Справа № 310/5882/19
2/310/2338/19
Іменем України
09 жовтня 2019 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Мариніна О.В.
при секретарі Артьоменко Д.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 310/5882/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи тим, що він є власником квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також зареєстрований його син - ОСОБА_2 , який за місцем реєстрації не проживає більше року. Відповідач витрат на утримання квартири не несе, комунальні послуги не сплачує та реєстрація відповідача у квартирі створює перешкоди у здійсненні прав власника. Просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить їх задовольнити та пояснив, що його син за вказаною адресою не проживає близько 8 років, оскільки виїхав до Російської Федерації та більше не проживає за даною адресою. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Про слухання справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» відзиву, заяв про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення слухання справи не надав. Тому, відповідно ст. 280 ЦПК України, судом постановлено провести заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення позивача, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що договором купівлі-продажу від 05.09.2000 року.
Згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради № 11116 від 11.07.2019 року місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане також підтверджується інформацією з реєстру територіальної громади Бердянської міської ради, наданої суду відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради.
Згідно акту про фактичне не проживання від 09.07.2019 року відповідач ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з 2010 року.
Факт не проживання відповідача у вказаному будинку також підтверджується показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що проживає в квартирі АДРЕСА_1 та є дружиною позивача. Відповідач - її син та з 2010 року він не мешкає за вказаною адресою.
Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона є сусідкою позивача, проживає там з 1994 року. ОСОБА_2 - син позивач, з 2010 року з батьками не проживає.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач більше одного року без поважних причин не проживає у домоволодінні, яке належить ОСОБА_1
Іншої домовленості між відповідачем та позивачем щодо користування житлом судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що є усі правові підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.405 ЦК України, ст. ст. 263-265, 280-289 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного судового рішення 19.10.2019 року.
Суддя Бердянського міськрайонного суду
Запорізької області О. В. Маринін