Провадження № 22-ц/803/1075/19 Справа № 202/7377/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Волошин Є.В. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
09 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року
у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про визнання правочинів недійсними та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
В листопаді 2016 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Бабушкінського районного суду від 20 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності були задоволені та визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення магазинів літ. А-1, загальною площею 36 кв.м, основною площею - 24,2 кв.м, літ. Б-1 загальною площею 4,3 кв.м, основною площею 4,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та на приміщення магазинів літ. А-1, загальною площею 36 кв.м, основною площею - 24,2 кв.м, літ. Б-1, загальною площею 4,3 кв.м, основною площею - 4,3 кв.м, літ. В-1, загальною площею 4,7 кв.м, основною площею - 4,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об'єкта в експлуатацію.
09 жовтня 2014 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вищезазначене нерухомк майно. Разом із цим, земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно по АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності відповідно до ст.ст.80,83 Земельного кодексу України та ст.ст.26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2014 року по цивільній справі №200/7923/14-ц було скасовано та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна від 09 листопада 2016 року № 72672687, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 475780212101, станом на час подання позову право власності на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, реєстр №1412 по 1/2 частин магазину від 26 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., номер запису про право власності - 14331003 та на підставі договору купівлі-продажу реєстр №1410 по 1/2 частин магазину від 26 квітня 2016 року, посвідченого зазначеним нотаріусом, номер запису про право власності - 14331175.
У зв'язку із скасуванням рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2014 року, на підставі якого зареєстровано виникнення права власності у ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, останній здійснив розпорядження майном, а саме уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 , який є предметом спору, без відповідних правових підстав, оскільки згідно закону не міг визнаватися власником.
На підставі викладеного позивач просив визнати недійсними вищезазначені договори купівлі-продажу та скасувати записи про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також усунути Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно побудовані приміщення магазинів літ. А-1, загальною площею 36,0 кв.м, основною площею - 24,2 кв.м, літ. Б-1, загальною площею 4,3 кв.м, основною площею - 4,3 кв.м, літ. В-1, загальною площею 4,7 кв.м, основною площею - 4,7 кв.м, які розташовані на земельній ділянці без відповідного дозволу органів місцевого самоврядування за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року позовну заяву задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини магазинів, реєстр № 1410 на 1/2 частину від 26 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., індексний номер 29427329.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини магазинів, реєстр № 1412 на 1/2 частину від 26 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., індексний номер 29427329.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо об'єктів нерухомого майна про право власності за № 14331003 та № 14331175, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 475780212101.
Усунуто перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_1 (паспорт серії АК номер НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_1 ) знести самочинно побудовані приміщення магазинів літ. А-1, загальною площею 36,0 кв.м, основною площею - 24,2 кв.м, літ. Б-1, загальною площею 4,3 кв.м, основною площею - 4,3 кв.м, літ. В-1, загальною площею 4,7 кв.м, основною площею - 4,7 кв.м, які розташовані на земельній ділянці без відповідного дозволу органів місцевого самоврядування за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що зміст оспорюваного правочину не суперечить чинному законодавству, підстави для визнання його недійсним відсутні. Зазначає, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, підстави для витребування від нього майна - відсутні. Апелянт не погоджується з задоволенням позовних вимог щодо зобов'язання його знести самочинно побудовані приміщення магазинів. Крім того, зазначає, що позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації мають бути направлені до уповноважених на це осіб, тобто належних відповідачів.
Дніпровська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду від 20 червня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів було відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання права власності задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення магазинів літ. А-1, загальною площею 36 кв.м, основною площею - 24,2 кв.м, літ. Б-1 загальною площею 4,3 кв.м, основною площею 4,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та на приміщення магазинів літ. А-1, загальною площею 36 кв.м, основною площею - 24,2 кв.м, літ. Б-1, загальною площею 4,3 кв.м, основною площею - 4,3 кв.м, літ. В-1, загальною площею 4,7 кв.м, основною площею - 4,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об'єкта в експлуатацію.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вищезазначене нерухоме майно за ОСОБА_1 було зареєстровано державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Олещенко О.В. 09 жовтня 2014 року (номер запису про право власності 7319502 від 09 жовтня 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 475780212101).
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року скасовано рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2014 року по цивільній справі №200/7923/14-ц та відмовлено ОСОБА_1 в його зустрічних позовних вимогах до ОСОБА_2 про визнання права власності на вищезазначене нерухоме майно.
Під час розгляду справи в апеляційному суді Дніпропетровської області, а саме 26 квітня 2016 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори купівлі-продажу 1/2 частки магазинів, реєстри №№ 1410 та 1412, посвідчені 26 квітня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., індексні номери - 29427329 та 29427329.
На час розгляду справи власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
П.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ст.ст.80,83 ЗК України та ст.ст.26,60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно по АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді, в особі Дніпровської міської ради, у зв'язку із чим Дніпровська міська рада є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» передбачено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.
Частинами 1, 2, 4 статті 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Встановивши, що рішення суду, на підставі якого земельна ділянка вибула із володіння Дніпровської міської ради, в подальшому було скасовано, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.204, 215, 216, 376, 391 ЦК України, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищезазначена земельна ділянка вибула із володіння Дніпровської міської ради поза її волею, у зв'язку із чим позовні вимоги Дніпровської міської ради про визнання правочинів недійсними та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що зміст оспорюваного правочину не суперечить чинному законодавству, а підстави для визнання його недійсним відсутні, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки скасування рішення про визнання права власності на нерухоме майно за ним усуває презумпцію правомірності укладеного в подальшому договору купівлі-продажу щодо цієї нерухомості, тому всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, не можуть здійснюватись та породжувати будь-які правові наслідки.
Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, а підстави для витребування від нього майна - відсутні, підлягають відхиленню, оскільки вимоги щодо витребування майна заявлено не було.
Незгоду відповідача з зобов'язанням його знести самочинно побудовані приміщення магазинів, не може бути прийнято до уваги, оскільки ст.ст. 211 та 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, що самовільно зайняли земельні ділянки.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, так як позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації мають бути направлені до уповноважених на це осіб, тобто належних відповідачів, підлягають відхиленню, оскільки, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі № 361/4307/16-ц від 13.06.2018 р., вимоги щодо скасування державної реєстрації є похідними від вимог щодо визнання правочину недійсним, тому такі позовні вимоги не повинні бути пред'явленні безпосередньо до державного реєстратора. Крім того, державний реєстратор залучена до участі у справі як третя особа.
Таким чином, порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: В.С.Городнича
О.В.Лаченкова