Справа № 128/2494/18
Іменем України
21.10.2019 м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді - Саєнко О.Б., при секретарі - Бутіній Г.В. ,
за участю: представника позивача- ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, яка є особою з інвалідністю І групи, -
У вересні 2018 року позивач звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, яка є особою з інвалідністю І групи, який обґрунтувала тим, що 22.10.1978 між нею та відповідачем було укладено шлюб , в період якого у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 2005 року зареєстрована та проживає у м. Києві.
Вказує, що у період часу з 22.10.1978 року по листопад 2016 року вона з відповідачем проживала за місцем його реєстрації, де вони спільно вели з ним господарство ; з листопада 2016 року їх шлюбні відносини припинилися з різних причин, зокрема , приблизно з 2008 року відповідач на її погляд став зневажливо ставитись до сімейних обов'язків, не одноразово зраджував їй, в сім'ї почались сварки.
Зазначає, що з 1986 року вона хворіє на цукровий діабет та у зв'язку з постійним емоційним напруженням, її стан здоров'я значно погіршився. В наслідок її захворювання, вона потребувала постійного стороннього догляду та допомоги, не могла більше фізично працювати, а відповідач відмовився допомагати їй матеріально, у зв'язку з цим вона була вимушена переїхати жити за адресою своєї реєстрації, де і проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 , 1933 р.н.
Вказує, що на теперішній час вона не працює, 28.03.2014 Медико-соціальною експертною комісією їй установлено безстроково 1 "Б" групу (по зору) інвалідності, цукровий діабет 1 типу, важка форма, причина інвалідності - загальне захворювання зв'язку з цим, вона отримує пенсію у сумі 1631 грн. 44 коп. по інвалідності , яка не забезпечує їй прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсію за віком вона не отримує. Крім того, вона не має у власності майна, яке могло би бути використане нею для отримання доходу для свого матеріального забезпечення.
Зазначає, що вона не одноразово зверталась до відповідача з проханням надавати їй матеріальну допомогу, але він відмовлявся, хоча відповідно до ст.ст. 75, 76 Сімейного кодексу України на нього покладено законом обов'язок по її утриманню, у зв'язку з її непрацездатністю.
В свою чергу, їй відомо , що відповідач має майно , від використання якого має дохід, крім того, працює приватним підприємцем, інших осіб на утриманні не має; неповнолітніх дітей не має, тому вважає що має матеріальну змогу її утримувати.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь , аліменти на її утримання, як дружини, яка є особою з інвалідністю, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі до суду позову.
18.09.2018 судом відкрито провадження даній у справі та з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України та за клопотанням позивача вирішено справу розглянути у порядку спрощеного провадження. Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05.09.2019 у порядку ч.5 ч.2 ст.223, засідання відкладено та викликано позивача, представника позивача та представника відповідача в судове засідання для дачі особистих пояснень.
18.10.2019 в судове засідання позивач не з'явилася по невідомим для суду причинам , про дату час та місце якого повідомлялася судом належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача у повному обсязі з підстав зазначених у ньому, суду доповнив, що на даний час сторони розірвали шлюб; позивач продовжує проживати разом із своєю матерію 1933 р.н., потребує сторонньої допомоги, витрат на купівлю ліків, тощо. Позивач отримує пенсію по інвалідності розмір , якої не відповідає загальному розміру прожиткового мінімуму за 2018 , але розмір її пенсії чуть більше прожиткового мінімуму за 2018для не працездатних осіб, але цих коштів для інваліда першої групи по зору не достатньо. Крім того, зазначив, що позивач вважає, що відповідач умисно звільнився з роботи після того, як вона звернулася до суду із даним позовом, оскільки хоча останній і досяг пенсійного віку, але за станом свого здоров'я не має протипоказань щодо продовження праці ; утриманців не має, проживає один. Тому вважає, що відповідач має можливість матеріально забезпечувати позивача, просить задовольнити позов у повному обсязі. Також зазначив, що позивач не забажала скористатися правом надати в дане судове засідання довідку про розмір її пенсії по інвалідності станом на даний час.
Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову , суду пояснив, що не має матеріальної змоги сплачувати аліменти позивачу, так як крім пенсії інших доходів він не має, вже ні є підприємцем та не працює, оскільки за віком його не бажають працевлаштовувати. Суду зазначив, що за спільною домовленістю вони розлучилися в органах РАЦС 13.09.2019, по цей час, він допомагає їй , зокрема, приносить продукти харчування, приходить до неї та допомагає відмірювати дозу інсуліну, оскільки вона не бачить, а її мати є престарілою. Вказує, що інсулін їй видається державою безкоштовно, також їй оплачений державою і спеціальний шприц для ін'єкцій інсуліну , а кошти за інші ліки їй повертає релігійна община, в якій вона знаходиться, людина від якої кожного дня також допомагає позивачу по господарству. Кожного літа їх спільна донька, яка мешкає у м. Києві, привозить йому трьох внуків, які перебувають на його утриманні. Зазначив, що у фізичній допомоги він не відмовляється, але матеріально не змозі допомогти на даний час позивача. Оскільки пенсія по інвалідності позивача є більшою від розміру його пенсії за віком. Також не згодний із думкою позивача, що він навмисно звільнений з роботи, оскільки він був працевлаштований на 6 місяців охоронцем на місце працівника, який тимчасово виїхав на заробітки до Польщі, по поверненню якого, він був звільнений.
Суд, з урахування міркування присутніх учасників справи, які не заперечували , вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності позивача.
Вислухавши вступне слово представника позивача та відповідача, дослідивши письмові заяви, матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити повністю, виходячи з такого.
Судом установлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.10.1978 по 13.09.2019, про що свідчать копії свідоцтва про укладення та розірвання шлюбу (а.с.8).
В період шлюбу в сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, яка наданий час є повнолітньою особою. (а.с.9).
Позивач ОСОБА_3 є особою з інвалідністю першої Б групи загального захворювання ( по зору) , яка призначена з 28.03.2014 - безстроково, про що свідчить довідка до акту огляду МСЕК серія 10 ААВ №543769 від 28.03.2014, а також судом установлено з цієї довідки , що позивач потребує постійної сторонньої допомоги та консервативного лікування (а.с.5).
Відповідно до довідки від 23.08.2018 №1808 виданої Управлінням ПФУ Вінницьке приміське об'єднане управління ПФУ ОСОБА_3 перебуває у їх управлінні на обліку та у період з березня 2018 по серпень 2018 отримала пенсію у загальній сумі 9 788,64 гривень, щомісячний розмір складав- 1 631, 44 гривень (а.с.7).
Згідно довідки Медвеже -Вушківської сільської ради Вінницького району від 10.09.2018 № 660 убачається, що ОСОБА_3 була зареєстрована з 01.07.1985 по 05.12.1997 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).
Відповідно до довідки Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району від 10.09.2018 № 659 убачається, що ОСОБА_3 зареєстрована з 05.12.1997 по даний час за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. АДРЕСА_3 ) та до складу її сім'ї входить чоловік ОСОБА_2 , про що свідчить довідка видана Медвеже-Вушківською сільською радою Вінницького району від 10.09.2018 № 661 (а.с.14).
Відповідно до письмових заяв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які засвідчені секретарем Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та з листопада 2016 за нею здійснює догляд її мати, яка проживає разом з нею за однією адресою (а.с.15-16).
З листа Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області убачається, що розмір пенсії ОСОБА_2 станом на 05.11.2018 становив 1435 гривень, щомісячно. (а.с.46-47).
Відповідно до листа ВОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_2 знятий з обліку як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності 19.12.2017 (а.с.48).
З копії трудової книжки відповідача ОСОБА_9 убачається, що його 19.11.2018 будо звільнено з посади охоронника за власним бажанням, інші відомості про працевлаштування відповідача після 19.11.2018 в даній трудовій книжці - відсутні (а.с.49-53).
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС про суми виплачених доходів ОСОБА_10 в період з 01.01.2018 по 30.09.2018 отримував дохід з ПАТ «Рубіж авто» - заробітною плату 16 026,96 гривень.
З довідки №717 від 10.10.2019 засвідченої сільським головою Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району установлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає один.
З довідки № 2661 від 16.10.2019 Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області убачається, що розмір пенсії за віком ОСОБА_2 станом на 01.10.2019 становив 1733,29 гривень, щомісячно.
Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1, 2, 3 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом першої, другої чи третьої групи.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Частиною 4 ст. 75 СК України передбачено, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.10.1978 по 13.09.2019; на даний час та на час звернення позивача із даним позовом сторони разом не проживають та спільного господарства не ведуть; позивач є непрацездатною особою, а саме має інвалідність I-Б групи ( безстроково по зору), у період з березня 2018 по серпень 2018 отримала пенсію у загальній сумі 9 788,64 гривень, щомісячний розмір складав - 1 631, 44 гривень.
Отже позивач є непрацездатною особою, інвалідність нею отримана під час перебування у шлюбі з відповідачем, а тому в розумінні ч. 3 ст. 75 СК України є непрацездатною дружиною.
Відповідач з 19.11.2018 офіційно не працює, з 19.12.2017 ні є суб'єктом підприємницької діяльністю, з 2004 року отримав пенсію за вислугу років, розмір якої станом на 01.11.2018 становила щомісячно 1435 гривень; а у період з травень-червень пенсія за віком відповідача становила- 1729,27 гривень щомісячно, з липня по даний час - становить 1733,29 гривень, щомісячно.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. № 2246-VIII установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: -осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Виходячи з вище викладеного, суд установив, що на час звернення до суду позивач отримувала пенсію по інвалідності в розмірі - 1 631, 44 гривень, отже її дохід забезпечував їй прожитковий мінімум, установлений законом для осіб, які втратили працездатність (1435 гривень) , а тому позивача не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні ч.4 ст.75 СК України, у зв'язку з чим доводи позивача та представника позивача є помилковими, оскільки в даних правовідносинах має вирішальне значення саме розмір прожиткового мінімуму встановлений у 2018 році для основних соціальних і демографічних груп населення, у даному випадку осіб, які втратили працездатність.
Тому, у задоволені позову слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК, Суд-
У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, яка є особою з інвалідністю - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 21.10.2019.
Суддя: