Справа № 487/2073/17
Провадження № 1-кп/487/60/19
10.10.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, з середньо- спецаільною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адрсеою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
12.09.2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Бекабар Ташкентської області Узбекистану, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
зі сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_5 ,
зі сторони захисту - обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , захисника - ОСОБА_7
інший учасник судового провадження зі сторони обвинувачення - потерпілий ОСОБА_8 , відповідно до ст.ст. 134, 135 КПК України, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав заяву, просив розглянути справу за його відсутності,
перекладача - ОСОБА_9
Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним:
16.02.2017 року близько 22:00 годин, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_10 , знаходячи біля будинку №52 по вул. 1 Ялтинської в м. Миколаєві, вчинили кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, знаходячись у вказаний час у вказаному місці, у ОСОБА_3 виник злочинний корисливий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 підійшов до передньої пасажирської двері автомобіля марки «ВАЗ-2105» державний номер НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_8 та шляхом вільного доступу таємно викрав з салону автомобіля наступні речі: мобільний телефон марки «Prestigio Multi PAP 3400 DUO» вартістю 750 грн., мобільний телефон марки «Samsung GT C 3312» вартістю 750 грн., пачку цигарок марки «Winston» матеріальної цінності для потерпілого не представляє.
Після цього, ОСОБА_3 , утримуючи викрадене майно при собі, направився до автомобіля ОСОБА_11 , де в подальшому продемонстрував останньому викрадені речі.
В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_6 сіли до автомобілю «Volkswagen» державний номер НОМЕР_2 , де під час руху ОСОБА_3 передав ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Prestigio Multi PAP 3400 DUO» вартістю 750 грн., який належав потерпілому ОСОБА_8 .
ОСОБА_6 , достовірно знаючи про походження телефону марки «Prestigio Multi PAP 3400 DUO», що він був об'єктом посягання при крадіжці з автомобіля марки ВАЗ02105 державний номер НОМЕР_1 , заздалегідь не обіцяно отримав від ОСОБА_3 даний мобільний телефон, усвідомлюючи, що він здобутий злочинним шляхом, зберігав його в автомобілі «Volkswagen» державний номер НОМЕР_2 , до моменту вилучення співробітниками поліції.
Своїми навмисними протиправними діями ОСОБА_3 разом із ОСОБА_10 спричинили матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 1500 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.. 198 КК України,тобто заздалегідь не обіцяне отримання, зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, тобто у таємному викраденні чужого майна, визнав в повному обсязі.
Детально надаючи покази показав, що у лютому 2017 року він разом з ОСОБА_6 на автомобілі останнього приїхали на вул. 1 Ялтинська в м. Миколаєві на пункт прийому металобрухту, щоб здати метал. Він помітив, що поряд стоїть автомобіль та в салоні автомобіля побачив два мобільних телефони, в цей момент він вирішив викрасти ці телефони. Він підійшов до автомобіля, двері були відчинені та забрав з салону два мобільних телефони. Потім підійшов до автомобіля ОСОБА_11 , сів в нього та сказав Ану їхати. Вже в автомобілі він показав ОСОБА_12 мобільні телефони та одразу пояснив, що викрав їх з автомобіля, телефони вони залишили собі, телефони лежали в автомобілі. Один із мобільних телефонів він давав ОСОБА_12 у руки. Заздалегідь з ОСОБА_6 щодо викрадення телефонів не домовлялись та крадіжку він з ним не обговорював. ОСОБА_6 бачив автомобіль з якого він викрав мобільні телефони, а чи бачив ОСОБА_6 як він викрав телефони з автомобілю не знає. В подальшому вони приїхали у двір його будинку, зупинили автомобіль, в цей час до них під'їхали працівники поліції, оглянули їх та вони віддали їм мобільні телефони, які знаходились в автомобілі.
У вчиненому ОСОБА_3 щиро розкаявся.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що у лютому 2017 року він разом з ОСОБА_3 приїхали на вул. 1 Ялтинську, щоб задати металобрухт. Він залишився біля калитки, а ОСОБА_3 пішов до автомобіля. Потім ОСОБА_3 покликав його та вони поїхали. Мобільні телефони він побачив коли під'їхали вже до будинку ОСОБА_3 , коли ОСОБА_3 дістав телефони на поклав їх на панель автомобіля. Він зрозумів, що телефоні викрадені, коли ОСОБА_3 розповів, що викрав ці телефони. Дудник йому не розповідав, що хоче викрасти телефони та момент крадіжки він не бачив. Телефони він в руки не брав. Телефон він не хотів повернути, а хотів викинути, телефони були в його автомобілі до моменту затримання їх працівниками поліції.
Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, вона повністю підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами:
рапортом інспектора УПП в м. Миколаєві від 16.02.2019 року на ім'я начальника Заводського ВП ГУНП, проте, що 16.02.2107 року близько 22:50 год., під час несення служби, отримали орієнтування «грабіж», що у заявника із салону його автомобіля двоє невідомих чоловіків викрали два мобільних телефону біля будинку №1 по вул.. 1 Ялтинська, 52, після чого підозрювані поїхали на т/з Форд номерний знак НОМЕР_3 ?? червоного кольору у невідомому напрямку. під час відпрацювання орієнтування за адресою пр.. Центральний біля будинку №162 ними було запунено т/з Фольксваген червоного кольору н/з НОМЕР_2 , що підходив під орієнтування. В т/з було двоє чоловіків дудник ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 та водія даного автомобіля ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 . під час перевірки транспортного засобу було виявлено два мобільних телефону марки «Самсунг» білого та чорного кольору, що не належать цим громадянам. після прибуття заявника на місце зупинки т/з, заявник ОСОБА_8 , 1976 р.н. впізнав та прямо вказав на даних громадян, як на таких, що вчинили правопорушення та т/з як на такий, на якому зникли підозрювані та впізнав свої мобільні телефони.
протоколом прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 16.02.2017 року, згідно якої ОСОБА_8 просив прийняти заходи до двох невідомих йому хлопців, які 16.02.20217 року о 20:00 годин, по вул. 1 Ялтинська, 52, таємно, шляхом вільного доступу до його автомобіля ВАЗ-2105, викрали два мобільних телефони марки «Самсунг», спричинивши йому матеріальну шкоду у розмірі 1500 грн.;
витягом з кримінального провадження №12017150030000670 внесеного до ЄРДР від 16.02.2017 року за заявою потерпілого ОСОБА_8 , згідно якого 16.02.20217 року біля 22:00 годин, двоє невідомих йому чоловіків за адресою вул. 1 Ялтинська, 52, таємно викрали два мобільних телефони марки «Самсунг», з автомобіля ВАЗ-2105 д/н НОМЕР_1 , чим завдали шкоду у розмірі 1500 грн.;
протоколом огляду місця події від 16.02.2017 року, згідно якого об'єктом огляду є ділянка місцевості за адресою: пр. Центральний, 162 біля під'їзду №1 по проїзній частині. На дорозі розташований автомобіль марки Фольксваген д/н НОМЕР_2 червоного кольору. В ході огляду салону автомобіля виявлено, що у ніші передньої пасажирської двері виявлено мобільний телефон білого кольору марки «Самсунг», імеі НОМЕР_4 і НОМЕР_5 є дві сім-картки оператора «Лайф» і «Київстар». Також на пасажирському сидінні є пачка сигарет марки «Winston». На панелі приладів виявлено мобільний телефон марки «Prestigio», імеі НОМЕР_6 і НОМЕР_7 є дві сім-картки оператора «Лайф» і «Київстар». Також було вилучено автомобіль Фольксваген червоного кольору н/з НОМЕР_2 ;
заява ОСОБА_6 на ім'я начальника Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області про добровільну видачу автомобіля Фольксваген червоного кольору н/з НОМЕР_2 , для проведення слідчих дій;
заява ОСОБА_6 на ім'я начальника Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області про добровільну видачу ключів від автомобіля з Фольксваген н/з НОМЕР_2 ;
протокол огляду предмета від 20.02.2017 року, об'єктом якого є мобільний телефон марки «Prestigio Multi PAP 3400 DUO» та мобільний телефон марки «Samsung GT C 3312».
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_3 і ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, злочини, передбачені ч.1 ст. 185 і 198 КК України, віднесені до категорії злочинів середньої тяжкості.
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 щире каяття, відшкодування, шляхом повернення викраденого майна.
Обставин, що обтяжує покарання не виявлено.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд також враховує особу обвинуваченого ОСОБА_3 то, що він раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку МОПЛ не перебуває, перебував на обліку ОНД з 28.12.2016 року з діагнозом: зловживання опіоїдами, канабіноїдами.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд також враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 то, що він раніше не судимий, на обліку МОПЛ і ОНД не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про його особу, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів ОСОБА_3 є покарання в межах санкції інкримінуємого йому злочину, у вигляді обмеження волі.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 засуджено вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.09.2016 року за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки, остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити із застосуванням правил ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до призначеного покарання.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 призначене покарання у вигляді позбавлення волі та з метою подальшого виконання вироку суду, слід застосувати у відношенні до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, після набрання вироком законної сили.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про його особу, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів ОСОБА_6 є покарання в межах санкції інкримінуємого йому злочину, у вигляді обмеження волі.
Прокурор в судовому засіданні вважав можливим визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України та застосувати до обвинуваченого п. в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від відбування покарання, посилаючись на те, що злочин вчинено ним до набрання чинності вказаного Закону, мав на утриманні неповнолітніх дітей, відносно яких він не позбавлений батьківських прав.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти застосування до нього Закону України «Про амністію» та звільнення його від відбування покарання.
Крім того, згідно ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України “Про амністію” амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 Закону України “Про амністію” встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
07.09.2017 року набрав чинності Закон України “Про амністію у 2016 році” від 22.12.2016 року. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.
Відповідно до п."в" ст. 1 Закону України “Про амністію у 2016 році” від 22.12. 2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року, звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина , дочку, визнаних інвалідами.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на момент вчинення злочину ОСОБА_6 мав на утриманні неповнолітніх дітей - дочку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно повторного свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м. Миколаєва Миколаївської області, актовий запис №1645 від 15.08.2000 року та дочку ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно свідоцтва про народження, виданого 10.01.2013 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 59 від 0.01.2013 року, відносно яких він не позбавлений батьківських прав, що підтверджується довідкою Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради №116/08.01-17 від 12.02.2019 року, вчинив кримінальне правопорушення, яке є середньої тяжкості, відповідно до ст. 12 КК України, 16.02.2017 року, тобто до набрання чинності Закону України “Про амністію у 2016 році”, обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 амністії, які передбачені ст. 4 Закону України “Про застосування амністії в Україні” та ст. 9 Закону України “Про амністію у 2016 році” та застосування раніше до обвинуваченого амністії, судом не встановлено.
За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_6 поширюється дія Закону України “Про амністію у 2016 році”, а тому він підлягають звільненню від відбування покарання.
Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 17.02.2017 року, на автомобіль Volkswagen д.н. НОМЕР_2 , який зберігається на території Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області, підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 85, 86, 369-374 КПК України, ст. 3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі.
ЗвільнитиОСОБА_4 від призначеного покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 22.12.2016 року.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі.
На підставі вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом частково приєднання до призначеного покарання, невідбутої частини покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.09.2016 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі.
Застосувати у відношенні до ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 відрахувати з часу взяття під варту.
Зарахувати в рахунок відбуття покарання, перебування ОСОБА_3 під вартою з 01.02.2019 року по 26.03.2019 року.
Речові докази - автомобіль Фольксваген червоного кольору н/з НОМЕР_2 - повернути за належністю,
мобільний телефон марки «Prestigio Multi PAP 3400 DUO», мобільний телефон марки «Samsung GT C 3312», пачку цигарок марки «Winston»з 6 цигарками, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_8 - залишити в розпорядженні останнього.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 17.02.2017 року, на автомобіль Volkswagen д.н. НОМЕР_2 ,який зберігається на території Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області - скасувати.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1