ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
11 жовтня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/613/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,
до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон,
про стягнення 2 376 190,09 грн.
за участі:
секретаря судового засідання Короткої Ю.А.,
представників сторін
від позивача: Вагнер Д.В., уповн.представник, довіреність №1-860 від 29.05.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4996 від 28.02.2018;
від відповідача: Колганова Ю.М., адвокат, ордер серія ВТ № 1000648 від 30.09.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 6950/10 від 05.09.2018;
Позиція та докази позивача
Правовими підставами позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (позивач) до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (відповідач) про стягнення 2376190,09 грн., з яких 2137705,10 грн. основного боргу (з оплати послуг), 198445,13 грн. пені, 13864,42 грн. річних (3%), 26175,44 грн. інфляційного збільшення боргу (з урахуванням письмових пояснень позивача (вх.№ 7212/19 від 12.08.2019 (а.с.32-33)) вказано ст.ст.193,198 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 612, 625, 903 Цивільного кодексу України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов'язань за укладеним 27.12.2013 між вказаними суб'єктами господарювання договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 105/006, в частині оплати послуг позивача з транспортування протягом лютого-березня 2019 року природного газу відповідача магістральними трубопроводами у встановлені цим договором строки, через що у позивача виникло, в силу закону та договору, право на нарахування заявлених до стягнення грошових сум пені, річних, інфляційних втрат.
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею:
- договір від 27.12.2013р. № 105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, з додатковими угодами від 07.09.2015 № 1, від 31.03.2016 № 2, від 03.01.2017 № 105/006-ТС, від 31.08.2017 № 105/006-ТС до цього договору (а.с.8-13);
- адресований позивачеві лист від 02.07.2018 № 05-1/1281 відповідача про перейменування відповідача (а.с.14);
- адресований керівнику підприємства - замовника послуг транспортування природного газу магістральними газопроводами лист позивача "Про зміну найменування газотранспортного підприємства за договором" (а.с.15);
- акти від 28.02.2019 № 02-19-105/006-ТС та від 31.03.2019 № 03-19-105/006-ТС наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (а.с.16);
- адресовані відповідачу претензії позивача від 28.03.2019 № 21/19 на суму 1767617,86грн. та від 06.06.2019 № 2101вих-19-1259 на суму 1519200,55грн., з розрахунками заборгованості до цих претензій (а.с.17-20);
- розрахунок заявленої до стягнення заборгованості за станом на 26.06.2019 (а.с.21-23).
У відповіді на відзив позивач про підтвердження матеріалами позовної заяви, зокрема, актами наданих послуг, приймання-передачі між сторонами справи послуг позивача з транспортування протягом лютого-березня 2019 року природного газу відповідача магістральними трубопроводами, саме, в межах договору № 105/006 від 27.12.2013, крім того, відповідач здійснив часткову оплату наданих позивачем у лютому 2019 року послуг.
Позиція та докази відповідача
Згідно з відзивом на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з таких підстав:
1) Приймання-передача між сторонами справи послуг позивача з транспортування протягом лютого-березня 2019 року природного газу відповідача магістральними трубопроводами здійснювалася поза межами врегульованих договором №105/006 від 27.12.2013 взаємовідносин сторін, й до подання позову до суду позивач вимоги про оплату цих послуг відповідачу не пред'явив, й тому строк оплати послуг для відповідача не настав. Відповідно, грошове зобов'язання з оплати послуг позивача не є простроченим відповідачем, й відсутні підстави для нарахування заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат, річних та пені.
2) Поряд з цим, заявлена до стягнення пеня не може бути нарахована, оскільки передбачена договором № 105/006 від 27.12.2013, який не регулює господарські взаємовідносини сторін, з яких виник спір.
В судовому засідання 11.10.2019 представником відповідача стверджується про зменшення суми заявленого до стягнення основного боргу до 1823173,71грн. При цьому, разом з клопотанням про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні, суду надано, в якості додатку до вказаного клопотання, копію довідки відповідача від 10.10.2019 №05/2039, за підписом головного бухгалтера відповідача, скріплену відбитком печатки відповідача, про те, що за станом на 10.10.2019 заборгованість відповідача перед позивачем складає 1823173,71 грн.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 24.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк надання відзиву на позов 14.08.2019, позивачу - строк надання відповіді на відзив 22.08.2019.
Відповідач 14.08.2019 надіслав до суду поштою відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 21.08.2019, а 12.09.2019 до суду надійшла відповідь позивача на відзив.
Підготовче провадження у справі проведене у судових засіданнях 22.08.2019, 12.09.2019, а розгляд справи по суті у судовому засіданні 11.10.2019.
Позивачем дотримано вимоги ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) щодо подання доказів разом з поданням позовної заяви, а тому письмові докази, які подано разом з позовною заявою прийнято судом до розгляду.
11.10.2019 в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про повернення до підготовчого провадження, яке мотивоване необхідністю встановлення судом дійсного (актуального) розміру основного боргу відповідача перед позивачем за станом на дату ухвалення рішення по суті спору. Протокольною ухвалою суду відмовлено в задоволенні вказаного клопотання відповідача за необґрунтованістю, з підстав недоведення відповідачем неможливості подання суду безпосередньо відповідачем станом на 11.10.2019 достатніх доказів актуального розміру основного боргу відповідача перед позивачем (платіжних доручень, з відмітками про проведення банком платежів за цими дорученнями, чи-то інших первинних розрахункових документів або ж виписок банку на підтвердження здійснення відповідних платежів) та з огляду на наступні приписи ГПК України:
- ч.1, ч.3 ст.13 ГПК України, за якими "судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності" та "кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень";
- ч.1 ст.14 ГПК України, за якими "суд розглядає справи в межах заявлених особою вимог та на підставі поданих учасниками справи доказів";
- ч.1, ч.3 ст.74 ГПК України, за якими "кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень" та "докази подаються сторонами";
- ч.1 ст.78 ГПК України, за якими "достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи";
- ч.1 ст.79 ГПК України, за якими "достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування".
Після завершення розгляду справи в судовому засіданні 11.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини, які встановлено судом
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (яке на теперішній час має назву - Акціонерне товариство "Укртрансгаз"), як газотранспортне підприємство - надавач послуг, (надалі - позивач), та Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (яке на теперішній час має назву - Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль", як замовник послуг (надалі - відповідач), уклали 27.12.2013 між собою договір №105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:
- газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, що передбачені договором (п.1.1.);
- послуги оформляються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (п.3.1.);
- вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.5.3.);
- остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих послуг (п.3.4. та п.5.4.);
- сторони договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором несуть відповідальність у межах, що передбачені законодавством (п.7.1.);
- у разі порушення замовником строків оплати послуг, які передбачено договором, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3.);
- договір набирає чинності з 01.01.2014 та укладається на строк до 31.12.2014, при цьому договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною з сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов (п.11.1);
- усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін (п.11.2).
В подальшому до вказаного договору було укладено, зокрема, додаткові угоди:
- від 07.09.2015 № 1, за якою, зокрема, газотранспортне підприємство та замовник послуг домовилися внести зміни до п.11.1 договору, виклавши зазначений пункт договору у наступній редакції "11.1. Цей договір набирає чинності з 01 січня 2014 року та укладається на строк до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. В частині проведення розрахунків за послуги по транспортуванню цей договір діє до повного здійснення розрахунків по цьому договору. До вимог, що випливають з даного договору встановлюється позовна давність тривалістю у три роки. Пеня нараховується за весь термін прострочення платежу, але не більше ніж за один рік.";
- від 03.01.2017 № 105/006-ТС, за якою, зокрема, газотранспортне підприємство та замовник послуг домовилися внести зміни до п.11.1 договору та продовжити термін дії договору по 31.12.2017, зазначивши при цьому, що інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими для сторін;
- від 31.08.2017 № 105/006-ТС, за якою, зокрема, газотранспортне підприємство та замовник послуг домовилися внести зміни до п.11.1 договору та продовжити термін дії договору по 31.12.2018, зазначивши при цьому, що інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими для сторін.
За актом №02-19-105/006-ТС від 28.02.2019 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в лютому 2019 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами, загальною вартістю 1754495,20грн., з урахуванням податку на додану вартість. За актом №03-19-105/006-ТС від 31.03.2019 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в березні 2019 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами, загальною вартістю 1468545,78грн., з урахуванням податку на додану вартість.
Нездійснення відповідачем оплати послуг позивача, які зазначені в актах № 02-19-105/006-ТС від 28.02.2019 та № 03-19-105/006-ТС від 31.03.2019 наданих послуг, на умовах договору від 27.12.2013 №105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також, після отримання відповідних претензій позивача, спричинило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги, з урахуванням інфляційного збільшення суми боргу, річних (3%), та пені, за яким відкрито провадження у даній справі.
Правові норми, що підлягають застосуванню
Щодо підстав виникнення та загального порядку виконання зобов'язань
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається
Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо договірних зобов'язань між сторонами
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору
1. Щодо підстав виникнення господарських зобов'язань, з виконанням яких пов'язаний спір
Наявність укладеного між сторонами справи договору від 27.12.2013 №105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Твердження відповідача про те, що після 31.12.2018 зазначений договір припинив свою дію, в силу укладених до нього додаткових угод від 07.09.2015 №1, від 03.01.2017 №105/006-ТС, від 31.08.2017 № 105/006-ТС, за якими вносилися зміни до п.11.1 цього договору, положення якого визначають строк дії договору спростовуються наступним:
- змістом положень зазначених додаткових угод до договору від 27.12.2013 №105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за якими не була скасована передбачена п.11.1. цього договору можливість автоматичного продовження дії цього договору на наступний календарний рік, за відсутності відповідних заперечень сторін;
- відсутністю передбачених п.11.1 зазначеного договору повідомлень сторін про відмову від продовження дії договору на 2019 рік;
- наявністю у складених між сторонами даної справи актах наданих послуг №02-19-105/006-ТС від 28.02.2019 та №03-19-105/006-ТС від 31.03.2019 відміток про те, що зазначені акти складено в межах (при виконанні) господарських зобов'язань сторін даної справи за договором від 27.12.2013 №105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
При цьому, суду не подано будь-яких доказів наявності між сторонами договірних відносин щодо надання позивачем й, відповідно, приймання відповідачем послуг з транспортування у лютому та березні 2019 року природного газу відповідача магістральними трубопроводами, на підставі разових заявок (замовлень) відповідача або на умовах іншого договору, поза межами дії вказаного договору від 27.12.2013 №105/006.
2. Щодо виконання сторонами своїх господарських зобов'язань
Позивач виконав передбачений для нього умовами договору від 27.12.2013 №105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та нормами закону (за ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України), як для виконавця (надавача) послуги, свої зобов'язання перед відповідачем в частині надання у лютому та березні 2019 року замовлених відповідачем послуг на транспортування природного газу відповідача магістральними трубопроводами, що підтверджується складеними між сторонами даної справи актами наданих послуг №02-19-105/006-ТС від 28.02.2019 та №03-19-105/006-ТС від 31.03.2019. Вказані акти підписано відповідачем, з скріпленням відповідного підпису посадової особи відповідача відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні.
Проте, відповідач не виконав передбачений для нього умовами вказаного договору та нормами закону (за ч.1 ст.901 та ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України), як для замовника послуги, свої зобов'язання перед позивачем в частині здійснення оплати на умовах даного договору наданих позивачем послуг з транспортування у лютому та березні 2019 року природного газу відповідача магістральними трубопроводами.
3. Щодо основного боргу
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, при цьому, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених особою вимог та на підставі поданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами.
Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ч.2 ст.79 ГПК України питання про достатність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
3.1. Щодо заявленого позивачем до стягнення основного боргу
У позовній заяві стверджується про здійснення відповідачем часткової, у сумі 1085335,88грн., оплати послуг позивача з транспортування протягом лютого-березня 2019 року природного газу відповідача магістральними трубопроводами, тому, за обліком позивача, несплачений відповідачем залишок вартості цих послуг складає 2137705,10грн.
Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення відповідачем часткової (у будь-якій сумі) оплати вказаних послуг позивача.
Поряд з цим, відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України, спір вирішується судом, зокрема, в межах (виходячи) з вказаного (визначеного) позивачем розміру позовних вимог. Визначення розміру позовних вимог є виключним правом позивача. Виходячи з обставин справи, заявлення позивачем позовних в частині стягнення з відповідача 2137705,10грн. основного боргу, об'єктивно, не призводить та не може призвести до порушення прав та ущемлення інтересів відповідача.
3.2. Щодо стверджуваного відповідачем зменшення основного боргу
На переконання суду копія довідки від 10.10.2019 №05/2039, за підписом головного бухгалтера відповідача, скріплена відбитком печатки відповідача, про те, що за станом на 10.10.2019 заборгованість відповідача перед позивачем складає 1823173,71 грн., не може бути прийнята при розгляді справи в якості достовірного та достатнього доказу наявності у відповідача саме вказаного у цій довідці розміру основного боргу за станом на 10.10.2019.
Даний висновок суду ґрунтується на тому, що вказана довідка про розмір заборгованості складена безпосередньо відповідачем, не є первинним документом, а відомості цієї довідки не підтверджено поданими платіжними дорученнями щодо сплати певних сум, з відмітками про проведення банком платежів за такими дорученнями, чи-то іншими первинними розрахунковими документами або ж виписками банку на підтвердження здійснення відповідних платежів, при цьому відповідач не повідомив суду про будь-які причини, що унеможливили подання ним до суду вказаних платіжних доручень чи-то виписок банку.
4. Щодо нарахування річних та інфляційних втрат
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення з нього річних (3%) та інфляційних втрат.
Розрахунки заявлених до стягнення процентів річних судом перевірено, цей розрахунок не містить арифметичних помилок, а також не є завищеним, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат судом перевірено, цей розрахунок не містить арифметичних помилок, поряд з цим виконаний з певними недоліками. Порядок розрахунку (нарахування) інфляційних втрат детально роз'яснено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. Зокрема, згідно положень даного листа при розрахунку інфляційного збільшення боргу за певний часовий період мають бути враховані індекси інфляції за всі календарні місяці в межах такого періоду, протягом яких заборгованість існувала не менш ніж 15 (п'ятнадцять) днів.
У позовній заяві зазначено про виконання розрахунку заявленої до стягнення заборгованості, відповідно, й такої складової зазначеної заборгованості як інфляційні втрати, за станом на 26.06.2019 року (а.с.21).
При цьому, позовну заяву надіслано поштою до суду 19.07.2019 (згідно відмітки підприємства поштового зв'язку на поштовому конверті (а.с.28).
У справі відсутні докази того, що станом на 19.07.2019 офіційно оприлюднена відкрита інформація про розмір індексу інфляції за червень 2019 року була недоступна позивачу.
За таких обставин, а також з урахуванням дати, на яку позивачем здійснений розрахунок заявленої до стягнення заборгованості, а саме, 26.06.2019, та дати надсилання позовної заяви про стягнення вказаної заборгованості до суду, а саме, 19.07.2019, розрахунок інфляційних втрат за станом на 26.06.2019 мав здійснюватися з урахуванням індексу інфляції за червень 2019 року.
Судом вчинений власний відповідний розрахунок інфляційних втрат, у зв'язку з існуванням заборгованості у вказаних позивачем розмірах протягом зазначених ним часових періодах. За цим розрахунком встановлено наступне.
1. Інфляційне збільшення 1 045 157,32 грн. заборгованості за квітень 2019 року, при індексі інфляції за квітень 2019 року 101,0%, становить 10 451,57грн.
10 451,57грн. = 1 045 157,32 грн. х 1,01 - 1 045 157,32 грн.
2. Інфляційне збільшення 777 721,57грн. заборгованості за травень 2019 року, при індексі інфляції за травень 2019 року 100,7%, становить 5444,05грн.
5444,05грн. = 777 721,57грн. х 1,007 - 777 721,57грн.
3. Інфляційне збільшення 669159,32грн. заборгованості за червень 2019 року, при індексі інфляції за червень 2019 року 99,5 % (дефляція), становить "-" (мінус) 3345,80грн.
-3345,80грн. = 669 159,32грн. х 0,995 - 669 159,32грн.
4. Інфляційне збільшення 1 468 545,78 грн. заборгованості за травень 2019 року, при індексі інфляції за травень 2019 року 100,7%, становить 10279,82грн.
10279,82грн. = 1 468 545,78 грн. х 1,007 - 1 468 545,78 грн.
5. Інфляційне збільшення 1 468 545,78 грн. заборгованості за червень 2019 року, при індексі інфляції за червень 2019 року 99,5 %, становить "-" (мінус) 7 342,73грн.
- 7 342,73грн. = 1 468 545,78 грн. х 0,995 - 1 468 545,78 грн.
6. Загальний розмір вказаних інфляційних втрат складає 15 486,91грн.
15486,91грн.=10451,57грн. + 5444,05грн. - 3345,8грн. + 10279,82грн. - 7342,73грн.
5. Щодо нарахування та стягнення пені
Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Розрахунок заявлених до стягнення 198445,13грн. пені судом перевірено, й встановлено, що цей розрахунок відповідає положенням п.7.3. укладеного між сторонами справи договору від 27.12.2013 № 105/006 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та приписам ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України, ст.549 Цивільного кодексу України, не містить арифметичних помилок.
Відповідач не надав контррозрахунків заявленої до стягнення з нього пені.
У справі відсутні заяви або клопотання відповідача про зменшення судом заявленого до стягнення з відповідача розміру пені. Так само, у справі відсутні докази на підтвердження існування будь-яких фактичних обставин, наявність яких може бути за законом підставою для зменшення судом заявленого до стягнення з відповідача розміру пені.
Висновки суду
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з простроченням відповідачем виконання його договірного зобов'язання в частині оплати послуг позивача, позовні вимоги в частині стягнення 2137705,10 грн. заборгованості з оплати послуг, 198 445,13 грн. пені та 13864,42 грн. річних (3%) пені підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги про стягнення 26 175,44 грн. інфляційного збільшення боргу (інфляційних втрат) підлягають частковому задоволенню в розмірі 15486,91грн. У стягненні 10688,53 грн. інфляційних втрат має бути відмовлено. (10688,53 грн. = 26175,44 грн. - 15486,91грн.).
Розподіл судових витрат
Належною до сплати сумою судового збору за подання до господарського суду позовної заяви з вимогами про стягнення 2376190,09 грн., згідно положень п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", а саме "за подання до господарського суду заяви майнового характеру сплачується 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб", є 35642,85 грн., де 35642,85 грн. = (2 376 190,09 грн. / 100%) х 1,5%
Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 15.07.2019 № 9052 у сумі 35642,85 грн., з яких відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог" грн. підлягають стягненню з відповідача, а інші відносяться на позивача, у зв'язку з задоволенням позову на 99,55%.
99,55%=2365501,56грн.(розмір задоволених вимог))/2376190,09грн.(розмір заявлених вимог)
35482,46грн. = (35642,85грн /100%) х 99,55%
Керуючись ст.ст.232, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (місцезнаходження: 73036, м.Херсон, Бериславське шосе,1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 00131771) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (місцезнаходження: 01021, м.Київ, Кловський узвіз,9/1, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30019801) 2137705,10 грн. заборгованості за послуги, 15486,91 грн. інфляційних втрат, 13864,42 грн. річних, 198445,13 грн. пені та 3482,46 грн. компенсації витрат по сплаті судового збору.
3. Відмовити у стягненні 10688,53 грн. інфляційних втрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.10.2019
Суддя К.В. Соловйов