30 вересня 2019 року Справа № 160/7008/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії, та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області "Про відмову в перерахунку пенсії" від 16.04.2019 р. за №383/0323-12 надане йому відповідно Закону України ч.3 ст.57, ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсійних виплат, згідно наданого зразку, починаючи з 29.08.2018 року, та виплачувати йому надалі, відповідно до ч.3 ст.57, ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із середньомісячного заробітку вересня місяця за довідкою виданою ДТЕК "Павлоградвугілля" № 274 від 02.08.2018 року, із суми середньомісячного заробітку 1 061 грн. кар., та додатку до пенсії за понаднормативний стаж у розмірі 23% із суми 1 061 кар., середньомісячного заробітку за працю у зоні небезпеки" з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою реалізувати своє право на пільговий перерахунок пенсії, він звернувся до відповідача із заявою 29.08.2018 року з додаванням довідки про заробітну плату, видану ДТЕК «Павлоградвугілля» № 274 від 02.08.2018 року «про перерахунок пенсійних виплат». Проте рішенням від 16.04.2019 року № 383/0323-12 відповідачем відмовлено у здійснені перерахунку. Позивач вважає, що рішення від 16.04.2019 року за № 383/0323-12 порушує його право на соціальний захист, є протиправним та таким що підлягає скасуванню.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем було подано відзив на позов, в якому зазначено, що у разі обчислення пенсії відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:
- менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців:
- не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;
- менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
Так, пенсія позивача розрахована відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 1058-IV, тому проводити перерахунок пенсії згідно з ч.3 ст.57 та ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ не має законних підстав. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідачем не вірно застосовані норми закону при розрахунку пенсійних виплат, розрахунок здійснений із середньомісячного заробітку за межами строку праці та заробітку у зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, чим створене зменшення пенсійних виплат, це є порушення норм статей 57, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Дія положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян", які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а тому пільги по обчисленню середньомісячного заробітку, які надані ст.57 даного Закону в частині можливості обчислення пенсії незалежно від її виду за один з неповних календарних місяців роботи на територіях радіоактивного забруднення, не можуть бути змінені іншими законодавчими актами, в тому числі ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За таких обставин, позивач просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.
Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується його копією посвідчення серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управління ПФУ в Дніпропетровській області та з 14.03.1995 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією його пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 .
29.08.2018 року позивач звернувся із заявою до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії відповідно до ч.3 ст.57 та ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».
Проте, листом від 16.04.2019 року №383/0323-12 відповідачем було повідомлено, що в наданій довідці про заробітну плату, виданої КЗ "Софіївський трудовий архів" Софіївської районної ради від 08.05.2018 р. № 225-01-19, заробітна плата за квітень 1987 року відсутня, тому провести перерахунок пенсії не можливо.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон №796-XII), визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Частиною другою статті 27 Закону №1058-IV визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону
В свою чергу, статтею 57 Закону №796-XII встановлено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У разі обчислення пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
З аналізу наведених норм права вбачається, що особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або спеціальним - Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зазначена вище позиція кореспондується Верховним Судом України, викладена у постанові від 07.07.2015 року у справі № 754/12072/14-а, та Верховним Судом, викладена у постанові від 25.09.2018 року у справі № 185/3101/17 (2-а/185/253/17), яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України має враховуватись судом під час вибору та застосування норм права.
Суд звертає увагу, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_5 , позивач з 03.08.1986 року по 30.08.1986 року брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави для висновку, що позивач не має права на перерахунок пенсії з урахуванням частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, оскільки він брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 27 календарних днів, згідно з архівною довідкою від 27.12.2017 року.
При цьому, приймаючи вказане рішення суд враховує правову позицію, яка викладена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003, а саме: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".
Таким чином, у позивача відсутні умови для застосування ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки під час ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи він відпрацював менше 30 календарних днів.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з викладених вище підстав.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 250, 262, 263 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма