21 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2861/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФ України у Волинської області) про визнання протиправним та скасування рішення № 607/3-01,608/3-01 від 01.07.2019 про відмову в перерахунку пенсії, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, обчисленої відповідно до пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 та на підставі рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 та згідно рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 року, починаючи з 18.07.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом-війни 2 групи та має право на пенсійне забезпечення відповідно до статей 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
17.07.2018 ОСОБА_1 стало відомо, що Конституційний Суд України рішенням № 6-р/2018 визнав таким, що не відповідають Конституції України (є не конституційними) підпункти 2-7, 12 та 14 пункту 4 розділу 1 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів України», прийнятого Верховною радою України 28.12.2014 № 76.
Позивач зазначив, що своїм рішенням Конституційний Суд України вказує про обмеження чи скасування Законом № 76 пільг, компенсацій і гарантій встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вважає, що зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які стосуються обмеження чи скасування пільг, компенсацій і гарантій, призвели до звуження прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зниження рівня їх соціального забезпечення.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, проте, ГУПФ України у Волинської області безпідставно відмовлено в перерахунку призначеної пенсії. Не погоджуючись із даним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, а свої права на здійснення перерахунку пенсії порушеними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що позивач звернувся до управління із заявою від 13.06.2019 в порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян», тому таке звернення не розглядалося, як заява про призначення пенсії, а отже не може призводити до відповідних правових наслідків.
Представник відповідача зазначила, що лист ГУПФ України у Волинської області від 01.07.2019 № 607/3-01, 608/3-01 є відповіддю на письмове звернення позивача від 13.06.2019 в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян», а не рішенням управління про відмову у проведенні перерахунку.
Також представник відповідача вказала, що рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 у справі № 1-11/2018(3830/15) не вносились зміни до положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як про це стверджує позивач. Вказане рішення не містить положень щодо порядку його виконання, тому відсутні підстави для врахування вимог цього рішення при обчисленні пенсії позивача.
Крім того, відповідач зазначила, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 внесено зміни до пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, даний пункт викладено в новій редакції: «За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року за формулою». З метою забезпечення виконання законодавчих актів, відповідачем з 01.07.2019 пенсію позивача приведено у відповідність та здійснено перерахунок пенсійної виплати (рішення від 29.06.2019 № 907550114897), в результаті чого вона збільшилась.
Представник відповідача вважає, що у спірних правовідносинах ГУПФ України у Волинської області діяло виключно на підставі, в межах та на виконання норм чинного законодавства та правомірно розглянуто письмове звернення позивача щодо перерахунку йому пенсії на підставі рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018, оскільки для цього відсутні законодавчо передбачені підстави. З огляду на вищевикладене, просила відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила про необхідність проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Щодо проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Частинами п'ять, шість статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, оскільки дана справа відповідно до статті 263 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні), тому розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, серії НОМЕР_1 та є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ковельському ОУПФ України у Волинської області та отримує пенсію по інвалідності, захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач звернувся до ГУПФ України у Волинської області із заявою в якій просив здійснити перерахунок його пенсії.
Листом № 607/3-01, 608/3-01 від 01.07.2019 ГУПФ України у Волинської області повідомило позивача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 внесено зміни до пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок № 1210), відповідно до яких передбачено, що за бажанням військовослужбовців, зокрема, військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Розмір пенсії позивача з 01.07.2019 перераховано з урахуванням внесених змін та складає 10 467 грн. 37 коп., з них: 9 412 грн. 17 коп. - основний розмір пенсії від середнього заробітку; 625 грн. 60 коп. - підвищення як інваліду війни другої групи; 50 грн. 00 коп. - цільова допомога інвалідам війни другої групи; 379 грн. 60 коп. - додаткова пенсія особам з інвалідністю другої групи з числа ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.
Щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи рішення Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018, повідомлено позивача, що вказане рішення не містить положень щодо порядку його виконання, а право на обчислення розміру пенсії з урахуванням норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач набуде після внесення відповідних змін до згаданих статей Закону 796 та пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.
Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.
Статтею 10 Закону № 796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до примітки до вказаної статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має соціальний статус інваліда-війни 2 групи та отримує пенсію, яку призначено згідно пункту 9-1 Порядку № 1210, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011.
При цьому, розмір пенсії ОСОБА_1 складає 10 467 грн. 37 коп., з них: 9 412 грн. 17 коп. - основний розмір пенсії від середнього заробітку; 625 грн. 60 коп. - підвищення як інваліду війни другої групи; 50 грн. 00 коп. - цільова допомога інвалідам війни другої групи; 379 грн. 60 коп. - додаткова пенсія особам з інвалідністю другої групи з числа ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Статтею 59 Закону № 796-ХІІ регулюються питання пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Статтею 59 № 796-XII (у редакції чинній до 01.10.2017) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» статтю 59 Закону № 796-ХІІ викладено в наступній редакції: Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Закон № 2148-VIІІ в частині внесених змін, згідно Прикінцевих та перехідних положень, набрав чинності з 01.10.2017.
Тобто, Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме: 1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; 2) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Проте, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами «дійсної строкової служби» у відповідний період.
Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, з 01.10.2017 право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі статті 59 Закону № 796-ХІІ з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року мають особи наступної категорії: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок № 1210).
Пунктом 9-1 Порядку № 1210 визначено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ особа має відповідати наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Тобто, лише наявність зазначених критеріїв у їх сукупності обумовлюють визначення військовослужбовця як такого, що має право на отримання відповідного розміру пенсійного забезпечення.
Дана правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18, від 11.06.2018 у справі № 825/1922/18.
У листі-відмові від 01.07.2019 відповідачем не заперечується той факт, що позивач у період з 24.06.1986 по 09.10.1986 виконував службові обов'язки по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, однак зазначає, що строкову військову службу позивач проходив в період з 19.11.1978 по 19.12.1980.
Аналізуючи вищезазначене, позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження ним дійсної строкової служби.
Разом з тим, суд зазначає, з чим погоджується і відповідач, що 25.04.2019 Конституційний Суд України (другий сенат) ухвалив рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019), яким вирішив: 1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;
2) словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019) військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, в тому числі військовозобов'язані, які призивалися на військові збори, мають однаковий рівень соціального забезпечення, що відповідає принципу справедливості та конституційному принципу рівності.
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII) закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, положення частини третьої статті 59 Зaкoну № 796-ХІІ в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а саме з 25.04.2019.
Таким чином, з урахуванням рішення Конституційним Судом України, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з 25.04.2019.
Проте відповідач, відмовляючи в проведенні такого перерахунку, посилався на відсутність порядку виконання вказаного рішення.
Такі твердження відповідача суд вважає помилковими, оскільки посилання на відсутність певного порядку виконання закону не може позбавляти права позивача на пенсію у розмірі, визначеному цим законом.
Також суд зазначає, що прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» не встановлює права позивача на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки зазначене право вже виникло у позивача на підставі рішення Конституційного Суду України саме з 25.04.2019, тому вказана постанова не є підставою для відтермінування йому перерахунку пенсії по інвалідності обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Нормативно-правові акти ж Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами, в даному випадку, на отримання позивачем пенсії у розмірі, встановленому законом.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи у зв'язку із винесенням Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 та з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543, управлінням було проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.07.2019 відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в результаті чого розмір пенсії позивача збільшився та складає 10 467 грн. 37 коп.
Враховуючи вищезазначене, перерахунок пенсії позивачу має бути здійснений з 25.04.2019, тобто з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), а не з 18.07.2018 як зазначено у прохальній частині позовної заяви позивачем.
Щодо рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018, на яке позивач посилається, як на підставу для здійснення відповідачем перерахунку пенсійного забезпечення, суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII; частину третю статті 22, частину другу статті 24, частину сьому статті 30 Закону № 796-XII зі змінами; статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII.
Отже вказаним рішенням статті 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII неконституційними не визнавались, а тому зазначені статті продовжують діяти у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014.
Таким чином, позивач помилково вважає, що з врахуванням висновків Конституційного Суду України викладених в рішенні № 6-р/2018 від 17.07.2018, має право на пенсію в розмірі не меншому ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Крім того, суд не бере до уваги посилання представника відповідача про те, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки з листа відповідача від 01.07.2019 вбачається, що відповідач не просто надав відповідь на письмове звернення позивача, а чітко зазначив підстави, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії. З даного листа вбачається, що відповідач визнав право позивача на перерахунок пенсії, однак послався на відсутність встановленого законодавством механізму можливості перерахунку пенсії. До того ж суд звертає увагу, що в даному випадку відповідач повинен був самостійно здійснити перерахунок пенсії у зв'язку зі змінами в законодавстві без необхідності додаткового звернення пенсіонера.
За таких обставин, відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивачу безпідставна, не ґрунтується на вимогах закону, прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
При цьому суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з метою належного та повного захисту прав позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення № 607/3-01, 608/3-01 від 01.07.2019 ГУПФ України у Волинській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ та на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210, з 25.04.2019 з врахуванням проведених виплат.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 607/3-01, 608/3-01 від 01.07.2019 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 25 квітня 2019 року з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук