Справа № 758/11293/19
3/758/5119/19 Категорія
07 жовтня 2019 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Зубець Ю. Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Подільського УП ГУ НП України в місті Києві, про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, не працюючу, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 190446 від 20.08.2019 року, ОСОБА_1 18 серпня 2019 року приблизно о 15 годині 10 хвилин по АДРЕСА_2 , вчинила сімейну сварку на побутовому ґрунті з чоловіком, в бік останнього висловлювалась нецензурною лайкою, чим вчинила психологічне насильство в сім'ї.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явилась, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнала та пояснила суду, що на даний час вона не проживає з колишнім чоловіком. 18 серпня 2019 року вона прийшла до його квартири щоб забрати речі та побачитись з дитиною. Однак, у них на побутовому ґрунті виникла сварка. ОСОБА_1 пояснила, що нецензурною лайкою не виражалась.
Вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, пояснення ОСОБА_4 суд прийшов до висновку, що відповідно до ст.247 КУпАП справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за невстановленістю в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинила сімейну сварку на побутовому ґрунті з чоловіком, в бік останнього висловлювалась нецензурною лайкою, чим вчинила психологічне насильство в сім'ї.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
В протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено, яке саме насильство вчинила ОСОБА_1 та яка шкода завдана потерпілому внаслідок її дій.
ОСОБА_1 заперечує факт висловлювання нецензурною лайкою. Крім того, до матеріалів справи не долучено жодного доказу того, що ОСОБА_1 висловлювалась нецензурною лайкою та вчинила психологічне насильство в сім'ї.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів у справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, як зазначено в ч.2 ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП і не може бути перекладений на суд.
Вказане відповідає вимогам Конституції України та практиці ЄСПЛ.
Так, відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, відповідно до ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за невстановленістю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173-2, 247, 294, 307, 308 КУпАП, суд, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за невстановленістю в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Суддя Ю.Г. Зубець