10 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 42/254
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю представників: Компанії Пресан ЛТД - адвоката Кібець С.В., адвоката Миролюбової О.В., АТ "РВС БАНК" - адвоката Цибікова О.О., ТОВ "Меджестік" - ліквідатора Гонти О. А. , ТОВ "Голденграунд" - адвоката Кириленко О.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії Пресан ЛТД
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2019
та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2019
у справі № 42/254
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меджестік"
до Акціонерного товариства "РВС БАНК"
про визнання договорів недійсними,-
У серпні 2011 року ТОВ "Меджестік" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до ПАТ "Сведбанк" (далі - відповідача) про визнання недійсними кредитного договору №6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 та іпотечних договорів №15/42353/Н-150206/І від18.05.2007 та 14/42353/Н-150206/І від 18.05.2007.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №42/254 позов ТОВ "Меджестік" задоволено частково; визнано недійсними іпотечні договори №14/42353/Н-150206/І та № 15/42353/Н-150206/І від 18.05.2007, укладені між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ТОВ "Меджестік"; у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2011 у справі №42/254 рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 у справі № 42/254 постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №42/254 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 у справі №42/254 за результатами розгляду заяви ПАТ "Сведбанк" про перегляд рішення у справі № 42/254 за нововиявленими обставинами, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у праві № 42/254 залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.2012 у справі № 42/254 відмовлено ПАТ "Сведбанк" у допуску справи №42/254 до провадження Верховного Суду України.
У грудні 2018 року ТОВ "Голденграунд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254 та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в частині визнання недійсними іпотечних договорів № 14/42353/Н-150206/I та 15/42353/Н-150206/І від 18.05.2007, укладених між ТОВ "Меджестік" та АКБ "ТАС-Комецбанк".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 у справі № 42/254 (колегія суддів: Агрикова О.В.- головуючий, Михальська Ю.Б., Чорногуз М.Г.):
клопотання ТОВ "Голденграунд" про поновлення строку на подання апеляційної скарги - задоволено;
відновлено ТОВ "Голденграунд" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254;
відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254;
зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №42/254 та розгляд справи №42/254 призначено на 25.01.2019.
До Північного апеляційного господарського суду 25.01.2019 25.01.2019 від АТ "РВС БАНК" надійшла заява про заміну сторони правонаступником у справі №42/254,, а від ліквідатора ТОВ "Меджестік" Гонти О.А. - заява про відмову від позову у якій ТОВ "Меджестік" в особі ліквідатора Гонти О.А. просив прийняти відмову від позову у справі №42/254, визнати нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №42/254 та закрити провадження у даній справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 у справі № 42/254 (колегія суддів: Агрикова О.В.- головуючий, Михальська Ю.Б., Чорногуз М.Г.) заяву АТ "РВС БАНК" про заміну сторони правонаступником - задоволено. Замінено відповідача у справі №42/254 з ПАТ "Сведбанк" на його правонаступника - АТ "РВС БАНК" . Заяву позивача ТОВ "Меджестік" про відмову від позову у справі №42/254 задоволено. Прийнято відмову від позову позивача ТОВ "Меджестік" у справі №42/254. Визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №42/254. Провадження у справі №42/254 закрито.
Не погоджуючись з зазначеними ухвалами суду апеляційної інстанції, Компанія Пресан ЛТД звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
скасувати ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 та від 25.01.2019 у справі № 42/254;
відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "Голденграунд" про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254;
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №42/254;
повернути ТОВ "Голденграунд" апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами.
Підставами для скасування оскаржуваних ухвал апеляційного господарського суду заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (ст. ст. 1, 8, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 3, 13, 16 ЦК України ) та норм процесуального права (ст. ст. 22 91, 93, 101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), ст. ст. 2, 43, Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
При цьому, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, посилаючись на усталену практику Європейського суду з прав людини, Компанія Пресан ЛТД наголошує на порушенні судом апеляційної інстанції принципу правової певності (юридичної визначеності).
Як вказує заявник касаційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254 набуло статусу остаточного ще у 2012 році, проте, апеляційним судом у січні 2019 року особі, яка не є учасником справи (ТОВ "Голденграунд") було поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254.
Компанія Пресан ЛТД у касаційній скарзі доводить, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що під час розгляду спору у даній справі у 2011-2012 роках діяли положення ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, які не передбачали можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки. При цьому і Розділ XI "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, чинній з 15.12.2017) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.
Скаржник вважає, що здійснення перегляду судового рішення, яке набрало
законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.
Крім того, за твердженням Компанії Пресан ЛТД, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254 не було вирішено питання про права, інтереси чи обов'язки заявника апеляційної скарги - ТОВ "Голденграунд". Так, Компанія Пресан ЛТД посилається на те, що ст. 11 Закону України "Про іпотеку" обмежує обсяг відповідальності майнового поручителя вартістю переданого в іпотеку майна, відтак, обсяг відповідальності ТОВ "Голденграунд" як майнового поручителя за забезпеченням (іпотекою) за Кредитним договором № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 не залежить від рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у даній справі.
Водночас, посилаючись на обставини справи № 910/4537/14 про банкрутство ТОВ "Меджестік", у якій вимоги АТ "РВС Банк" складають 96,5% від всіх вимог кредиторів, заявник касаційної скарги наголошує на недобросовісності ТОВ "Меджестік" та ПАТ "Сведбанк" в частині користування своїми процесуальними правами.
При цьому скаржник зазначає, що саме призначеним за клопотанням АТ "РВС Банк" арбітражним керуючим Гонтою О.А. було підписано заяву ТОВ "Меджестік" про відмову від позову, яка була прийнята ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 у справі № 42/254.
Крім того, Компанія Пресан ЛТД у касаційній скарзі посилається на те, що відмова позивача від позову майже через 7 років після набуття прийнятим на його користь рішенням суду у даній справі статусу остаточного, не може бути визнана такою, що вчинена в інтересах ТОВ "Меджестік", а оскільки така відмова порушує права і охоронювані законом інтереси нового власника майна - Компанії Пресан ЛТД, то така відмова не могла бути прийнята апеляційним судом.
Разом з тим, заперечуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо прийняття відмови від позову, заявник касаційної скарги вказує на відсутність права ліквідатора позивача на відмову від позову у даній справі, оскільки нормами ГПК України (ч. 5 ст. 22) в редакції, чинній станом на час ухвалення рішення у справі № 42/254, не було передбачено можливості відмови від позову після прийняття рішення по справі.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 29.07.2019 для розгляду касаційної скарги Компанії Пресан ЛТД у справі №№ 42/254 визначено суддю-доповідача: Ткаченко Н.Г. та склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий, судді: Банасько О.О., Огороднік К.М.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 42/254 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії Пресан ЛТД на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 у справі № 42/254; розгляд справи за касаційною скаргою Компанії Пресан ЛТД призначено у відкритому судовому засіданні на 03.10.2019 о 10 год. 30 хв.
У судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 03.10.2019 було оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 10.10.2019.
Від АТ "РВС БАНК" та ліквідатора ТОВ "Меджестік" надійшли відзиви на касаційну скаргу Компанії Пресан ЛТД, в яких просять ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 у справі № 42/254 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з додержанням всіх норм матеріального та процесуального права.
Крім того, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від АТ "РВС БАНК" надійшли клопотання від 01.10.2019 (вх.№ 8225/2019Д9), від 10.10.2019 (вх.№8225Д12) та від 10.10.2019 (вх.№ 8225/2019Д13) про закриття касаційного провадження у справі № 42/254 за касаційною скаргою Компанії Пресан ЛТД на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2019.
Зазначені клопотання про закриття касаційного провадження обґрунтовані тим, що:
пункт 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України не передбачає касаційне оскарження ухвал апеляційного суду про відкриття провадження та про прийняття відмови від позову;
нормами ГПК України не передбачено оскарження ухвали апеляційного суду в частині закриття провадження у справі як наслідок прийняття відмови від позову;
касаційна скарга підписана представником Компанії Пресан ЛТД без належних на те повноважень, оскільки довіреність від 29.04.2019 не є чинною без проставлення апостилю компетентним органом України;
до касаційної скарги не додано доказів стосовно того, що Миролюбова О.В. уповноважена за довіреністю представляти інтереси позивача як адвокат, а з довіреності від 29.04.2019 не вбачається укладення договору про надання правової допомоги між Компанією Пресан ЛТДта адвокатом Миролюбовою О.В.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників АТ "РВС БАНК", ТОВ "Голденграунд", ліквідатора ТОВ "Меджестік", які підтримали клопотання про закриття касаційного провадження, представників Компанії Пресан ЛТД, які заперечили проти задоволення вказаних клопотань, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення клопотань АТ "РВС БАНК" та відсутність підстав для закриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Питання наявності у Компанії Пресан ЛТД права на касаційне оскарження ухвал Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 і від 25.01.2019 у справі № 42/254 та наявності підстав для відкриття касаційної провадження за касаційною скаргою Компанії Пресан ЛТД розглядалось колегією суддів на відповідній стадії розгляду касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, за результатами чого було прийнято ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2019 про відкриття касаційного провадження у справі № 42/254.
Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії Пресан ЛТД на зазначені вище судові рішення апеляційного суду, колегією суддів у даній справі враховано, що ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2019 у справі №26-30/109-09-3307 зроблено висновок, зокрема, про те, якщо особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки вирішено саме апеляційним судом у відповідному судовому рішенні, має право звернутися до касаційного суду із касаційною скаргою на таке судове рішення апеляційного господарського суду без перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою.
При цьому, аналіз норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку та, відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.
У даному випадку предметом касаційного оскарження є ухвали Північного апеляційного господарського суду, яким було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у даній справі, можливість оскарження якого передбачена нормами ГПК України.
Крім того, твердження АТ "РВС БАНК" про те, що касаційна скарга підписана представником Компанії Пресан ЛТД без належних на те повноважень, оскільки довіреність від 29.04.2019 не є чинною, відхиляються колегією суддів оскільки зводяться до помилкового тлумачення вимог щодо довіреності нерезидента у даному конкретному випадку.
Так. відповідно до ст. 34 Закону України "Про міжнародне приватне право", порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
Згідно з вимогами ст. 52 Закону України "Про нотаріат", про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.
Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
Враховуючи, що довіреність від 29.04.2019 видана у м. Києві (Україна), посвідчена нотаріусом і внесена до відповідного реєстру, відсутні підстави вважати, що зазначена довіреність не є чинною.
Посилання АТ "РВС БАНК" у клопотанні від 10.10.2019 (вх.№ 8225/2019Д13) про закриття касаційного провадження на відсутність доданих до касаційної скарги доказів стосовно того, що Миролюбова О.В. уповноважена за довіреністю представляти інтереси позивача як адвокат, а з довіреності від 29.04.2019 не вбачається укладення договору про надання правової допомоги між Компанією Пресан ЛТД та адвокатом Миролюбовою О.В., не гуртуються на вимогах закону.
Так, ч. 1 ст. 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч. 3 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно з п. 11 п. 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та ст. 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017; у судах апеляційної інстанції - з 01.01.2018; у судах першої інстанції - з 01.012019.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" набрав чинності 30.09.2016.
Отже, з 01.01.2018 представництво у судах апеляційної інстанції має здійснюватися адвокатами у провадженнях, розпочатих після 30.09.2016.
Провадження у справі №42/254 порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2011, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", відтак, вимога щодо представництва у судах саме адвокатом не є обов'язковою, а касаційна скарга Компанії Пресан ЛТД підписана уповноваженою особою.
Враховуючи викладене, аргументи АТ "РВС БАНК" в обґрунтування наявності підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії Пресан ЛТД не знайшли свого підтвердження, відтак, подані клопотання задоволенню не підлягають.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників Компанії Пресан ЛТД, АТ "РВС БАНК", ТОВ "Голденграунд" та ліквідатора ТОВ "Меджестік", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Так, ухвалюючи рішення про поновлення ТОВ "Голденграунд" строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254 та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаного товариства, суд апеляційної інстанції виходив з обґрунтованості поданого ТОВ "Голденграунд" клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254.
За висновком апеляційного суду, новим процесуальним кодексом, якій набув чинності з 15.12.2017, особі, яка не брала участь у справі надано право на апеляційне оскарження рішення, зокрема, і після закінчення апеляційного розгляду (ст. 272 ГПК України). При цьому, суд зазначив, що на таку особу поширюється виключення із правила спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення для поновлення строку на апеляційне оскарження ( п.1 ч.2 ст. 261 ГПК України).
Водночас, приймаючи відмову ліквідатора ТОВ "Меджестік" від позову у справі №42/254, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подана заява про відмову від позову відповідає вимогам ст. 191 ГПК України, заяву підписано ліквідатором ТОВ «Меджестік», повноваження якого підтверджуються ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у справі № 910/4537/14 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, за висновком апеляційного суду, відмова від позову не суперечить чинному законодавству України та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших сторін та колегією суддів не встановлено обставин, які б не допускали прийняття такої відмови.
За таких обставин, відповідно до ст. 274 ГПК України, суд апеляційної інстанції визнав нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №42/254 та закрив провадження у даній справі.
Але з такими висновками суду апеляційної погодитись не можна, оскільки вони є помилковими та передчасними і зробленими без належної оцінки фактичних обставин справи та вимог закону.
Так, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, у грудні 2018 року ТОВ "Голденграунд" оскаржило в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №42/254, посилаючись на те, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів, оскільки судом визнано недійсними Іпотечні договори, якими було забезпечено виконання зобов'язань ТОВ "Меджестік" за Кредитним договором № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007, залишивши єдиним забезпечення - іпотеку майнового поручителя ТОВ "Голденграунд". При цьому, ТОВ "Голденграунд" зазначило, що не було повідомлено про розгляд даної справи та не було залучено до участі у справі, в той час, як на думку апелянта, рішення суду навіть не опосередковано, а прямо стосується його прав та інтересів.
Одночасно в апеляційній скарзі скаржником було заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254, яке обґрунтовано тим, що ТОВ "Голденграунд" не було ні повідомлено про розгляд справи, ні залучено до участі у даній справі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі «Брумареску проти Румунії»). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії», пп. 51 і 52).
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено апеляційним судом та не заперечується учасниками справи, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №42/254 раніше переглядалось в апеляційному порядку та постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2011 було залишено без змін.
Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №42/254 залишено без змін.
Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №42/254 набрало законної сили у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 91 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017, на час постановлення рішення судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів ч. 2 ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.
У той же час, згідно з ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових рішень суду першої інстанції апеляційним господарським судом.
Таким чином, станом на час постановлення судових рішень у справі № 42/254 ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Господарським процесуальним кодексом України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ч. 1 ст. 254 ГПК України).
Відповідно до положень частин 1, 3, 4 ст. 272 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).
Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.
Аналогічна правова позиція викладена об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 02.04.2019 у справі №922/765/15 та від17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Однак, оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.
Так, відновлюючи ТОВ "Голденграунд" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254, суд апеляційної інстанції не врахував приписи норм ГПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного в апеляційному порядку рішення суду та керувався виключно нормами цього Кодексу в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
При цьому, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254, апеляційний суд залишив поза увагою, що розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).
Крім того, ухвала суду апеляційної інстанції від 25.01.2019 не містить жодних висновків щодо апеляційної скарги ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011, а із змісту оскаржуваної ухвали (мотивувальної та резолютивної частин) вбачається, що суд апеляційної інстанції розглядав лише заяву АТ "РВС БАНК" про заміну сторони правонаступником та заяву ліквідатора позивача ТОВ "Меджестік" про відмову від позову у справі №42/254.
Судом апеляційної інстанції помилково ототожнена можливість оскарження в апеляційному порядку судового рішення особою , яка не була присутня під час апеляційного розгляду справи, в порядку ст. 272 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, з посиланням на позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 06.08.2018 у справі № 910/14369/16, з можливістю повторного перегляду судових рішень, перегляд яких в апеляційному та касаційному порядку було здійснено за правила ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.
За таких обставин, виходячи з аналізу наведених норм, правової позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верхового Суду, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки при розгляді справи, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про відкриття та здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254, а, відповідно, і про прийняття відмови позивача від позову, визнання нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 та закриття провадження у даній справі.
Враховуючи наведене, аргументи Компанії Пресан ЛТД щодо порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права знайшли підтвердження під час касаційного провадження.
Водночас, з огляду на викладе вище, доводи ТОВ "Меджестік" і АТ "РВС Банк" викладені у відзивах на касаційну скаргу про законність та обґрунтованість оскаржуваних ухвал апеляційного суду, відхиляються колегією суддів.
Таким чином, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Касац3ійний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 та ухвала Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 у справі № 42/254 підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині - направленню на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду на стадію розгляду питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/254.
При новому розгляді справи у скасованій частині, суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене вище, належним чином перевірити фактичні обставини, доводи та заперечення сторін, матеріали апеляційної скарги ТОВ "Голденграунд" та в залежності від встановленого і вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо поданої апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оскільки, у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315,316, 317 ГПК України, суд,-
1.Клопотання Акціонерного товариства "РВС БАНК" про закриття касаційного провадження від 01.10.2019 (вх.№ 8225/2019Д9), від 10.10.2019 (вх.№8225/2019Д12), від 10.10.2019 (вх.№ 8225/2019Д13) - залишити без задоволення.
2.Касаційну скаргу Компанії Пресан ЛТД- задовольнити частково.
3.Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 у справі № 42/254- скасувати.
4.Справу № 42/254 у скасованій частині направити на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду на стадію розгляду питання щодо відкриття апеляційного провадження .
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді- Банасько О.О.
Огороднік К.М.