Провадження № 22-ц/803/4616/19 Справа № 182/448/18 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
16 жовтня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.,
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Чубіна А.В.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2019 року, яке постановлено суддею Кобеляцької-Шаховал І.О. у м. Нікополі Дніпропетровської області, -
В січні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.04.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також оплачувати комісії, передбачені цим договором.
У порушення умов вище вказаного договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 25.12.2017 року, у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 72077,19 грн., яка складається з 31195,29 грн. - заборгованості за кредитом, 13961,91 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 23011,55 грн. - заборгованості за пенею та комісією, та штрафи - 500 грн. (фіксована частина) і 3408,44 грн. (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь, а також вирішити питання відшкодування судового збору.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.04.2010 року, в розмірі 72077,19 грн., з яких: 31195,29 грн. - заборгованості за кредитом, 13961,91 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 23011,55 грн. - заборгованості за пенею та комісією, та штрафи - 500 грн. (фіксована частина) і 3408,44 грн. (процентна складова).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1762 грн.
В апеляційній скарзі відповідач та його представник ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що кредитний договір не було укладено. Умови та Правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи банку відповідачу не відомі, отже відсутні істотні умови для договорів такого типу.
Зауважують на тому, що в матеріалах справи відсутні первинні документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності та судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в проведенні почеркознавчої експертизи.
Крім того, судом першої інстанції ухвалено рішення без дослідження оригіналів наданих позивачем документів, не застосовано строки позовної давності та не взято до уваги висновки Верховного Суду та Верховного Суду України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить залишити апеляційну скаргу відповідача та його представника без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 . - ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Бродька А.І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено той факт, що ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір, при цьому відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом відповідача у Заяві, після чого саме у нього виникли певні зобов'язання перед Банком у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, між ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 , шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання, 20 квітня 2014 року було укладено в письмовій формі кредитний договір та відповідачу надавалися кредитні картки «Універсальна» за № НОМЕР_1 , зі строком дії до останнього дня квітня 2014 року, № НОМЕР_2 , зі строком дії до останнього дня вересня 2014 року та № НОМЕР_3 , зі строком дії до останнього дня квітня 2018 року (а.с.96).
Згідно наданих позивачем доказів, у тому числі й фото з ЄСК, ОСОБА_1 особисто отримав кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня вересня 2014 року (том 2 а.с.25,26) та особисто отримав кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_3 , зі строком дії до останнього дня квітня 2018 року (том 2 а.с.23,24).
Колегією суддів досліджено виписку за рахунком ОСОБА_1 , з якої вбачаються операції за картками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , зокрема, зняття готівкових коштів, оплата товарів у магазинах, поповнення карткового рахунку, поповнення мобільних телефонів (том 1 а.с.99-111, том а.с. 3-21).
За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положення визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які в розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку користувався кредитними коштами, наданими йому ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі строком дії до останнього дня квітня 2018 року.
На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір № б/н від 20.04.2010 року, за умовами якого відповідачу ОСОБА_1 надано кредитні кошти у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 10100 грн. (а.с.81)
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Колегією суддів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10100 грн., оскільки саме такий кредитний ліміт за кредитною картою було встановлено Банком 24.08.2011 року (а.с.81).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що, з урахуванням положень ст. 1055 ЦК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту, яка обліковується за ОСОБА_1 , станом на 25.12.2017 року, в сумі 10100 грн.
Оскільки, ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання по сплаті кредиту належним чином, то він повинен нести цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов'язання.
Статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в Постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Отже, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ, в даному випадку - розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй Постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між сторонами укладено шляхом підписання ОСОБА_1 Анкети-заяви, згідно якої він приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг, зі змістом якої останній погодився, та погодився, що вказана Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
У заяві позичальника від 20.04.2010 року процентна ставка та неустойка не зазначені.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, тобто суми, яку фактично отримав в борг позичальник, стягнути складові його повної вартості, зокрема 13961,91 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, які розраховано із ставки 30%, 34,80% та 43,20 % на рік від просточеної суми кредиту, 23011,55 грн. - заборгованості за пенею, яка розрахована позивачем взагалі без зазначення вихідних даних, з урахуванням яких проведено такий розрахунок, та штрафів.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.04.2010 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, 12 місяців з моменту підписання, пунктом 1.1.7.31 згаданих Умов, позовну давність щодо вимог банку встановлено 50 років.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеніх на сайті: https://privatbank.ua/terms/ розумів відповідач ОСОБА_4 та ознайомився і погодився з ними підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанком» в період - з часу виникнення спірних правовідносин, 20.04.2010 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом 22.01.2018 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», згідно якої останній своїм підписом засвідчив, що отримав кредит з видачею кредитної картки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним за базовою ставкою 2,5 % в місяць, які нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році, та визначенням строку внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, з визначенням їх розміру, включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді, в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості (том 1 а.с.10).
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.
Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.
Відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», якими погоджено тарифи банку, порядок та розмір нарахування процентів.
Заборгованість відповідача ОСОБА_1 по відсотках за користування кредитом, з урахуванням отриманих та сплачених ним сум, які зазначені у виписці по особовому рахунку, за період з 01.06.2015 року по 25.12.2017 року, із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 2,5 % на місяць складає 6608,12 грн., відповідно до наступного розрахунку, проведеного колегією суддів:
червень 2015 року - 2,5% в місяць становить 237,68 грн. (9507,07 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 237,68 грн.)
липень 2015 року - 2,5% в місяць становить 239,18 грн. (9567,21 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 239,18 грн.)
серпень 2015 року - 2,5% в місяць становить 171,91 грн. (6876,27 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 171,91 грн.)
вересень 2015 року - 2,5% в місяць становить 172,03 грн. (6881,29 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 172,03 грн.)
жовтень 2015 року - 2,5% в місяць становить 173,39 грн. (6935,12 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 173,39 грн.)
листопад 2015 року - 2,5% в місяць становить 153,96 грн. (6158,40 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 153,96 грн.)
грудень 2015 року - 2,5% в місяць становить 159,17 грн. (6366,85 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 159,17 грн.)
січень 2016 року - 2,5% в місяць становить 164,16 грн. (6566,60 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 164,16 грн.)
лютий 2016 року - 2,5% в місяць становить 239,17 грн. (9566,72 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 164,16 грн.)
березень 2016 року - 2,5% в місяць становить 235,24 грн. (9409,56 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 235,24 грн.)
квітень 2016 року - 2,5% в місяць становить 186,41 грн. (7456,47 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 186,41 грн.)
травень 2016 року - 2,5% в місяць становить 190,15 грн. (7605,88 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 190,15 грн.)
червень 2016 року - 2,5% в місяць становить 190,15 грн. (7605,88 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 190,15 грн.)
липень 2016 року - 2,5% в місяць становить 201,17 грн. (8047,46 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 201,17 грн.)
серпень 2016 року - 2,5% в місяць становить 194,40 грн. (7776,12 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 194,40 грн.)
вересень 2016 року - 2,5% в місяць становить 191,90 грн. (7675,67 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 191,90 грн.)
жовтень 2016 року - 2,5% в місяць становить 189,07 грн. (7562,70 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 189,07 грн.)
листопад 2016 року - 2,5% в місяць становить 226,63 грн. (9364,01 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 226,63 грн.)
грудень 2016 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
січень 2017 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
лютий 2017 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
березень 2017 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
квітень 2017 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
травень 2017 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
червень 2017 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
липень 2017 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
серпень 2017 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
вересень 2017 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
жовтень 2017 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
листопад 2017 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
грудень 2017 року - 2,5% в місяць становить 252,50 грн. (10100 грн. заборгованості за тілом кредиту / 100 *2,5 = 252,40 грн.)
(252,50*13+237,68+239,18+171,91+172,03+173,39+153,96+159,17+164,16+239,17+235,24+186,41+190,15+2011,17+194,40+191,90+189,07+226,63=6608,12 грн.)
Проте, нараховані колегією суддів відсотки у визначеному розмірі не можуть бути стягнуті з відповідача на користь позивача повністю з тих підстав, що починаючи з 02.12.2016 року по 15.12.2017 року відповідачу у витрати кредитних коштів включалась заборгованість по нарахованим відсоткам, що не передбачено ні підписаною позивачем Анкетою-заявою, ні Умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та заборгованість за тілом кредиту було збільшено до 31195,29 грн., в той час як кредитний ліміт за карткою був встановлений в розмірі 10100 грн. При цьому за вказаний період відповідачем по справі було сплачено заборгованість за кредитом в сумі 6583 грн., яка не зараховувалась Банком на погашення тіла кредиту та розмір заборгованості за тілом кредиту не зменшувався, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зарахувати вказані погашення в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, отже розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом становить 25,12 грн. (6608,12 грн. - 6583 грн.=25,12 грн.).
Не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, з огляду на наступне.
За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в проведенні почеркознавчої експертизи, оскільки, задля вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи в суді апеляційної інстанції представнику відповідача було надано строк, однак в подальшому апелянти такого клопотання не заявляли, отже, оскільки апелянти не поставили перед судом апеляційної інстанції питання про призначення судової почеркознавчої експертизи та не клопотали про призначення такої експертизи, суд апеляційної інстанції не має правових підстав для вирішення цього питання.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення без дослідження оригіналів наданих позивачем документів, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи містять належним чином завірені копії документів, необхідних для вирішення даного спору.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не застосовано строки позовної давності.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 257 ЦК України встанволена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у Постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності, що визначено у статті 257 ЦК України, щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.
Враховуючи те, що кредитним договором не встановлено обов'язку позичальника щомісячно вносити платіж з повернення суми кредиту у конкретно визначеному розмірі та не передбачено самостійної відповідальності за невиконання цього обов'язку, а строк погашення кредиту в повному обсязі у договорі визначено останнім днем місяця, зазначеного на картці (строку кредитування), то в такому випадку позовна давність обраховується з моменту закінчення строку дії кредитної картки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредитну картку № НОМЕР_3 зі строком дії до останнього дня квітня 2018 року.
Оскільки строк дії картки закінчується в квітні 2018 року, а з позовом до суду банк звернувся в січні 2018 року, колегія суддів вважає, що трирічний строк на звернення з позовом не пропущено.
З урахуванням того, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», підлягають частковому задоволенню, згідно з п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, за принципом пропорційного розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, на користь АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору при зверненні до суду першої інстанції - в сумі 251 грн. 71 коп. (а.с.71),
Крім того, з урахуванням того, що апеляційна скарга відповідача та його представника підлягає частковому задоволенню, згідно з п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, за принципом пропорційного розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, на користь ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню витрати, понесені відповідачем за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - в сумі 2265,43 грн. (том 1 а.с.238).
За таких обставин позовні вимоги ППАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає заборгованість за кредитним договором б/від 20 квітня 2010 року в розмірі 10125,12 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10100 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 25,12 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2019 року скасувати та постановити нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 20 квітня 2010 року в розмірі 10125 (десять тисяч сто двадцять п'ять) гривен 12 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10100 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 25,12 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 251 (двісті п'ятдесят одна) гривню 71 копійку.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) гривен 43 копійки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2019 року.
Головуючий:
Судді: