Провадження № 22-ц/803/6467/19 Справа № 188/98/15-ц Головуючий у першій інстанції: Курочкіна О. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
24 вересня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Сіленко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2015 року по справі за заявою прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області, в інтересах Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, правонаступником якого є Миколаївська сільська об'єднана територіальна громада Петропавлівського району Дніпропетровської області, заінтересовані особи: Петропавлівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Управління Держземагенства у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання спадщини відумерлою, -
У січні 2015 року прокурор Петропавлівського району Дніпропетровської області звернувся до суду з даною заявою, посилаючись на те, що 17.09.2014 року до прокуратури Петропавлівського району надійшов лист Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 295 від 17.09.2014 року, зі змісту якого було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка жила на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія III-ДП №053695 їй належала земельна ділянка, площею 4.615 га, яка розташована на території вказаної сільської ради. Спадкоємці 1-5 черги, після смерті гр. ОСОБА_2 до Петриківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області з питанням про прийняття спадщини не звертались. Тому, заявник просив визнати спадщину відумерлою, що складається із земельної ділянки загальною площею 4,615 га, вартістю 114766,54 грн. яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 та належала їй на підставі державного акту на право власності на землю серія ІІІ-ДП №053695, що виданий на підставі рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Петрівської сільської ради №138 від 12.03.2001 року та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Пп №425; передати Петрівській сільській раді (місцезнаходження: Дніпропетровська обл., Петропавлівський р-н, с.Петрівка, вул .Радянська, 1) земельну ділянку, загальною площею 4,615 га, вартістю 114766,54 грн., яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 та належала їй на підставі державного акту на право власності на землю серія ІІІ-ДП №053695, що виданий на підставі рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Петрівської сільської ради №138 від 12.03.2001 та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Пп №425.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2015 року заяву прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області задоволено; вирішено визнати відумерлою спадщину, а саме земельну ділянку площею 4,615 га, вартістю 114766,54 грн., яка розташована на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ДП №053695 ОСОБА_2 ; передати безхазяйне нерухоме майно - земельну ділянку, площею 4,615 га, вартістю 114766,54 грн., що розташована на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та належала, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ДП №053695 ОСОБА_2 , у комунальну власність територіальної громади в особі Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволені заяви прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області щодо визнання спадщини відумерлою.
Апеляційним судом до участі у справі допущено правонаступника Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області - Миколаївську сільську об'єднану територіальну громаду Петропавлівського району Дніпропетровської області та правонаступника Управління Держземагенства у Петропавлівському районі Дніпропетровської області - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується відповідними письмовими доказами, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та змісту заяви, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове судове рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що за життя ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 4,615 га на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю III-ДП №053695, який виданий 20.12.2001 року, на підставі рішення Петрівської сільської ради №138 від 12 березня 2001 року; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Пп№425 (а.с.6).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_2 (змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00017273524 від 01.11.2016 року (а.с.73)) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Відповідно до свідоцтв про смерть НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , виданих 09.09.2002 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 померли ІНФОРМАЦІЯ_1 від токсичної дії оксиду вуглецю (під час пожежі у будинку) (а.с.72, 83).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на вказану вище земельну ділянку площею 4,615 га, що розташована на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Згідно письмової інформації на а.с. 10 ОСОБА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована разом з сином ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 .
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року, яке набрало законної сили, по справі №186/972/18 встановлено юридичні факти, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є братом ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_3 . Вказане рішення набрало законної сили 23.10.2018 року, в апеляційному порядку не оскаржувалось (а.с.76).
Згідно інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №39588520 та №39588541 від 10.02.2015 року, наданих Петропавлівською державною нотаріальною конторою, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась та заповіт не посвідчувався (а.с.28, 29, 30).
Згідно інформації, що надана Петрівською сільською радою, після смерті ОСОБА_2 у неї спадкоємців не залишилося, будь-які інші особи, зокрема гр. ОСОБА_6 , який був зареєстрований разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк (з моменту відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до сільської ради не зверталися (а.с.31).
Як вбачається з копії спадкової справи Петропавлівської державної нотаріальної контори №19/2019, заведеної після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Із заявою про відмову від спадщини після смерті брата апелянт до нотаріальної контори не звертався.
Постановою №11 Петропавлівської державної нотаріальної контори від 06.03.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку та у зв'язку з належністю земельної ділянки Петрівській сільській раді Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Частинами першою, другою та третьою статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно із частинами першою та другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).
Відповідно до статті 338 ЦПК України (ст. 278 ЦПК України в редакції, що діяла по 14.12.2017 року) суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Відповідно до ст.ст. 529, 530 ЦК УРСР (1963 року з відповідними змінами та доповненнями) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Згідно статті 548 ЦК України (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК УРСР (1963 року з відповідними змінами та доповненнями) визначено дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши, що матеріалами справи не спростовано доводи апелянта про те, що його брат ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 у порядку ст.549 ЦК УРСР (1963 року), шляхом фактичного вступу у володіння майном спадкодавця, враховуючи, що станом на 07.09.2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживали та були зареєстровані в одному будинку АДРЕСА_2 ; враховуючи зміст юридичних фактів, що встановлені вказаним вище рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року, що набрало законної сили, по справі №186/972/18, яке має преюдиціальне значення про вирішенні справи, що розглядається; встановивши, що апелянт прийняв спадщину після смерті брата ОСОБА_6 у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, згідно наведеного вище судового рішення, - колегія дійшла висновку, що місцевим судом не встановлено повне коло заінтересованих осіб та безпідставно не залучено до участі у справі ОСОБА_1 , що позбавило апелянта можливості заперечити доводи, на які посилався заявник, та захистити у передбаченому законом порядку свої права.
Такі порушення процесуального права не можуть бути усунуті апеляційним судом, який не наділений повноваженнями залучення нових учасників справи на стадії апеляційного провадження.
Більше того, як роз'яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Пунктом 5 частини першої статті 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави в силу закону.
Згідно абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України, відповідно до якого правила статті 1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК України.
Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.
Отже, враховуючи, що спадщина, а саме - спірна земельна ділянка, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , могла бути прийнята спадкоємцем померлої або перейти у власність держави в порядку, передбаченому ст.ст. 529-531 ЦК УРСР 1961 року, - колегія дійшла висновку, що така спадщина не може бути визнана відумерлою, а тому в задоволенні заяви повинно бути відмовлено саме з цих підстав.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у Постанові від 19.09.2018 року у справі №530/61/14-ц, у Постанові від 27.12.2018 року у справі №530/62/14-ц.
За змістом ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, в задоволенні заяви відмовлено, з Миколаївської сільської об'єднаної територіальної громади Петропавлівського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що понесені останнім на сплату судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 365,00 грн. (а.с. 60).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, колегія дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2015 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні заяви прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області, в інтересах Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, правонаступником якого є Миколаївська сільська об'єднана територіальна громада Петропавлівського району Дніпропетровської області, про визнання спадщини відумерлою - відмовити.
Стягнути з Миколаївської сільської об'єднаної територіальної громади Петропавлівського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді