Провадження № 33/803/1127/19 Справа № 201/8523/19 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В.
17 жовтня 2019 року м. Дніпро
Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В, розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, директора ТОВ «Інтстрой», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст. 173-2 КУпАП. На підставі ст. 22 КУпАП ОСОБА_1 звільнено від адміністртаивної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Згідно з оскаржуваною постановою, 18 липня 2019 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , влаштував конфлікт зі своєю падчеркою ОСОБА_2 , в ході якого висловлював погрози фізичною розправою, чим здійснив насильство в сім'ї психологічного характеру.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати та провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апелянт зауважує, що у своїх поясненнях він визнав лише обставину конфлікту, яка сама по собі не утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. При цьому, жодні інші докази на підтвердження його вини у висловленні погроз фізичною розправою щодо ОСОБА_2 матеріали справи не містять. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що впродовж 18 років проживає разом з дружиною, їх спільною донькою та падчеркою, з якою протягом усього сумісного життя мав добрі стосунки. 18 липня 2019 року між ними дійсно мала місце "виховна" розмова, пов'язана з немитим посудом, однак жодних погроз він не висловлював, що може підтвердити його дружина. ОСОБА_1 вважає, що до звернення у поліцію її спонукав її хлопець - ОСОБА_3 , після появи якого падчерка відмовлялась допомагати у побутових справах сім'ї.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Клименко Н.Л., які апеляційну скаргу підтримали, потерпілої ОСОБА_2 , яка проти задоволення скарги заперечувала, свідка ОСОБА_4 , перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Так, вина ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 116587 від 26 липня 2019 року; поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В сукупності ці докази підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Сумніви щодо достовірності зазначених доказів у суду відсутні.
Що стосується доводів апелянта про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дослідженими судом доказами вони повністю спростовуються.
Так, потерпіла ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях а також у поясненнях, наданих під час апеляційного розгляду, засвідчила обставину конфлікту зі своїм вітчимом ОСОБА_1 , в ході якого останній висловлював погрози фізичною розправою, чим здійснив насильство в сім'ї психологічного характеру.
Поряд із цим, сам ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції визнав наявність конфлікту зі своєю падчеркою, про що надав суду письмову заяву.
Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
Доводи апелянта про формальний розгляд справи за цих умов суд розцінює як безпідставні та вважає, що позиція ОСОБА_1 зводиться до незгоди з правовими наслідками притягнення його до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Твердження ОСОБА_1 про те, що його дії не утворюють склад цього адміністративного правопорушення суд розцінює як безпідставні, оскільки вони не були доведені належними та допустимими доказами.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 надала неправдиві показання, суд вважає необґрунтованими, оскільки обставин, за яких вона могла обмовити свого вітчима, та доказів на їх підтвердження ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду надано не було.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на думку апеляційного суду є безпідставними. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Звільнивши ОСОБА_1 від відповідальності, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22 КУпАП та обґрунтовано обмежився усним зауваженням, врахувавши при цьому характер та наслідки вчиненого правопорушення, особу правопорушника.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Н.В. Коваленко