311/1904/19
21.10.2019 Провадження № 8/311/3/2019
21 жовтня 2019 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Задорожка Д.А.,
за участі секретаря судового засідання Листопад В.І.
заявника ОСОБА_1
заінтересованої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просить суд скасувати за нововиявленими обставинами судовий наказ, виданий 04 червня 2019 року Василівським районним судом Запорізької області, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Також з нього стягнуто судовий збір в дохід держави в розмірі 192,10 грн..
Заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що про видачу судового наказу він дізнався, отримавши 19 серпня 2019 року поштою з Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області копію постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного судового наказу. Копію судового наказу та заяви про його видачу з додатками він отримав особисто в суді 20 серпня 2019 року.
Ознайомившись з судовим наказом, він дізнався, що заявник невірно зазначила місце проживання дитини, оскільки з грудня 2018 року ОСОБА_2 змінила фактичне місце проживання, влаштовуючи особисте життя та проживає з іншим чоловіком за вказаною нею адресою фактичного проживання.
Заявник зазначає, що дитина залишилась проживати разом з ним. Спір щодо місця проживання дитини між заявником та його колишньою дружиною відсутній. У квартирі, де реєстровані заявник та дитина, знаходяться особисті речі дитини, ліжко, необхідні меблі та приладдя для навчання, іграшки. Дитина регулярно відвідує матір та спілкується з нею. Заявник купує все необхідне для дитини: продукти харчування, одяг, взуття, сплачує кошти на його оздоровлення та інше.
Заявник вважає, що оскільки при видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів судом зазначені обставини не враховувались, судом неправомірно стягнуто з нього аліменти, а тому просить скасувати судовий наказ.
У відзиві на заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 просить відмовити в її задоволенні, виходячи з наступного.
На думку ОСОБА_2 , заява є необґрунтованою, оскільки боржник знав, що вона буде подавати заяву до суду про стягнення аліментів, так як дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Про це вона повідомила колишньому чоловіку після його відмови надавати аліменти добровільно. Посилання ОСОБА_1 в заяві на те, що дитина проживає з ним не відповідає дійсності. Дитина постійно проживає разом з нею. Аліменти, які були стягнуті з боржника, повністю витрачаються на утримання дитини разом з її доходами.
Враховуючи вкладене, ОСОБА_2 вважає, що своїми діями боржник ухиляється від відповідальності та обов'язку по утриманню дитини, а тому просить відмовити у задоволенні його заяви.
У судовому засіданні заявник підтримав заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, просив її задовольнити.
У судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 у задоволенні заяви просили відмовити, з підстав, викладених у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення заявника, заінтересованої особа, дослідивши докази, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 04 червня 2019 року Василівським районним судом Запорізької області було винесено судовий наказ, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в дохід держави в розмірі 192,10 грн..
Відповідно до ч.1 ст.423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із ч.2 ст.423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, у тому числі, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина 4 статті 423 ЦПК України).
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» визначено, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Відповідно до пункту 4 вказаної постанови, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухвалені судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Пунктом 7 вищевказаної постанови передбачено, що обставини, які є підставою для перегляду судового рішення це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Відповідно ч.1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Частиною 8 статті 170 ЦПК України визначено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянутий за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Щодо норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, то обов'язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов'язків і передбачений ч.2 ст.51 Конституції України, в якій зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Такий обов'язок також передбачений ст.180 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках і своїх повнолітніх дітей. Отримання аліментів на дитину не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного. Чинним законодавством України передбачено декілька способів стягнення аліментів.
Виконання батьками обов'язку утримувати дитину може здійснюватися за домовленістю між ними. Так за домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні, в грошовій і (або) натуральній формі. Також батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України. Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає ч. 2ст. 184 того ж Кодексу. Договір має бути укладений письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання батьком (матір'ю) свого обов'язку за договором, стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.
За рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.
Згідно з частиною 5 статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину ј, на двох дітей 1/3, на трьох і більше дітей половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Про стягнення аліментів має право звернутися той із батьків, з ким на законних підставах проживають діти. Таке місце проживання дітей, які не досягли десяти років визначається за згодою батьків, відповідно до ч. 1ст. 160 СК України.
Факт надання заявником допомоги дитині: продукти харчування, одяг, взуття, оплата коштів на його оздоровлення та інше, суд розцінює, як добровільне виконання ним своїх батьківських обов'язків щодо виховання та розвитку дитини, піклування про здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Суд критично відноситься до посилання заявника на факт спільного проживання з ним дитини сторін, оскільки вказана обставина спростована дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме, актами перевірки реєстрації та проживання від 26 вересня 2019 року, згідно яких, син сторін з травня 2019 року фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_2 , якій на праві власності належить вказане нерухоме майно. Крім того, ОСОБА_2 проживала разом зі своїм сином з грудня 2018 року до квітня 2019 року у матері ОСОБА_2 - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації.
Виходячи з того, що жодна обставина, на яку посилається ОСОБА_1 у своїй заяві, не є нововиявленою обставиною, підстав для скасування судового наказу не вбачається.
Окрім того, вказані обставини не мають істотного значення для розгляду заяви про видачу судового наказу, оскільки не містять підстав для відмови у видачі судового наказу, передбачених статтею 165 ЦПК України.
Згідно з частиною 3 статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
Враховуючи викладене суд вважає необхідним в задоволенні заяви відмовити.
Керуючись ст.ст.160, 168,170, 259-261, 423, 429 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , про перегляд судового наказу, виданого Василівським районним судом Запорізької області 04 червня 2019 року у справі № 2-н/311/164/2019 за заявою ОСОБА_2 , про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з нововиявленими обставинами, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області Д.А. Задорожко