19 серпня 2019 року Справа № 160/6522/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
11.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 27.06.2019 року № 58716380, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскарженої постанови, як такої, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 року було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 з 01.08.2018.
Вказав, що на виконання рішення суду від 01.02.2019 року по справі № 160/8912/18 Головним управлінням проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 Доплата за період з 04.03.2019 (дата набрання чинності рішення) по 31.03.2019 нарахована у розмірі 1418,52 грн. та виплачено у квітні 2019 року. Доплата за період з 01.01.2018 по 03.03.2019 у розмірі 15 856,98 грн. ОСОБА_1 буде виплачена в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.
Отже, з 01.04.2019 року пенсію ОСОБА_1 отримує з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 у розмірі 8099,42 грн.
В обґрунтування позову також зазначив, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі за текстом - Закон № 2262), виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, позивач вважає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду виконане у порядку та спосіб, передбачений чинним законодавством України. При цьому зауважив, що державним виконавцем не зазначено причину накладення штрафу, яка б підтверджувала порушення норм п. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою суду від 15.07.2019 року адміністративний позов був залишений без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У визначений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не надано, при цьому ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 09.08.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 року по справі №160/8912/18 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01.01.2018р. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) у розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення згідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2018р.
На виконання рішення суду по справі №160/8912/18 Дніпропетровським окружним адміністративним судом 20.03.2019 року видано виконавчий лист № 160/8912/18.
10.06.2019 рок в зв'язку із невиконанням рішення суду була винесена постанова про накладення штрафу на Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Боржника повідомлено про необхідність виконати рішення протягом 10 робочих днів з моменту винесення даної постанови. 10.06.2019 року копія постанови із супровідним листом № 02.1-33/7990 вручена боржнику.
27.06.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською А.О. було винесено постанову про накладення штрафу на позивача за повторне невиконання рішення суду в розмірі 10200 грн. на підставі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідачем встановлено, що рішення суду станом на 27.06.2019 року залишається невиконаним.
Позивач вважає, що спірна постанова прийнята з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим, звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір та оцінюючи правові позиції сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 статті 372 КАС України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
На підставі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема, обов'язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 4 ст. 18 вказаного Закону визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Як вбачається з ч. 3 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 63 вказаного Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 63 вказаного Закону виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 75 вказаного Закону, яка визначає відповідальність за невиконання рішення, що, зокрема, зобов'язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Вказана стаття, як і спеціальний закон, не містить норм, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин.
Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення.
Орган Пенсійного фонду України не заперечує проти того, що судове рішення, яке набрало законної сили підлягає виконанню, і невиплачену суму перерахованої на підставі такого судового рішення пенсії слід виплатити стягувачу.
Також, позивачем було зазначено, що перераховану на підставі судового рішення суму пенсії буде виплачено за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п. 1 розд. І Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (даліголовне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до п.п. 4 та 5 п. 4 вказаного Положення Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб2.
Як слідує з вимог ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи наведене, невиконання органом Пенсійного фонду України судового рішення в частині повної виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Це не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Однак, накладення на орган Пенсійного фонду України штрафу у такому випадку не захищає право особи (стягувача) на отримання бюджетних коштів.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (провадження № К/9901/1598/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Вказані обставини не були враховані державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до повторної відповідальності за невиконання судового рішення у справі №160/8912/18 у встановлений державним виконавцем строк, оскаржувана постанова від 27.06.2019 року ВП № 58716380 прийнята відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що і позивач і відповідач у даній справі є суб'єктами владних повноважень, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, виходить з того, що позов в даному випадку заявлений позивачем не на виконання своїх владних повноважень. Звернення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області до суду з даним адміністративним позовом не пов'язане із виконанням його повноважень, як суб'єкта владних повноважень, а спрямоване на захист його прав, свобод та інтересів, як учасника виконавчого провадження (боржника).
З вказаних підстав, суд вважає, що сплачений Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області судовий збір слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст. 139, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 27.06.2019 року ВП № 58716380, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34984907).
Рішення суду за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядок, визначений ст.272 КАС України.
Рішення суду за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядок, встановлений ч. 6 ст.287 КАС України.
Суддя В.В. Кальник