Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 жовтня 2019 р. Справа№200/8689/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., при секретарі судового засідання - Лисинської А.О.,
за участю представника відповідача - Тернинко С.М.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Маріупольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (місце знаходження: вул. А. Куїнджі, буд. 93, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 39883670) про визнання протиправними дій щодо нарахування боргу (недоїмки) та визнання його безнадійним,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної Державної Податкової Інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій Маріупольської об'єднаної Державної Податкової Інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 боргу (недоїмки) на суму 2474,45 грн (код класифікації доходів бюджету 18050401), на суму 3944,41 грн (код класифікації доходів бюджету 71010000), на суму 5511,96 гри (код класифікації доходів бюджету 71040000); визнання боргу (недоїмки) ОСОБА_1 на суму 2474,45 грн (код класифікації доходів бюджету 18050401), на суму 3944,41 грн (код класифікації доходів бюджету 71010000), на суму 5511,96 грн (код класифікації доходів бюджету 71040000) - безнадійним; зобов'язання Маріупольської об'єднаній Державній Податкової Інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області провести списання боргу (недоїмки) ОСОБА_1 на суму 2474,45 грн (код класифікації доходів бюджету 18050401), на суму 3944,41 грн (код класифікації доходів бюджету 71010000), на суму 5511,96 грн (код класифікації доходів бюджету 71040000) в порядку, передбаченому Податковим кодексом для списання безнадійного податкового боргу з відповідним відображенням такого списання в облікових даних платника податків в інформаційній системі ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами.
Як на обґрунтування позовних вимог позивач вказує на таки обставини.
У квітні 2019 р. позивач дізнався про наявність в нього заборгованості зі сплати єдиного внеску та єдиного податку з фізичних осіб.
У зв'язку з тим, що 16.12.2016 було зареєстровано припинення підприємницької діяльності позивача, останній звернувся до відповідача за наданням додаткової інформації щодо наявної в позивача заборгованості.
16.05.2019 позивачу було направлено відповідь, у якій відповідач зазначив з посиланням на облікові дані інформаційної системи органу доходів та зборів, що за інтегрованою карткою платника станом на 14.05.2019 за позивачем обліковується борг:
по єдиному внеску для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (код платежу 71040000) у сумі 5511,96 грн., який виник та обліковується за період з 19.10.2014 по теперішній час;
по єдиному внеску, нарахованого роботодавцями на суми: заробітної плати, винагороди, за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності (код платежу 71010000) у сумі 3944,41 грн., який виник та обліковується за період з 20.07.2014 по теперішній час у зв'язку з визначенням позивачем самостійно суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті до бюджету згідно «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів" за червень 2014 року № 1409302238 від 20.07.2014 року;
з єдиного податку з фізичних осіб (код платежу 18050401) у сумі 2474,45 грн., який виник та обліковується за період з 20.11.2014.
Вважаючи дії відповідача з нарахування наведеної заборгованості незаконними, а заборгованість - такою, що підлягає визнанню безнадійною та списанню, позивач звернувся до суду.
Відповідачем направлено відзив на позов, відповідно до якого, відвідач заперечує проти позову, та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з посиланням обставини, що викладені у відзиву на позов.
Зокрема, щодо єдиного податку, відповідач зазначив, що, згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача наявна заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб (код платежу 18050401) у сумі 2474,45 грн. за такі періоди:
за терміном сплати 20.11.2014 - 38,45 грн;
за терміном сплати щомісячно з 20.12.2014 по 20.09.2015 включно - 243,6 грн щомісячно.
Наведена заборгованість обліковується за позивачем за період з 20.11.2014 по 20.09.2015 на підставі поданої позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №1305625101041 від 14.12.2013, яка скасована контролюючим органом у зв'язку з наявністю в позивача податкового боргу згідно абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України відповідно до рішення №1003 від 21.12.2015 про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку, що прийнято контролюючим органом - відповідачем.
Наведене рішення №1003 від 21.12.2015 про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку прийнято відповідачем відповідно до вимог п.3 п.п.299.10 ст.299 ПК України (в редакції, чинній на прийняття відповідачем рішення №1003), відповідно до якого, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Згідно п.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України (в редакції, чинній на прийняття відповідачем рішення №1003), платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) з Єдиного внеску та податкова вимога по ФОП ОСОБА_1 не приймалися та не направлялися, штрафні (фінансові) санкції не застосовувались та податкові повідомлення- рішення не направлялись.
Позивач надав відповідь на відзив де зазначив, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач звільнений від обов'язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України.
Ухвалою суду від 12 липня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31 липня 2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року замінено відповідача його правонаступником та відкладено розгляд адміністративної справи на 10 вересня 2019 року.
Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року продовжено строк проведення підготовчого судового засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 01 жовтня 2019 року.
01 жовтня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17 жовтня 2019 року.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
25.09.2006 позивача було зареєстровано фізичною особою - підприємцем з місцем знаходження реєстраційної справи у Ворошиловському районному управлінні юстиції у м. Донецьк.
У зв'язку із початком бойових дій та, відповідно, початком проведення антитерористичної операції у м. Донецьк, де мешкав позивач, останній був вимушений припинити здійснювати підприємницьку діяльність, та згодом покинути разом з родиною тимчасово окуповану територію Донецької області.
Як зазначив позивач, відразу після переїзду до підконтрольній Україні території, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», позивач звернувся до державного реєстратора с заявою про припинення діяльності як фізична особа-підприємець, а 16.12.2016 було проведено реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача - фізичної особи підприємця ОСОБА_1, про що був внесений відповідний запис №22660060005028322.
У квітні 2019 року позивач дізнався про наявність в нього заборгованості, а саме:
по єдиному внеску для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (код платежу 71040000) у сумі 5511,96 грн., який виник та обліковується за період з 19.10.2014 по теперішній час;
по єдиному внеску, нарахованого роботодавцями на суми: заробітної плати, винагороди, за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності (код платежу 71010000) у сумі 3944,41 грн., який виник та обліковується за період з 20.07.2014 по теперішній час у зв'язку з визначенням позивачем самостійно суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті до бюджету згідно «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів" за червень 2014 року № 1409302238 від 20.07.2014 року;
з єдиного податку з фізичних осіб (код платежу 18050401) у сумі 2474,45 грн., який виник та обліковується за період з 20.11.2014.
Позивач зазначає, що, на його думку, спірне податкове грошове зобов'язання (недоїмка) нараховане за період, коли на території, де мешкав та здійснював свою діяльність позивач - здійснювалася та здійснюється антитерористична операція, у зв'язку з чим, не працювали та не працюють державні органи України, у т.ч. податкові органи, органи Державної служби зайнятості, не працювали та не працюють органи Державної казначейської служби України, були заблоковані рахунки для сплати податків і зборів, отже, позивач вважає спірні нарахування зобов'язань (недоїмки) такими, що порушують права позивача, та підлягають скасуванню.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача наявна заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб (код платежу 18050401) у сумі 2474,45 грн. за такі періоди:
за терміном сплати 20.11.2014 - 38,45 грн;
за терміном сплати щомісячно з 20.12.2014 по 20.09.2015 включно - 243,6 грн щомісячно.
Наведена заборгованість обліковується за позивачем за період з 20.11.2014 по 20.09.2015 на підставі поданої позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №1305625101041 від 14.12.2013, яка скасована контролюючим органом у зв'язку з наявністю в позивача податкового боргу згідно абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України відповідно до рішення №1003 від 21.12.2015 про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку, що прийнято контролюючим органом - відповідачем.
Наведене рішення №1003 від 21.12.2015 про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку прийнято відповідачем відповідно до вимог п.3 п.п.299.10 ст.299 ПК України (в редакції, чинній на прийняття відповідачем рішення №1003), відповідно до якого, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Згідно п.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України (в редакції, чинній на прийняття відповідачем рішення №1003), платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для визнання дій відповідача з нарахування боргу (недоїмки) позивачу зі сплати єдиного податку незаконними, у тому числі виходячи також з того, наведена заборгованість виникла на підставі поданої позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №1305625101041 від 14.12.2013, яка не відкликана позивачем та скасована контролюючим органом у зв'язку з наявністю боргу.
Щодо заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, в позивача наявна заборгованість по єдиному внеску для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (код платежу 71040000) у сумі 5511,96 грн., який виник та обліковується за період з 19.10.2014 по теперішній час, та по єдиному внеску, нарахованого роботодавцями на суми: заробітної плати, винагороди, за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності (код платежу 71010000) у сумі 3944,41 грн., який виник та обліковується за період з 20.07.2014 по теперішній час у зв'язку з визначенням позивачем самостійно суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті до бюджету згідно «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів" за червень 2014 року № 1409302238 від 20.07.2014 року.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 12 статті 9 розділу III Закону № 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Стаття 25 Закону N 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, ч. 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Закон N 1669-VII, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1669-VII внесено зміни до Закону N 2464-VI, а саме підп. "б" розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено п. 93 такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону N 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону N 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону N 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Фактичні обставини свідчать, що спірні нарахування несплачених позивачем сум єдиного внеску згідно обліку відповідача не віднесені до нарахованої пені та (або) штрафів, а являють собою суми недоїмки, які нараховані відповідачем в сумі 7164,55 грн, та самостійно визначені позивачем в сумі 3944,41 грн, отже, суд не приймає до уваги доводи позивача про звільнення платника єдиного внеску (позивача) від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати з підстав перебування такого платника (позивача) на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, оскільки нарахована та наявна спірна заборгованість з сплати єдиного внеску, що обліковується за позивачем, наведена без урахування пені та штрафів, як відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
З таких же самих підстав судом не приймаються до уваги доводи позивача про відсутність документів (актів, рішень, податкових повідомлень-рішень, тощо) про нарахування сум заборгованості, оскільки такі документи, у даному випадку, є необхідними саме у разі нарахування пені та штрафів, у той час як ані пеня, ані штрафи до позивача не були застосовані у встановленому діючим законодавством порядку.
Згідно з п. 2 Закону України від 02 березня 2015 року N 219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці", п. 93 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року N 1669-VII вважати п. 94.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року N 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року N 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року N 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року N 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".
Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону N 2464-VI.
Аналізуючи зміст вищенаведених норм, суд зазначає, що платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною другою статті 6 Закону N 2464-VI обов'язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Разом із тим, Закон N 2464-VI не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Стосовно твердження відповідача про те, що, окрім перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, необхідною додатковою умовою для звільнення платників від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону N 2464-VI, є подання заяви про звільнення від виконання цих обов'язків, а також отримання сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску в період 2014 - 2015 років, суд керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у поставі від 06.11.2018 по справі № 812/292/18, згідно якої, відповідно до ст. 10 Закону N 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Статтею 141 Закону України N 1669-VII Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.
Також в абз. 2 п. 93 (у подальшому п. 94) Закону N 1669-VII зазначено про підставу для звільнення платників єдиного внеску від виконання їх обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону N 2464-VI, а саме, подання заяви до органу доходів та зборів за місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Зміни до Закону N 2464-VI у частині звільнення платників єдиного внеску, які перебувають на території антитерористичної операції, від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати внесено саме Законом N 1669-VII.
За змістом ст. 1, ч. 1, 2 ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом.
Органи доходів і зборів, а також платники єдиного внеску під час здійснення своїх повноважень та обов'язків застосовують приписи Закону N 2464-VI, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачені саме цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону N 1669-VII.
Крім того, суд, керуючись наведеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, також критично ставиться до твердження представника відповідача, що обов'язковість подання сертифікату Торгово-промислової плати України обумовлена необхідністю підтвердження здійснення господарської діяльності платниками єдиного внеску безпосередньо на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, оскільки єдина підстава для звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску зазначена в нормі п. 93 (у подальшому п. 94) розд.III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464-VI, яка не передбачає обов'язку подання такого сертифікату.
З урахуванням наведеного, суд також робить висновок, що подання сертифікату Торгово-промислової палати України як умови для звільнення від штрафу та/або пені за несвоєчасне та/або не в повному обсязі нарахування, обчислення чи сплату єдиного внеску, є необґрунтованою вимогою з боку органу доходів та зборів.
Щодо подання заяви, як обов'язкової підстави для звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону N 2464-VI, суд також керується наведеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, та зазначає, що подання такої заяви є додатковою умовою для списання і в подальшому не нарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.
Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі N 2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює "незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій" та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.
Отже, суд вчергове звертає увагу, що позовні вимоги в цієї адміністративній справі не стосуються відповідальності позивача за несвоєчасну сплату єдиного внеску та нарахування, у зв'язку з цим, штрафних та фінансових санкцій, а стосуються виключно наявної заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску, тому посилання відповідача як на необхідність подання позивачем відповідної заяви, так й на необхідність подання позивачем відповідного сертифікату ТПП суд до уваги не приймає.
Щодо доводів відповідача про завершення АТО, суд зазначає, що на даний час Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, а посилання відповідача на Указ Президента України "Про затвердження рішення РНБО "Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей" є безпідставним, оскільки у відповідному указі не зазначається про припинення антитерористичної операції але зазначається про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях".
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 30 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" N 2268 від 18 січня 2018 року були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.
Так, статтею 3 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" N 638 від 20 березня 2003 року було доповнено абзацом 10: "антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об'єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України".
Отже, суд зазначає, що діючі норми права не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, і дають підстави вважати, що антитерористична операція продовжується з операцією об'єднаних сил.
Одночасно з цим, щодо наявної в позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, суд зауважує на таке.
Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року N 1669-VII прийнято з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Зі змісту вказаної норми випливає, що від виконання своїх обов'язків на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану звільняються саме платники єдиного внеску (в цієї адміністративній справі - позивач), у той час, як відповідач, як контролюючий орган, не звільнений від обов'язку адмініструвати, зокрема, єдиний внесок, але з урахуванням особливостей, що встановлені п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Недоїмка визнається безнадійною в силу прямої дії припису пункту 9-4 (до 13.03.2015 пункт 9-3) Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Така недоїмка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Оскільки нормами вищезазначеного законодавства чітко визначено, що недоїмка визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу, то, відповідно, необхідно встановити наявність умов за яких недоїмка може вважатись безнадійною та чи дотримано платником єдиного податку (позивачем) та контролюючим органом (відповідачем) відповідного порядку, що передбачений ст. 101 Податкового кодексу України та Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року N 577, чого фактично здійснено не було, оскільки позивач не звертався до відповідача як з відповідною заявою, як це передбачене п.4.1 зазначеного Порядку, а також, як зазначає відповідач, із заявою про коригування відомостей ІКП щодо наявної в позивача заборгованості.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не приймалися та не направлялись як вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та податкова вимога, а також те, що відповідачем штрафні (фінансові) санкції з Єдиного внеску та Єдиного податку до позивача не застосовувались та податкові повідомлення-рішення не направлялись, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку, що позивачем не надано обґрунтованих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на правові приписи законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в задоволені позовних вимог підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 160, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Маріупольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (місце знаходження: вул. А. Куїнджі, буд. 93, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 39883670) про визнання протиправними дій Маріупольської об'єднаної Державної Податкової Інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 боргу (недоїмки) на суму 2474,45 грн (код класифікації доходів бюджету 18050401), на суму 3944,41 грн (код класифікації доходів бюджету 71010000), на суму 5511,96 гри (код класифікації доходів бюджету 71040000); визнання боргу (недоїмки) ОСОБА_1 на суму 2474,45 грн (код класифікації доходів бюджету 18050401), на суму 3944,41 грн (код класифікації доходів бюджету 71010000), на суму 5511,96 грн (код класифікації доходів бюджету 71040000) - безнадійним; зобов'язання Маріупольської об'єднаній Державній Податкової Інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області провести списання боргу (недоїмки) ОСОБА_1 на суму 2474,45 грн (код класифікації доходів бюджету 18050401), на суму 3944,41 грн (код класифікації доходів бюджету 71010000), на суму 5511,96 грн (код класифікації доходів бюджету 71040000) в порядку, передбаченому Податковим кодексом для списання безнадійного податкового боргу з відповідним відображенням такого списання в облікових даних платника податків в інформаційній системі ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами - відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 жовтня 2019 року.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 жовтня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.В. Арестова