ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
21 жовтня 2019 року Справа № 923/707/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін, справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН» (місто Одеса),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОШО» (місто Херсон),
про стягнення 13268,92грн.,
учасники справи не викликались (не повідомлялись).
Позивач 19.08.19 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача: суму основного боргу, що складає 10182грн.68 коп.; суму інфляційного збільшення суми боргу, що складає 257грн.34 коп.; суму пені, що складає 1669грн.03коп.; три відсотки річних за користування чужими коштами, що складають 141грн.60коп.; штраф за прострочення платежу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції, що складає 1018грн.27коп., за договором поставки № 2344 від 01.11.2018р., на підставі ст. 20, 193, 216-218, 230-232, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 610-612, 625, 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.19 справу розподілено судді Гридасову Ю.В.
Ухвалою суду від 21.08.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до приписів частин 3, 5 ст. 252 ГПК України (зі змінами та доповненнями), без проведення судового засідання. Крім того, учасникам справи, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, встановлено строк для надання суду заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань.
Повне рішення у справі ухвалено 21.10.19.
Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив посилається на наступні обставини:
сторонами укладено договір поставки № 2344 від 01 листопада 2018 року;
відповідно до умов зазначеного Договору Позивачем на користь Відповідача, серед іншого, поставлено товару на загальну суму 10182грн.68коп.;
заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором (Основний борг), станом на 30.07.2019, складає 10182,68грн.;
на виконання умов Договору та з урахуванням основного боргу Відповідача у розмірі 10182,68грн., Позивачем нараховано додатково: суму інфляційного збільшення суми боргу, що складає 257грн.34 коп.; суму пені, що складає 1669грн.03коп.; три відсотки річних за користування чужими коштами, що складають 141грн.60коп.; штраф за прострочення платежу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції, що складає 1018грн.27коп.
Відповідач, повідомлений про строк подання відзиву належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали суду рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 21.08.19 вручена відповідачу 27.08.19), не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, без поважних причин не подав.
Відповідно до положень частини 9 статті 165 ГПК України: "У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами."
Позивачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):
19.08.19 позов.
Відповідачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):
не подавались.
З'ясувавши обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд,
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН» (надалі за текстом рішення - Позивач, Постачальник, ТОВ «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОШО» (надалі за текстом рішення - Відповідач, Покупець, ТОВ «ОШО») укладено договір поставки № 2344 від 01 листопада 2018 року (надалі за текстом рішення - Договір).
Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язався поставляти та передати у власність Відповідача лікеро-горілчану продукцію та інші продукти харчування за цінами, в асортименті і кількості згідно накладних, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити зазначену продукцію (п.п. 1.1, 2.1 Договору).
На виконання взятих на себе зобов'язань за Договором Позивачем було поставлено та передано у власність Відповідача товарна суму 10182грн.68коп., з яких: 18.01.2019р. на суму 1398,24грн. (підтверджується ВН№1 141 819 від 18.01.2019р.); 22.01.2019р. на суму 1924,30грн. (підтверджується ВН№1 143 277 від 22.01.2019р.); 23.01.2019р. на суму 1835,30грн. (підтверджується ВН№1 144 280 від 23.01.2019р.); 29.01.2019р. на суму 2526,65грн. (підтверджується ВН№1 146 953 від 29.01.2019р.); 31.01.2019р. на суму 1835,72грн. (підтверджується ВН№1 149 305 від 31.01.2019р.); 13.03.2019р. на суму 662,47грн. (підтверджується ВН№1 175 986 від 13.03.2019р.) (аркуші справи 23 - 25).
Відповідно до умов п. 6.6 Договору Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачеві 100% вартості відповідної партії товару (продукції) протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання ним відповідної партії товару (продукції).
У визначений Договором строк Відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, в результаті чого, у Відповідача виникла заборгованість за Договором перед Позивачем у розмірі 10182грн.68коп.
Станом на 30.07.2019 року Відповідач не здійснив оплату поставленого Позивачем товару.
Таким чином, строк виконання зобов'язань Відповідача по сплаті за поставлений товар за Договором: згідно ВН№1 141 819 від 18.01.2019р. настав « 02» лютого 2019 року; згідно ВН№1 143 277 від 22.01.2019р. настав «06» лютого 2019 року; згідно ВН№1 144 280 від 23.01.2019р. настав « 07» лютого 2019 року; згідно ВН№1 146 953 від 29.01.2019р. настав « 12» лютого 2019 року; згідно ВН№1 149 305 від 31.01.2019р. настав « 14» лютого 2019 року; згідно ВН№1 175 986 від 13.03.2019р.настав « 28» березня 2019 року.
Відповідач не сплатив за отриманий згідно Договору товар. Заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором (Основний борг), станом на 30.07.2019, складає 10182,68грн.
Сума заборгованості за Договором: за товар поставлений згідно ВН№1 141 819 від 18.01.2019р. складає 1398,24грн.; за товар поставлений згідно ВН№1 143 277 від 22.01.2019р. складає 1924,30грн.; затовар поставлений згідно ВН№1 144 280 від 23.01.2019р. складає 1835,30грн.; за товар поставлений згідно ВН№1 146 953 від 29.01.2019р. складає 2526,65грн.; за товар поставлений згідно ВН№1 149 305 від 31.01.2019р. складає 1835,72грн.; за товар поставлений згідно ВН№1 175 986 від 13.03.2019р. складає 662,47грн.
Сторонами станом на 31.03.18 підписано акт звіряння розрахунків (аркуш справи 26), відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором, з урахуванням інших поставок за Договором, за даними Позивача складає 23575грн.08коп., а за даними Відповідача - 16021,21грн.
Відповідно до умов п. 7.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції у встановлені Договором строки, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до умов п. 7.3 Договору незалежно від застосування Постачальником п. 7.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати Продукції згідно умов Договору протягом більше, ніж 15 (п'ятнадцять) календарних днів, Покупець додатково сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.
На виконання умов Договору та з урахуванням основного боргу Відповідача у розмірі 10182,68грн., Позивачем нараховано додатково: суму інфляційного збільшення суми боргу, що складає 257грн.34 коп.; суму пені, що складає 1669грн.03коп.; три відсотки річних за користування чужими коштами, що складають 141грн.60коп.; штраф за прострочення платежу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції, що складає 1018грн.27коп.
Аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України: "неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання".
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України: "якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства".
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього та передбачено право Продавця вимагати оплати товару Покупцем та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати товару Покупцем.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін».
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону: «розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня».
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором та застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст.. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача повністю.
З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. ст. 237 - 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОШО» (адреса місцезнаходження: 73000, місто Херсон, вулиця Чорноморська, будинок 34, квартира 55; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 41935408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН» (адреса місцезнаходження: 65003, Одеська область, місто Одеса, вулиця Чорноморського Козацтва, будинок 115; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 38351958) суму основного боргу, що складає 10182грн.68 коп.; суму інфляційного збільшення суми боргу, що складає 257грн.34 коп.; суму пені, що складає 1669грн.03коп.; три відсотки річних за користування чужими коштами, що складають 141грн.60коп.; штраф за прострочення платежу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції, що складає 1018грн.27коп., суму сплаченого судового збору, що складає 1921грн.00коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Дата складання повного рішення 21.10.19.
Суддя Ю.В. Гридасов