Справа № 486/1535/19
Провадження № 2/486/622/2019
16 жовтня 2019 року м.Южноукраїнськ
Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Салагор І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 486/1535/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
10 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 78355,40 грн.
Позов мотивує тим, що між фінансовою установою Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (далі - ТОВ «Веллфін») та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір позики. Згідно умов договору позивач - позикодавець надав відповідачу - позичальнику грошові кошти в сумі 1900 грн. на умовах строкості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути суму коштів через 30 днів та сплатити відсотки за користування грошима. Відповідач умови договору не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 78355,40 грн., з яких 1900 грн. сума основного боргу, 37416,40 - сума заборгованості за відсотками, 39039,00 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив суду заяву щодо підтримання позову та розгляду справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, судом належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, причину неявки не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, надала суду відзив на позовну заяву, згідно якого заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просила суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
Дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог та заперечень, суд дійшов наступних висновків.
10 вересня 2019 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшла позовна заява ТОВ «Веллфін», на підставі цього представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, який обчислюється з дня укладення договору 09 серпня 2016 року і закінчився 08 серпня 2019 року. Проте суд вважає, що строк позовної давності у три роки обчислюється з дня, коли у позикодавця виникло право вимоги, а саме, відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України зі спливом строку виконання зобов'язання, з дня невиконання позичальником своїх обов'язків, тобто з 09 вересня 2019 року. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була направлена засобами поштового зв'язку 06 вересня 2019 року /а.с.52/. Таким чином клопотання про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
ТОВ «Веллфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги, в тому числі з кредитування /а.с.14/. Надання коштів у позику здійснюється виключно за допомогою веб-сайту, тобто у електронному безготівковому вигляді. Переказ грошових коштів від позикодавця позичальнику здійснюється за допомогою електронних платіжних засобів, що надаються Фінансовою компанією «Вей фор пей» на підставі договору про організацію переказу грошових коштів № ВП -180516 від 18 травня 2016 року /а.с.46-50/. Відповідно до зазначеного договору позивач позиціонує себе як кредитна установа.
Відповідно до п.2 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик. Така діяльність у відповідності до п.3 ч.1 ст.34 цього ж Закону підлягала обов'язковому ліцензуванню. Проте позивачем не надано доказів наявності у нього ліцензії на надання фінансових кредитів, а також не обґрунтована можливість здійснення такої діяльності без ліцензування.
Позивач зазначає, що договір позики був укладений 09 серпня 2016 року шляхом реєстрації відповідачем в особистому кабінеті та оформлення заявки на сайті Товариства відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». На підтвердження факту укладення договору позивач надав роздруківку електронної заявки на оформлення кредиту /а.с.28-34/, договору позики №62239 від 09 серпня 2016 року, підписаного електронно-цифровим підписом обох сторін /а.с.35-43/.
Відповідно до ст.100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Разом з тим учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Представником позивача в порушення ч.4 ст.100 ЦПК України не зазначено про наявність оригіналу у нього або іншої особи, тобто недотримано порядок подачі електронних доказів, крім цього відповідність поданих паперових копій оригіналам електронних доказів викликає сумнів, тому відповідно до ч.5 ст.100 ЦПК України такі докази суд до уваги не бере.
Відповідно до ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Фактичне укладення договору позики підтверджується позивачем листом ФК «Вей фор пей» від 31 серпня 2019 року /а.с.45/. Дослідивши вказаний лист, суд встановив, що у ньому йдеться про перерахування грошових коштів 09 серпня 2016 року у сумі 1900 грн. ОСОБА_2 , номер картки повністю не зазначений. Інших доказів переказу коштів, взагалі доказів переказу та отримання коштів відповідачем суду не надано.
Суд погоджується з представником позивача стосовно того, що на операції по перерахуванню коштів через оператора послуг платіжної інфраструктури не розповсюджуються вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №22 від 21.01.2004 року, проте вважає необхідним зазначити, що Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є обов'язковим до виконання не тільки банками, а й усіма учасниками платіжних систем. П.1.5, 1.6 ст.1 Закону визначено, що формуються документи на переказ, перераховуються гроші на рахунки на підставі документів, що підтверджують виконання операції із використанням електронного платіжного засобу, документи на переказ використовуються суб'єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими компаніями або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи, що представником позивача безпосередньо у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи як малозначної у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, представник позивача не з'явився у судове засідання, незважаючи на ухвалу суду про відкриття провадження, де зазначено про розгляд справи з викликом учасників, повторно надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, суд вважає, що товариство розпорядилося своїми процесуальними правами на власний розсуд, у визначений законом та судом строк не подало доказів, які, на його думку, мають значення для розгляду справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 282 ЦПК України, суд
Товариству з обмеженою відповідальністю «Веллфін» відмовити в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Повний текст рішення буде складений протягом п'яти днів з дня з оголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Южноукраїнського
міського суду Г.А. Далматова
Повний текст рішення складений 21 жовтня 2019 року