Провадження № 22-ц/803/7029/19 Справа № 208/756/19 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
16 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради, на дії Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича,
Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради, на дії Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича відмовлено.
Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвалу про відкриття провадження він не отримував, тому державний виконавець не в праві був вчиняти дії щодо його майна. Він добровільно виконує рішення суду, однак державним виконавцем неправомірно накладено арешт на майно боржника, що є його єдиним житлом, в якому в тому числі проживає малолітня дитина. Крім того, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника.
Приватним виконавцем подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича в частині винесення постанови про арешт майна боржника від 25 січня 2019 року; скасувати постанову про арешт майна боржника - квартири АДРЕСА_1 , належної на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 , винесену 25 січня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченком Андрієм Сергійовичем.
Судом встановлено, що 25 січня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка А.С. винесено постанову про арешт майна боржника, якою на підставі виконавчого листа № 208/7631/16, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.05.2018 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 73 803,70 доларів США, накладено арешт на майно ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Факт надсилання приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження підтверджується наявною в матеріалах справи копією списку сгрупованих поштових відправлень № 8362 від 25.09.2018. Вимоги закону щодо повідомлення боржника про початок примусового виконання рішень дотримані.
Те, що боржник не отримав зазначену постанову не може ставити під сумнів правомірність дій приватного виконавця щодо повідомлення про початок примусового виконання рішення суду.
Приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого провадження ВП 57288221 були вчинені запити до ДПІ, ДФС щодо працевлаштування боржника, та наявності коштів в банківських установах. Згідно відповідей, які надійшли на адресу офісу приватного виконавця, відсутня інформація щодо працевлаштування боржника та відкритих у фінансових установах рахунків. За відсутності інформації щодо рахунків, відкритих у фінансових установах закон не зобов'язує приватного виконавця виносити постанову про арешт коштів боржника.
В спірній квартирі зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є донькою сина боржника ОСОБА_4 .
Проте законодавством не визначені обмеження щодо накладення арешту на майно боржника, яке є єдиним житлом, або якщо в ньому зареєстрована малолітня дитина. В своїй скарзі скаржник вказує на той факт, що приватним виконавцем накладено арешт на майно, боржника, а саме квартиру АДРЕСА_1 з метою його подальшої реалізації.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Ч.1 ст.56 Закону «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Порядок звернення стягнення на майно боржника, передбачений ст. 48, 50, 55, 57 Закону України «Про виконавче провадження» та розділом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень і є останнім(виключним) примусовим заходом щодо виконання рішення суду, та включає в себе арешт майна боржника, який виражається у описі майна боржника, призначення експерта для встановлення вартості описаного та арештованого майна, передача майна на реалізацію, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, приватний виконавець лише наклав арешт на нерухоме майно боржника для забезпечення виконання рішення суду та інших дій по реалізації такого майна не здійснював, чим не порушив права боржника на володіння, користування та розпорядження його власністю.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що дії приватного виконавця відповідають Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Доводи апеляційної скарги заявника про те, що ухвалу про відкриття провадження він не отримував, тому державний виконавець не в праві був вчиняти дії щодо його майна, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Факт надсилання приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження підтверджується наявною в матеріалах справи копією списку сгрупованих поштових відправлень № 8362 від 25.09.2018 року.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника, не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи, що за відсутності інформації щодо рахунків, відкритих у фінансових установах закон не зобов'язує приватного виконавця виносити постанову про арешт коштів боржника. З матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого провадження ВП 57288221 були вчинені запити до ДПІ, ДФС щодо працевлаштування боржника та наявності коштів в банківських установах. Згідно відповідей, які надійшли на адресу офісу приватного виконавця, відсутня інформація, щодо працевлаштування боржника та відкритих у фінансових установах рахунків.
Доводи апеляційної скарги про те, що приватним виконавцем накладено арешт на майно боржника, що є його єдиним житлом, в якому в тому числі проживає малолітня дитина, не є правовою підставою для визнання дій державного виконаця неправомірними, оскільки чинним законодавством не встановлено обмежень щодо накладення арешту на майно боржника, яке є єдиним житлом, або якщо в ньому зареєстрована малолітня дитина. Крім того, наклавши арешт на нерухоме майно боржника для забезпечення виконання рішення суду, приватний виконавець інших дій по реалізації такого майна не здійснював, чим не порушив права боржника на володіння, користування та розпорядження його власністю.
Посилання апеляційної скарги на те, що боржник добровільно виконує рішення суду, сплачуючи на користь стягувача 500,00 грн щомісячно, не спростовує правомірність та співмірність дій приватного виконавця щодо накладення арешту на квартиру боржника, враховуючи, що сума боргу складає 73 803,70 доларів США.
Таким чином, порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено, тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: В.С.Городнича
О.В.Лаченкова