропетьровської області від 20 червня 2019 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4