18 жовтня 2019 року Справа № 160/10019/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Едуард Олегович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.07.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпопетровській області вчинити певні дії - провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому верховенство права є однією із засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина 5 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Водночас статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Документи, що підтверджують повноваження представників, визначенні статтею 59 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частинами першою, третьою цієї статті повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відповідно до частини восьмої цієї ж статті у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання
Згідно частин 1 та 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2, в силу положень якої представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення здійснюється виключно адвокатами.
Наведене кореспондується з положеннями статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині 1 якої закріплено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Під час перевірки копій документів, що підтверджують повноваження представників, на предмет їх відповідності статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 ороку № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.
Серед іншого, відповідно до пункту 8 розділу 10 зазначених Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій».
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.
На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».
Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18.
Так, позовна заява від імені ОСОБА_1 підписана ОСОБА_2 , як представником та на підтвердження таких повноважень додано копію довіреності від 15.05.2019 року, засвідчену ОСОБА_3 , нотаріусом в Державі Ізраїль.
Судом встановлено, що вказана довіреність видана на ім'я ОСОБА_2 , уповноваженого бути представником ОСОБА_1 у всіх державних, адміністративних та судових органах, в тому числі нотаріуса, архівах, органах юстиції Пенсійного фонду України, право отримувати та розписуватися в отриманні необхідних документів, подавати від імені довірителів заяв, запитів та інших документів, представляти інтереси у відповідних організаціях, установах, в тому числі вести справи у всіх судових установах зі всіма правами, які надаються позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, у тому числі повного або часткового від позовних вимог, з правом подачі та підписання позовної заяви.
Вказана довіреність не посвідчена в установленому порядку та містить посилання на посвідчення особи № НОМЕР_2, виданого 01.11.2006 року відділенням МВС в Рамат Ган.
Посвідчення особи № НОМЕР_2, видане 01.11.2006 року відділенням МВС в Рамат Ган до матеріалів позову не надано.
Окрім того, суд зауважує, що за приписом Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини.
При цьому, зі змісту копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 08.10.2004 року вбачається, що строк його дії закінчився 08.10.2014 року.
При цьому, закінчення строку дії паспорту для виїзду за кордон не припиняє громадянства, але із закінченням строку дії паспорту, такий документ не може посвідчувати особу.
Враховуючи, що до позовної заяви додано копію довіреності, не засвідчену у визначеному законом порядку, та яка видана на підставі недійсного паспорту, суд дійшов висновку, що позовна заява підписана особою, повноваження якої не підтвердженні відповідно до вимог статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до приписів пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Керуючись статтями 169, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Е.О. Юрков