490/9512/17 18.10.2019
нп 1-кп/490/244/2018
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/9512/17
18 жовтня 2019 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017150410000392 від 20.10.2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мелекине, Першотравневого району, Донецької області, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, розлучений, працює (по трудовому договору) продавцем національної лотереї, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді командира автомобільного відділення 1-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодший сержант, є судимий вироком Першотравневого районного суду Донецької області від 31.05.2019 року за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, на підставі ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
19.04.2016 року громадянин України ОСОБА_3 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) від 30.09.2016 року №210, молодший сержант ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду командира автомобільного відділення підвозу боєприпасів 2 гаубичного самохідно-артилерійського взводу 1-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи зазначеної військової частини.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Також, у ст.1 Закону України "Про оборону України" надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно п.п.1, 3 ч.3 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу за контрактом є день зарахування до списків особового складу військової частини.
З 19.04.2016 року, тобто з моменту підписання контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, ОСОБА_3 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу, та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Будучи військовослужбовцем, молодший сержант ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", був зобов'язаний дотримуватися загальних обов'язків військовослужбовців, своїх службових обов'язків, а також порядку звільнення з розташування військової частини.
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби молодшому сержанту ОСОБА_3 достеменно було відомо і до часу нез'явлення вчасно на службу, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Однак, 09.12.2016 року о 08 год. 00 хв. молодший сержант ОСОБА_3 , діючи умисно, будучи військовослужбовцем за контрактом, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби, не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та перебував за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
11.05.2017 року о 08 год. 00 хв. молодший сержант ОСОБА_3 добровільно з'явився до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та того ж дня приступив до виконання службових обов'язків.
Крім того, 21.08.2017 року о 08 год. 00 хв. молодший сержант ОСОБА_3 , повторно протягом року, діючи умисно, будучи військовослужбовцем за контрактом, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби, не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та перебував за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
20.10.2017 року о 08 год. 00 хв. молодший сержант ОСОБА_3 добровільно з'явився до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та того ж дня приступив до виконання службових обов'язків.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у нез'явленні вчасно без поважних причин на службу, вчинене в умовах особливого періоду, за вище викладених обставин, визнав себе винним повністю і дав показання про те, що у зазначені в обвинуваченні періоди він дійсно був відсутній у військовій частині НОМЕР_1 та перебував за адресою: АДРЕСА_1 . У вчиненому щиро кається.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України. При цьому судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Так, як обвинувачений ОСОБА_3 визнав фактичні обставини справи, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, суд вважає їх встановленими та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.4 ст.407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.65 КК України враховує, що він вчинив тяжкі злочини, його особу, а саме те, що він раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, як обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та повне визнання вини, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Згідно досудової доповіді, складеної провідним інспектором Центрального районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Донецькій області ОСОБА_5 , враховуючи інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_3 , його спосіб життя, історію правопорушення, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
Вироком Першотравневого районного суду Донецької області від 31.05.2019 року ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, на підставі ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.
Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті.
Встановивши в судовому засіданні такі обставини, як щире каяття обвинуваченого у вчиненому, усвідомлення протиправності своїх дій, суд на підставі ч.ч.1, 2 ст.66 КК України, визнає ці обставини пом'якшуючими і такими, що істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину. Встановлені обставини свідчать про те, що мета кари - виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального права - не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавленням волі із застосуванням ч.ч.1, 4 ст.70, 75, 76 КК України, що буде відповідати принципу розумності та справедливості і буде необхідним і достатнім видом покарання для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлено, судові витрати та речові докази відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки 6 /шість/ місяців.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочину за даним вироком та злочину, за який ОСОБА_3 засуджено вироком Першотравневого районного суду Донецької області від 31.05.2019 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки 6 /шість/ місяців
На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 /двох/ років з дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На вирок може бути подано апеляцію до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Головуючий ОСОБА_1