Справа № 761/8788/19
Провадження № 2/761/4458/2019
(заочне)
23 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді: Пономаренко Н.В..
з участю секретаря: Малашевського О.В.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба в справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -
у лютому 2019 року ОСОБА_3 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба в справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, згідно з яким просила суд: визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво серії НОМЕР_1 разом з матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 04.11.1999 року, РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюбу, від якого у них народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя між сторонами з 2014 не склалось, у зв'язку із тим, що відповідач жодним чином не приймав участі у вихованні дитини, не сплачував вартість житлово- комунальних послуг, внаслідок чого виникла заборгованість, що завадило зареєструвати дочку, а крім того, ОСОБА_2 заперечував проти реєстрації місця проживання за адресою реєстрації позивача. Наведені обставини стали негативно впливати на моральний стан дитини, що викликало у позивача занепокоєння. В подальшому, керуючись інтересами дитини, в грудні 2017 року позивач разом із донькою виїхала до квартири, яка належить їй та її батьками, за адресою: АДРЕСА_2 , де й досі проживають. Зазначає, що 13.09.2018 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, на підставі чого 17.10.2018 року відділом ДВС Шевченківського районну було відкрито виконавче провадження. Крім того, 07.12.2018 року шлюб між сторонами було розірвано.
Разом з тим, позивач вказує, що вона не чинить перешкод у спілкування дочки із відповідачем, а останній володіє інформацією про їх місце проживання та виявив один раз на тиждень забирати доньку і проводити з нею час. Однак, ОСОБА_5 не завжди приїжджає до доньки, а коли проводить з нею час то всупереч прохань позивача, привозить її додому пізно ввечері, що порушує режим дитини останньої. А також, погрожує, що не поверне дитину, бо ніде не фіксується з ким вона.
Позивачем також, аргументовано позов, що на даний час залишається невирішеним питання реєстрації місця проживання дитини, що є порушенням її прав та інтересів й порушенням норм чинного законодавства, який регламентується дане питання. Тому позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2019 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба в справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини залишено без руху.
Ухвалою від 01.04.2019 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 14.06.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_3 з'явилась, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, у поданому до суду відзиві на позовну заяву міститься клопотання відповідача про розгляд справи у відсутність його представника.
Представник третьої особи Служба в справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації свого представника у судове засідання не з'явився до суду подав заява про розгляд справи за його відсутністю.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 31.10.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1407. (а.с. 14).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , який виданий 24.02.2019 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №711, встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 15).
Заочним рішенням від 07.12.2018 року шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, 31.10.2009 року, актовий запис № 1407 розірвано (а.с.20).
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. ст. 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з ч. 1, 2 і ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Згідно ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Разом з тим, постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №57430817 від 17.10.2018 року та інформації про виконавче провадження встановлено, що згідно судового наказу від 13.09.2018 №761/20656/18 про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , станом на 01.01.2019 року у боржника наявна заборгованість по сплаті аліментів, яка становить суму у розмірі - 24 076 грн. 50 коп.(а.с.17-19).
Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Також, судом встановлено, що згідно довідки від 26.02.2019 року № 72, що видана ТОВ «ФАРМА СТАРТ», на ім'я ОСОБА_1 , сума її доходу становить за період з 01.01.2018 р. по 29.12.2018 р. у розмірі - 1 131 624, 22 грн. Крім того, відповідно до довідки від 26.02.2019 року № 18 видана ТОВ «ФАРМА СТАРТ», на ім'я ОСОБА_1 , сума доходу за період з 02.01.2019 р. по 31.01.2019 р. у розмірі - 91 278, 43 грн. (а.с.22,23).
Відповідно до довідки КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» від 30.01.2019 року №14, яка видана ОСОБА_1 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 дійсно проживає без реєстрації її дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з грудня 2017 року (а.с.16).
Згідно ч.1 ст. 160 , ч.1 ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно із п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959р., зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення.
Враховуючи висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини, від 03.07.2019 року №102/03/37-5405, виданого Деснянською районною в місті Києві Державною адміністрацією, за місцем проживання матері та дитини Службою у справах дітей та сім'ї Деснянського районного в місті Києві державної адміністрації проведено обстеження житлово - побутових умов та складено акт, відповідно до якого в кімнаті для дитини є: сучасний дитячий меблевий гарнітур, шафа для одягу, комод для білизни, дитячий столик для виконання завдань, окреме дитяче ліжечко, полиці з іграшками та розвиваючою літературою. Умови для виховання, розвитку та проживання дитини - відповідають вимогам. Яким також, зокрема визнано за доцільно визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю, ОСОБА_1 , на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від20.06.2019 року №10) (а.с.6566).
Відповідно до характеристики ОСОБА_1 , наданої Директором з міжнародних регуляторних, медичних питань та формаконагляду Сороколєтовою А.Б. від 25.02.2019 року, остання характеризується позитивно за місцем роботи (а.с. 26).
Факт того, що ОСОБА_1 піклується про свою дочку підтверджує також, довідка Управління освіти дошкільного закладу (ясла - садок) № 300 Деснянського району міста Києва від 25.02.2019 року № 8, зокрема, що її малолітня донька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 21.05.2018 року і по теперішній час, за заявою матері, ОСОБА_1 , відвідує дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 300 Деснянського району міста Києва від 25.02.2019 року № 8 9а.с 20).
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).
Згідно із статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім'ї або без адекватних засобів підтримки.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Крім того, під час вирішення цієї справи суд враховує статтю 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).
В даному випадку суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах найкращим інтересам малолітньої дитини відповідатиме проживання разом із матір'ю за місцем проживання якої створено всі умови для гармонійного розвитку дитини.
Суд також враховує, що доказів того, що мати перешкоджає батьку спілкуватись з дитиною та вчиняє якісь перешкоди для зустрічі батька з ним в процесі розгляду справи не здобуто та відповідачем суду не надано.
Тому, враховуючи вищезазначені норми Закону, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, а саме те, що дитина проживає разом з матір'ю та остання має можливість забезпечувати нормальний всебічний розвиток дитини, виходячи із інтересів дитини, суд прийшов до висновку, що слід визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Суд вважає, що встановлення саме такого порядку проживання буде повністю відповідати інтересам дитини, а також не буде порушувати права батьків щодо виховання та спілкування з дітьми, тому позов про визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 24, 56, 110, 112, 141, 160, 161 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 265, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба в справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Служба в справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ, пр-т Маяковського, 21-Г.
Повний текст рішення складено 10.10.2019 року.
Суддя: