Справа № 128/787/18
Іменем України
16 жовтня 2019 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2
за участю - прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого- ОСОБА_4 , захисника: ОСОБА_5 , обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 17.02.2018 року в ЄРДР за № 12018020100000182 по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,не одруженого, не є собою з інвалідністю, раніше не судимого,
у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
16.02.2018, у вечірню пору доби, точного часу органом досудового розслідування установити не виявилося за можливе, ОСОБА_7 прийшов до місця проживання обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме до літньої кухні, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де запропонував йому вжити алкогольні напої. Через нетривалий проміжок у часі між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник конфлікт, в результаті якого вони разом вийшли на подвір'я, де у ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин із потерпілим виник умисел , спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . Реалізуючи вказаний умисел ОСОБА_6 , знаходячись поряд із входом до приміщення сараю, що поблизу входу до приміщення літньої кухні, обвинувачений взяв у руку металевий прут та усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно наніс ним ОСОБА_7 близько двох ударів в ліву гомілку та близько двох ударів в руку, після чого продовжуючи єдиний умисел усвідомлюючи, що наносить удари металевим предметом, наніс один удар у життєво важливий орган, в область голови ОСОБА_7 .
Після отриманих травм ОСОБА_7 знаходився у приміщенні вказаного вище сараю. Після чого 17.02.2018, близько 13:00 годин обвинувачений ОСОБА_6 повідомив свою сестру ОСОБА_8 про вказану подію, після чого остання перевірила приміщення даного сараю, де виявила ОСОБА_7 у лежачому положенні, обличчя якого було у крові. Далі ОСОБА_8 викликала швидку медичну допомогу та ОСОБА_7 було госпіталізовано до реанімаційного відділення №1 Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Вінниці, де о 01:36 годині 01.03.2018 останній номер.
Відповідно до висновку експерта № 194 від 21.03.2018 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлена відкрита черепно-мозкова травма: садна на лобі, рана в потиличній ділянці голови справа, крововиливи в м'які покриви голови в потилично-скроневій ділянці зліва та у потиличній ділянці справа, перелом потиличної кістки, субдуральний крововилив над правою півкулею головного мозку, забій правих скроневої та лобної часток головного мозку, субарахноїдальні крововиливи над лобними, потиличними частками та мозочком, крововилив в шлуночки головного мозку, яка виникла від дії тупого твердого предмету (предметів), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження як небезпечна для життя в момент спричинення та стоїть в причинному зв'язку зі смертю.
Також при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено забиту рану та садна на лівій гомілці, що виникли від дії тупого предмету (предметів), мають ознаки легких тілесних ушкоджень та у причинному зв'язку зі смертю не стоять.
Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилася після травматичним гнійним менінгоенцефалітом та набряком головного мозку. Між відкритою черепно-мозковою травмою і смертю ОСОБА_7 є причинний зв'язок.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєні кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України не визнав, вважає , що його дії суду слід кваліфікувати за ст. 124 КК України , суду показав, що 16.02.2018 ввечері приблизно о 23.00 годині він був дома, спав, та прийшов до нього прийшов ОСОБА_7 , розбудив його, приніс горілку, запропонував випити, на що він відмовився, пояснивши у нього багато роботи на завтра. ОСОБА_7 прийшов вже не тверезий і сказав, щоб він дав йому стаканчик, оскільки буде сам пити. ОСОБА_9 випив 5-6 чарок, вже добре сп'янів і почав говорити, що його мати пропала, «здохла як собака», на що він йому сказав, що його мати померла людською смертю, та щоб ОСОБА_7 йшов додому. На що ОСОБА_7 почав бити кулаками об стіл, бити посуд, ображати його нецензурною лайкою, кричати. Тоді він взяв його за руку, щоб ОСОБА_7 вийшов, однак він не хотів виходити. Все що було на столі ОСОБА_7 скинув на землю, і почав його ( ОСОБА_6 ) бити. Він вирішив вийти на вулицю, став під козирок в сараї та закурив, за ним також вийшов потерпілий і знову почав його обзивати, вдарив його рукою , від чого він ( ОСОБА_6 ) впав і знову піднявся. Потім ОСОБА_7 знову вдарив його, він чого він впав і вдарився об стіну, в цей час потерпілий хотів ще вдарити його держаком від лопати, але він схватив арматуру вдарив його по потилиці і вибив держак з рук, потім по нозі, однак ОСОБА_7 продовжив наносити йому удари, і він ( обвинувачений) ударив металевою арматурою ( прутом) його по плечах, по спині, по руці, по нозі, потерпілий заспокоївся, у нього пішла з носа кров, після чого ОСОБА_7 попросив у нього води і сигарету та заспокоївся. Він знову сказав ОСОБА_7 іти додому, але потерпілий попросився у нього переночувати, так як він посварився зі своєю співмешканкою. Він пояснив йому, що у нього не має місця де ночувати, але потерпілий сказав, що він ляже в сараї, так як він вже там колись ночував. Тоді він (обвинувачений) пішов спати, а потерпілий залишився в сараї ночувати.
Ранком він прокинувся, погодував поросят, ходив біля сараю та чув, що ОСОБА_7 хропе, він вирішив його не будити та пішов по проханні сусідки різати їй дрова, що і робив він до 17 години. Приблизно о 13 годині він приходив додому по бензин, заходив до потерпілого, він ще хропів. Зустрів сестру ОСОБА_8 , сказав, що він вчора трішки пошарпався з ОСОБА_7 , що він спить в сараї, і щоб вона його розбудила трішки пізніше. Після того, як він порізав дрова в сусідки, він пішов до іншого сусіда також різати дрова та там і залишився на вечерю. Ввечері він дізнався, що сестра викликала швидку до ОСОБА_7 . За ним прийшли працівники поліції і його затримали.
Вказав, що від його ударів видимих тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 не було, у нього після ударів потерпілого було розпухле обличчя. На його думку, на ньому не було видимих тілесних ушкоджень після того, як потерпілий його побив, оскільки він був фуфайці. Вказав, що в той вечір він був тверезий.
Зазначив, що у нього не було наміру позбавити життя потерпілого та нанести такі тілесні ушкодження.
Зазначив, що дійсно він наносив тілесні ушкодження металевою арматурою ОСОБА_7 в загальній кількості 4-5 ударів, оскільки захищався він від ударів, які наносив йому потерпілий першим та на його прохання не зупинявся, але вважає, що він перевищив межи необхідної оборони, тому просив перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 121 КК України на ст.124 КК України.
Вказав, що він знає потерпілого близько приблизно 2 роки, за ці два роки у них ще були сварки пару разів, коли потерпілий перепивав горілки. В останній рік, вони бачились майже кожен день, деколи випивали горілки, приблизно 1 раз в тиждень чи один раз в два тижні. Потерпілий в стані алкогольного сп'яніння дуже був агресивним, а також статура тіла ОСОБА_7 є більшою він нього.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 визнає частково, а саме в частині відшкодування лише матеріальної шкоди.
Не зважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 вини у вчинені ним кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, суд вважає, що його вина повністю доведена зібраним по даному провадженню належними та допустимими доказами, а саме: показами потерпілого - ОСОБА_10 , свідків- ОСОБА_8 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також речовими доказами і документами .
Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_7 є його сином. Станом на день вчинення злочину 16.02.2018 його в Україні не було, він був на заробітках. Тому всі обставини йому відомі лише зі слів людей. Йому повідомила його сестра, що побили сина, в результаті чого син помер. Цивільний позов підтримав, просив його задовольнити.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що вона була співмешканкою ОСОБА_7 . Вказала, що 16.02.2018 о 13.30 год. вона з ОСОБА_7 була у ОСОБА_13 де її співмешканець ремонтував димохід. До нього хтось зателефонував, але розмови вона не чула, бо вона була в будинку. Після цієї розмови він зайшов до будинку та сказав їй, що йому потрібно відійти на 30 хв, вона його запитала, чи він іде до ОСОБА_6 , на що той відповів, що він іде до магазину зустрітись з людиною, пішов і пропав. Потім вони його шукали цілий день. Приблизно о 17 год. вона телефонувала до обвинуваченого сестри запитати чи не має ОСОБА_7 , яка сказала, що у них його не має. Особисто до ОСОБА_6 вона не додзвонилась, бо у нього був відключений телефон.
Зазначила, що вона була в дуже поганих відносинах з ОСОБА_6 та його сестрою.
На другий день вона знову пішла до ОСОБА_13 , пройшлась по селу, однак ОСОБА_7 ніхто не бачив. Приблизно о 15.00 годині до неї зателефонував ОСОБА_13 і повідомив, що ОСОБА_15 (чоловік сестри обвинуваченого) знайшов ОСОБА_7 без свідомості в сараї для дров на подвір'ї де живе ОСОБА_6 . Вона одразу туди побігла, однак її не впустили до сараю, там була ОСОБА_16 ( сестра ОСОБА_6 ) і її співмешканець ОСОБА_17 , а ОСОБА_6 на той час вже втік. Коли приїхала швидка, вони зайшли до сараю побачили ОСОБА_7 , який лежав замотаний в коврику, без куртки, без взуття в одних носках, без шапки. Він увесь був в крові, нога розрубана, скотчем перемотана, голова розбита. Пізніше лікарі сказали, що він уже був в комі.
Вказала, що їй сказала ОСОБА_16 , що ОСОБА_6 її попросив піти подивитися до ОСОБА_7 , який лежить побитий в них в сараї, що вона і зробила.
Зазначила, що коли знайшли мобільний телефон ОСОБА_7 , то побачили, що в той день йому телефонував ОСОБА_6 19 разів.
Вказала, що ОСОБА_6 неодноразово погрожував ОСОБА_7 , у них були неприязні стосунки, оскільки ОСОБА_7 , відмовився брати кредит на користь ОСОБА_6 . Також вони разом неодноразово випивали, були знайомі приблизно 10 років.
Зазначила, що вона їздила зі своєю матір'ю до начальника райвідділу та скаржились на поведінку ОСОБА_6 , а саме, що він погрожував ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона працювала лікарем станції ШМД, 16.02.2018 приблизно о 13 годині до лікарні ШМД надійшов виклик з приводу побиття людини в с. Майдан Вінницького району. Виїхала бригада, вона, фельдшер та водій. Коли вони приїхали за адресою, це був приватний будинок, їх зустріла жінка - власниця домоволодіння та провела до людини, яка потребувала медичної допомоги. В приміщенні знаходилось тіло чоловіка без свідомості, однак він був ще живий. Чоловік був одягнений, увесь в крові, тому встановити на місці які були травми не представлялось за можливе. В лікарні при детальному огляді було установлено, що в чоловіка були травми на потилиці та гомілці. Травми були рубані і колені. Зазначила, що як тільки вони приїхали, то зразу оглянули чоловіка, надали першу медичну допомогу та транспортували його до лікарні, на той час він був ще живий.
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що обвинувачений ОСОБА_6 є її рідним братом. 16.02.2018 ОСОБА_7 прийшов у гості до її брата - обвинуваченого ОСОБА_6 додому. На другий день ОСОБА_6 прийшов до неї і сказав, що він іде різати дрова, а ОСОБА_7 спить в сараї, та коли він проснеться, щоб вона йому сказала, щоб він прийшов до нього допомагати різати дрова. Пройшла година, після того як обвинувачений пішов з дому, вона вирішила піти розбудити ОСОБА_7 . Коли вона прийшла до сараю двері були призакриті, вона їх відкрила і побачила, що ОСОБА_7 лежить увесь в крові і від нього неприємний запах, він був накритий ковдрою, але не зв'язаний. Вона до нього почала говорити, однак він ніяк не реагував. Після чого вийшла на вулицю, зателефонувала до свого співмешканця, бо вона не знала, що робити в такому випадку, потім - до швидкою допомоги та викликала потім наряд поліції. Зі слів обвинуваченого ОСОБА_6 їй відомо, що того вечора ОСОБА_7 прийшов до нього та хотів з ним випити горілки, однак обвинувачений відмовився, що було далі їй не відомо.
Коли приїхали працівники поліції обвинуваченого ОСОБА_6 не було, оскільки у нього був відключений телефон і ніхто до нього не міг додзвонитися, вона сказала куди її брат пішов, поліція пішла за ним, однак його також там не було, знайшли його аж ще в одних друзів, де його і затримали, він був в стані алкогольного сп'яніння.
Також вона повідомила співмешканку ОСОБА_7 , про те що ОСОБА_18 забрали до лікарні та розповіла про обставини, які були їй відомі.
Після того, як приїхали працівники поліції та вона дізналась про стан ОСОБА_7 в лікарні, вона зрозуміла, що ОСОБА_6 наніс йому тілесні ушкодження.
Зазначила, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були в дружніх стосунках, люди говорили, що вони як брати, у них були рівні стосунки, зверхності не були. Її брат офіційно не працював, однак в селі підзаробляв в людей , допомагав їй по господарству, залишався з її дитиною.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що померлий ОСОБА_7 був його другом. Коли точно сталася дана подія він не пам'ятає, оскільки не був його очевидцем. В той день він попросив ОСОБА_7 справити коник, який прийшов до нього приблизно о 9- 10 годин ранку , трішки перемонтував та пішов. Потім він до нього телефонував, коли той прийде все доробить, так як ОСОБА_7 обіцяв, що через пів години, однак так і не прийшов. Ввечері він знову йому телефонував, але той сказав, що буде через одну годину, але так і не прийшов. Він йому неодноразово телефонував в другій половині дня, але той не брав слухавку. На наступний день його брат ОСОБА_19 йому повідомив, що щось сталось з ОСОБА_7 . Вказує, що йому відомо що обвинувачений та потерпілий дружили. Може охарактеризувати ОСОБА_6 як нормальну людину, поганого нічого не може сказати про нього.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона є лікарем, 01.03.2019, після смерті ОСОБА_7 допомагала в оформлені історії його хвороби. Всі відомості, що їй відомі, вони з історії хвороби. Їй відомо, що хтось когось побив, була черепно-мозкова травма та напевно ще якісь травми. Які були тілесні ушкодження у померлого їй не відомо.
Також винність ОСОБА_6 у вчиненні злочину, що передбачений передбаченого ч.2 ст.121 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, які надані стороною обвинувачення, а саме:
- витягом з кримінального провадження №12018020100000182, з якого убачається, що 17.02.2018 заявник ОСОБА_8 звернулась до органів поліції із заявою про вчинення злочину. Також в даному витязі зазначено відомості, які вказані в обвинувальному акті, а саме що встановлено досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні (Т.1 а.с.207-208);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.02.2018 підписаного ОСОБА_11 , яка звернулась з відповідною заявою до органів поліції про прийняття мір до невідомої особи, яка 16.02.2018 перебуваючи у с. Майдан Вінницького району умисно спричинила тілесні ушкодження її співмешканцю ОСОБА_7 (Т.1 а.с.209);
- протоколом огляду місця події від 17.02.2018 з фототаблицею до нього , складеного в присутності понятих, з якого вбачається, що місцем події є домогосподарство, яке розташоване в АДРЕСА_1 . (Т.1 а.с.211-226);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.03.2018 з фототаблицею, складеного за участі свідка ОСОБА_8 , яка під час даного слідчого експерименту повідомила про обставини, які їй відомі, що стались у вечірній час 16.02.2018 у АДРЕСА_1 між її братом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та обставини, які стались 17.02.2018, коли вона виявила у сараї без свідомості ОСОБА_7 ( Т.1 а.с.244-245);
- випискою №4195 Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Вінниця із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 , в якій зазначені травми, з якими перебував на лікуванні хворий ОСОБА_7 ( Т.1 а.с.247);
- протоколом огляду предмету від 18.02.2018 з фототаблицею до нього , з якого убачається, що протоколом огляду є речі , в ході якого встановлено: поліетиленовий пакет чорного кольору. Розпакувавши даний пакет всередині виявлено металевий предмет типу прута, довжиною 70 см, найбільшим діаметром 2,5 см. На одній зі сторін приварене металеве коло, діаметром 8 см. Інша сторона дещо загострена (Т.1 а.с.227-229);
- протоколом огляду трупа від 01.03.2018 з фототаблицею до нього , відповідно до якого за участі понятих було оглянуто труп ОСОБА_7 ( Т.1 а.с.248-29);
- протоколом огляду предмету від 20.02.2018, з якого убачається, що предметом огляду є DVD - R диск сірого кольору При відкриті вказаного відео файлу за допомогою програми було запущено даний відео запис, при огляді якого встановлено наступне: тривалість 06 хвилин 13 секунд. На відео присутній ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та працівники поліції. Так, ОСОБА_6 вказав на металевий прут, яким наніс тілесні ушкодження ОСОБА_7 .. Також на запитання працівників поліції пояснив, що перебуваючи біля входу до сараю, використовуючи вказаний вище металевий прут, наніс ОСОБА_7 тілесні ушкодження. Крім того на відео зафіксовано місце, де знаходився ОСОБА_7 після отриманих тілесних ушкоджень ( Т.1 а.с.273);
- постановою про приєднання до кримінального провадження речового доказу від 18.02.2018, з якої убачається, що речовим доказом у даному кримінальному провадженні визнано: металевий стержень, чотири змиви речовини бурого кольору та шапку (Т.1 а.с.230);
- постановою про приєднання до кримінального провадження речового доказу від 20.02.2018, з якої убачається, що речовим доказом у даному кримінальному провадженні визнано: DVD-R диск, сірого кольору, з написом у верхній частині «VS», на якому знаходився відео файл формату «mp4» під назвою «17.02.2018. Виклик за адресою: АДРЕСА_1 .» з відеозаписом обслуговування слідчо-оперативною групою виклику по лінії «102», що мав місце 17.02.2018 за адресою: АДРЕСА_1 ( Т.1 а.с.239);
- висновком судово-медичної експертизи № 194 від 01.03.2018, з якої убачається, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлена відкрита черепно-мозкова травма: садна на лобі, рана в потиличній ділянці голови справа, крововиливи в м'які покриви голови в потилично-скроневій ділянці зліва та у потиличній ділянці справа, перелом потиличної кістки, субдуральний крововилив над правою півкулею головного мозку, забій правих скроневої та лобної часток головного мозку, субарахноїдальні крововиливи над лобними, потиличними долями та над мозочком, крововилив в шлуночки головного мозку, яка виникла від дії твердого тупого предмету (предметів), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження як небезпечна для життя в момент спричинення та стоїть в причинному зв'язку зі смертю. Також, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено забиту рану та садна на лівій гомілці, що виникли від дії твердого тупого предмету (предметів), мають ознаки легких тілесних ушкоджень та у причинному зв'язку зі смертю не стоять. Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилася після травматичним гнійним менінгоенцефалітом та набряком головного мозку. Між відкритою черепно-мозковою травмою і смертю ОСОБА_7 є причинний зв'язок. В зв'язку з тривалим перебуванням ОСОБА_7 на стацлікуванні, тканини від трупа для судово-токсикологічної експертизи не вилучались (Т.2 а.с.3-5);
- протоколом № 274/202-2018 про результати аудіо-, відео контролю місця від 27.03.2018, проведеного за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 4, камера ІТТ №1, дозвіл на проведення негласної слідчої дії з камери ІТТ, де утримувався ОСОБА_6 було надано слідчому на підставі ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 14.03.2018 ( Т.2 а.с.29-32).
Також в судовому засіданні судом було досліджено аудіо-диск DVD-R № 18т/18 , відеоконтролю місця від 27.03.2018, проведеного за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 4, камера ІТТ №1 у період з 26.03.2018 по 27.03.2018, з якого судом установлено ,що в ході проведення НСРД № 9,10 відносно ОСОБА_6 26.03.2018 в камері останній повідомив іншому чоловіку, що за те що потерпілий обізвав його мать, наніс йому ( ОСОБА_20 ) удар; він бив арматурою потерпілого ОСОБА_9 , наносив удари п'ять разів, з яких один раз в голову, від чого її проламав ; кров стала затикати в череп потерпілого. ( Т. 2 ,а.с.29,30)
Проаналізував вищевказані докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованому правопорушенні.
Визначаючись щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 121 КК України, суд виходить з об'єктивної сторони даного складу злочину, зокрема, про те, що його склад утворює: 1)діяння, яким заподіюється тяжке тілесне ушкодження іншій особі; 2)наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв'язок між зазначеним діянням і наслідками. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два наслідки ( первинний- тяжкі тілесні ушкодження і похідний-смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різними. До заподіяння тяжкого тілесного ушкодження він ставить ся умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження- необережно.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 щодо перекваліфікації діяння обвинуваченого з ч.2 ст. 121 КК України на ст.124 КК України, тобто як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони, суд вважає хибними, як такими що недоведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами, виходячи з такого.
Згідно з ч. 3 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.
Отже, виходячи з наведеного, право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Згідно з положеннями ст. 36 КК ці умови полягають у такому:
1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави;
2) оборона може здійснюватися лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК;
3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною - право на неї втрачається після того, як посягання було припинено або закінчено, і необхідність застосування засобів захисту відпала;
4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається;
5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає;
6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Визначення конкретного моменту, з якого особа перестала перебувати в стані необхідної оборони з огляду на закінчення злочинного посягання, має відносний характер і залежить від конкретних обставин справи, оцінка яких має включати аналіз об'єктивних і суб'єктивних аспектів поведінки як нападника, так і того, хто обороняється. При цьому важливо з'ясувати, чи могла особа, яка обороняється, з огляду на об'єктивну обстановку та поведінку нападника усвідомлювати, що посягання припинилося, тобто чи було для такої особи за даних об'єктивних обставин очевидним, що у застосуванні заходів захисту відпала необхідність. Якщо ж у ситуації, яка склалася, особа не мала можливості усвідомити факт припинення злочинного посягання, слід вважати, що вона діяла в стані необхідної оборони. Крім того, посягання вважається наявним і тоді, коли воно зупинене, однак може відновитися у будь-який момент.
Згідно роз'яснень, які містяться у абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» судам слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
Отже , при розгляді справ даної категорії необхідно також з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. При цьому згідно з ч. 3 ст. 36 КК перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту; перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.
Обов'язковою умовою кваліфікації заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження за ст. 124 КК України є відповідна обстановка вчинення злочину- перебування винного при вчинені цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця. Якщо буде встановлено , що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 121 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що він визнає, що саме від його удару металевою арматурою( прутом) потерпілому ОСОБА_7 по голові завдано тяжке тілесне ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми, яка стоїть у прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_7 , але вважає , що цей удар він наніс обороняючись від нанесення ударів потерпілим йому.
Згідно до ч.ч.1, 2,6 ст. 22, ч.1 ст. 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Суд в судовому засіданні зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив усі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
В свою чергу, стороною захисту не надано суду жодного належного та допустимого доказу у підтвердження версії захисту , що в день події обвинувачений ОСОБА_6 завдав потерпілому умисне тілесне ушкодження з перевищенням меж необхідної оборони, оскільки мав на меті діяти лише з метою захисту себе від протиправного посягання з боку потерпілого.
Зокрема, доводи обвинуваченого що в день події потерпілий наносив йому тілесні ушкодження, спростовуються тим, що у обвинуваченого не зафіксовано будь-яких тілесних ушкоджень, також, обвинувачений в ході досудового розслідування не звертався із такою вимогою до працівників поліції, прокурора та ( або) захисника.
Відсутність зафіксованих тілесних ушкоджень, приводить суд до висновку, що якщо потерпілий і наносив обвинуваченому тілесні ушкодження, що могло спровокувати його на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, то ці удари були завдані не з великою силою. Крім того, у судовому засіданні обвинувачений не зміг змістовно пояснити суду , що перешкоджало йому будучі тверезим , побачивши що потерпілий , який перебував у стані алкогольного сп'яніння та вчинив скандал, побив посуд, взагалі покинути місце свого мешкання, покликати на допомогу тощо, оскільки обвинувачений не заперечував факту того, що він мав можливість безперешкодно покинути місце події. Також суду не надано доказів і на те, що фізичні дані обвинуваченого та потерпілого мають суттєві розбіжності .
В свою чергу, з урахуванням способу, знаряддя, кількості , характеру і локалізації тілесних ушкоджень , суд вважає, що завдання потерпілому умисно тілесні ушкодження 4-5 разів металевою арматурою ( прутом), серед який останній раз у голову- життеве важливий орган обвинувачений , свідчить про спрямованість умислу ОСОБА_6 на заподіяння потерпілому саме тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Тому не визнання своє вини в інкримінованому злочині обвинуваченим , суд розцінює як обраний ним спосіб свого захисту.
Отже судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження , що спричинило смерть потерпілого і його дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.121 КК України.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує особу винного, який не одружений, на час затримання офіційно не працював, осіб на утримані не має, має постійне місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку; раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вироком Вінницького районного суду від 09.10.2010 року за ч.3 ст.185 КК України; відбував покарання у період з 16.08.2010 по 16.12.2014 та був звільнений умовно-достроково на 8 місяців 16 днів, згідно до ухвали Літинського райсуду Вінницької області від 08.12.2014 р.( Т.2 а.с.8,-12), у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебуває. Крім цього, суд враховує і міркування потерпілого ОСОБА_10 , який не наполягав на суворому покаранні.
Обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченому судом не установлено.
В якості обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів.
Враховуючи вищевикладене, відомості , що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення суд дійшов висновку, наявність обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого та відсутність обставин, які б пом'якшували його покарання, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 представляє підвищену суспільну небезпеку і його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті обвинувачення.
При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Потерпілим ОСОБА_10 було заявлено цивільний позов, згідно якого він просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на його користь 20 330 гривень матеріальної шкоди пов'язаною із купівлею ліків, перев'язочного матеріалу для надання в умовах стаціонару загиблому ОСОБА_7 медичної допомоги , а також витрати на поховання ОСОБА_7 у загальній сумі у 9 655 гривень, а разом- 29985 гривень , які були понесені потерпілим ОСОБА_10 , що підтверджується фіскальними чеками, чеками ( Т.1 а.с. 44-52) та даний розмір матеріальної шкоди визнаний обвинуваченим, тому у відповідності до положень, викладених в ч.1 ст. 1177, 1166, 1168,1201 ЦК України , підлягає до стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого у повному обсязі.
Згідно до положень, викладених в ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п.3.3 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже заявлений потерпілим розмір моральної шкоди на суму 100000 гривень, підлягає до повного задоволення . При цьому суд виходить з того, що злочинними умисними діями обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілому завдано моральні страждання пов'язані із втратою сина, життя якого обірване у віці 24 років, він пережив та продовжує переживати фізичну біль , був порушений його звичний засіб життя для відновлення якого він потребує значних зусиль. Тому суд, виходячи з вищевикладеного та враховуючи характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого у рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 100000 гривень.
Судом встановлено, що обвинуваченого ОСОБА_6 затримано по даному кримінальному провадженні 17.02.2018 року. ( Т.2 а.с.24) . З цього часу на підставі ухвал суду до обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, неодноразово судом продовжувався, останній раз ухвалою Вінницького районного суду від 12.09.2019 , строком на який не може перевищувати 60 днів, тобто по 10.11.2019 року включно.
Тому , на підставі ч.5 ст. 72 КК України, строк відбуття покарання ОСОБА_6 за даним вироком слід рахувати з моменту його затримання - з 17 лютого 2018 року.
Крім цього, прокурор у судових дебатах просив суд вирішити питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки такий строк спливає- 10.11.2019 року, тому є ризики переховування ОСОБА_6 від суду, оскільки строк подачі апеляційної скарги на оскарження будь-якого вироку суду становить - 30 днів.
Отже, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, з метою попередження ризику переховування обвинуваченого від суду ( п.1 ч.1 ст.177 КПК України), суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_21 строк тримання під вартою , який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів, тобто по 14.12.2019 включно , для розгляду судом апеляційної інстанції можливої апеляційної скарги на вирок суду.
Процесуальні витрати у провадженні- відсутні.
Долю речових доказів по даному провадженні вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України, а саме: скасувавши застосований на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.02.2018, накладений на майно, яке було вилучено17.02.2018 , під час огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме : металевий стежень, яким ОСОБА_6 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_7 , чотири змиви речовини бурого кольору та шапку.
Речові докази: металевий стежень, чотири змиви речовини бурого кольору та шапку - необхідно знищити; DVD-R диск, сірого кольору, з написом у верхній частині «VS», на якому знаходився відео файл формату «mp4» під назвою «17.02.2018. Виклик за адресою: АДРЕСА_1 .» з відеозаписом обслуговування слідчо-оперативною групою виклику по лінії «102», що мав місце 17.02.2018 за адресою: АДРЕСА_1 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.369-371,374,376 КПК України, суд-
Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді восьми років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його затримання - з 17 лютого 2018 року.
Продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань ( №1)" , а саме - по 14.12. 2019 року, включно.
Цивільний позов цивільного позивача- потерпілого ОСОБА_10 - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з цивільного відповідача- обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь цивільного позивача- потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди -29985 гривень та моральної шкоди в розмірі 100000 гривень.
Скасувати застосований на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.02.2018 року, накладений на майно, яке було вилучено17.02.2018 , під час огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме : металевий стежень, яким ОСОБА_6 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_7 , чотири змиви речовини бурого кольору та шапку.
Речові докази у даному кримінальному провадженні : металевий стежень, чотири змиви речовини бурого кольору та шапку - необхідно знищити; DVD-R диск, сірого кольору, з написом у верхній частині «VS», на якому знаходився відео файл формату «mp4» під назвою «17.02.2018. Виклик за адресою: АДРЕСА_1 » з відеозаписом обслуговування слідчо-оперативною групою виклику по лінії «102», що мав місце 17.02.2018 за адресою : АДРЕСА_1 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, потерпілому, представнику потерпілого, захиснику та обвинуваченому.
Суддя: