Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 жовтня 2019 р. Справа№200/11119/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії. Просив визнати протиправними дії Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо включення до страхового стажу періоду роботи з 28.06.1979 року по 20.07.1999 року в колгоспі ім. Калініна та зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області включити до страхового стажу період роботи з 28.06.1979 року по 20 липня 1999 року в колгоспі ім. Калініна, та виконати перерахунок пенсійного забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернуся до відповідача із заявою щодо включення до його страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Калініна з 28.06.1979 року по 10.09.2019 року на що отримав відповідь в якій було зазначено, що страхового стажу ОСОБА_1 не включено період його роботи в колгоспі ім. Калініна з 28.06.1979 року по 20.07.1999 року, так як порушено порядок ведення записів в трудовій книжці Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року затвердженої Постановою КМУ № 301 від 27.04.1993 року, а зарахування спірного періоду буде можливим після надання позивачем уточнюючої довідки.
Отже, позивач вважає що його права були порушенні таким рішенням Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у зв'язку із чим він звернувся до суду.
20 вересня 2019 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
01 жовтня 2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач при зверненні до пенсійного фонду не надав необхідних документів про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутністю відповідних записів у трудовій книжці. Отже, відповідач вважає свої дії щодо неврахування ОСОБА_1 стажу його роботи з 28.06.1979 року по 20.07.1999 року у колгоспі ім. Калініна правомірними, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволені позову.
Сторонами не були надані клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 звернувся до Яиснувасткього об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 134 від 27.03.2017 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Розглянувши надані заявником документи, управлінням прийнято рішення про не зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Калініна з 28.06.1979 року по 20.07.1999 року в порушення інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року у зв'язку з відсутністю запису про реорганізацію колгоспу у КСП та встановлених і фактично відпрацьованих трудоднів.
10 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, щодо включення до страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Калініна з 28.06.1979 року по 20.07.1999 року.
10 вересня 2019 року на зазначену заяву ОСОБА_1 отримав відповідь, в якій зазначено, що до страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Калініна з 28.06.1979 року по 20.07.1999 року не було включено, так як порушено порядок ведення записів в трудовій книжці Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року затвердженої Постановою КМУ № 301 від 27.04.1993 року, а зарахування спірного періоду буде можливим після надання позивачем уточнюючої довідки.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_2 позивач з 28 червня 1979 року по 20 липня 1999 року працював в колгоспі ім. Калініна електрозварником та водієм (записи №№ 8,9,10 )
Зазначені записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами начальниками відділів кадрів відповідного підприємства та скріплені печатками.
Трудова книжка, відповідно до положення ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень п. 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, положення Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію зокрема і за вислугу років.
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
На підставі частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до його страхового стажу період роботи у колгоспі ім. Калініна з 28.06.1979 року по 20.07.1999 року на отримав відмову та вказанням, що йому потрібно надати уточнюючи довідки.
У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.(далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Відповідач не зарахував до загального страхового стажу позивача період роботи з 28.06.1979 року по 20.07.1999 року у колгоспі ім. Калініна, оскільки в трудовій книжці позивача відсутній запис про реорганізацію колгоспу у КСП.
Суд зазначає, що відповідачем не заперечується наявність в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 зазначеного періоду роботи, спірним є неправильне оформлення трудової книжки.
У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача, а відповідальність за належне і правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи та трудової книжки покладається на керівника підприємства, організації.
Крім того суд звертає увагу відповідача, що відсутність у трудовій книжці запису про реорганізацію колгоспу у КСП, не спростовує наявність у позивача стажу роботи, а отже юридичний факт роботи позивача протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Наведені дії відповідача свідчать про недбале ставлення пенсійного органу при вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з'ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.
Відповідно до приписів ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач із даним позовом, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, розглядаючи заяву позивача від 10.09.2019 року про включення до його страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Калініна, відповідач має враховувати висновки рішення в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження страхового стажу позивача з зарахуванням визначеного судом періоду.
В той же час, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий та пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву з врахуванням вищенаведених обставин.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог яке полягає у визнанні протиправними дії відповідача та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про включення до страхового стажу ОСОБА_1 в період роботи в колгоспі ім. Калініна з 28.06.1979 року 20.07.1999 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція про сплату № 86103 від 16.09.2019 року).
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н. Гідростроітелів, 12, код ЄДРПОУ 37544393) про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н. Гідростроітелів, 12, код ЄДРПОУ 37544393) щодо не включення до страхового стажу ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду роботи з 28.06.1979 року по 20.07.1999 року в колгоспі ім. Калініна.
Зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н. Гідростроітелів, 12, код ЄДРПОУ 37544393) з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) № Б-53/02-15 від 10.09.2019 року, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 28.06.1979 року по 20.07.1999 року у колгоспі ім. Калініна, згідно зробленими записами в трудовій книжці та виконати перерахунок пенсійного забезпечення ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
В іній частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н. Гідростроітелів, 12, код ЄДРПОУ 37544393)судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко