Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2596/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720;
до Національного аерокосмічного університету ім. Н.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", 61070, м. Харків, вул. Чкалова, 17; код ЄДРПОУ 02066769;
про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язання у розмірі 25000,11 грн.
Суть спору:
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» про стягнення заборгованості за договором №4702/18-ТЕ(Т)-32 постачання природного газу від 26.12.2017 у розмірі 25000, 11 грн., з яких: пеня у розмірі 20901,73 грн. та 3 % річних у розмірі 4098, 38 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу за Договором купівлі-продажу природного газу №4702/18-ТЕ(Т)-32 від 26.12.2016, зокрема п. 6.1 вказаного договору. В якості правових підстав позову посилається, зокрема, на положення статей 20, 173-175, 193, 216, 230-232 ГК України, ст. ст. 11, 16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи визначено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та на підставі ч. 4 ст. 250 ГПК України встановлено строк 30 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподанням відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених ст. 248 ГПК України.
23.08.2019 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №20330 від 23.08.2019), в якому останній просив відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування заявлених вимог відповідач зазначив, що останній є державною, бюджетною та неприбутковою установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України, а тому розрахунок за зобов'язаннями останньої здійснюється виключно Державною казначейською службою, окрім цього, відповідач зазначає, що затримки щодо здійснення оплати за поставлений газ відбувались виключно з вини позивача по справі, який не своєчасно не оформлював відповідні акти, у зв'язку з чим, на думку відповідача, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
09.09.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив вих. №14/4-2556В від 05.09.2019 (вх. №21431 від 09.09.2019), в якому позивач підтримує заявлені вимоги, та зазначає, що умовами договору передбачено порядок та строки здійснення розрахунків за поставлений газ, а тому твердження, що останній ніби то невчасно отримував акти від позивача на оплату газу є необґрунтованим, та не звільняє відповідача від обов'язку виконувати умови договору.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив передбаченим ст. 167 ГПК України, не скористався. Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Строк розгляду справи № 922/2600/19 закінчується 18.10.2019.
Водночас, відповідно до наказу № 56-вд від 16.10.2019 суддя Новікова Н.А. з 17.10.2019 по 19.10.2019 перебуває у відрядженні, у зв'язку з чим, днем підписання рішення є перший день після відрядження судді, а саме: 21.10.2019.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського 26.12.2015 укладено договір №4702/18-ТЕ(Т)-32 постачання природного газу.
Відповідно до умов п.1.1. якого, Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у І кварталі 2018 року природний газ (за ДК021:2015 - 09120000-6 «Газове паливо», конкретна назва: Природний газ), а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору..
Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню..
Згідно п. 2.1 договору Постачальник передає споживачу з 01 січня 2018 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1046,269 тис. куб. метрів (один мільйон сорок шість тисяч двісті шістдесят дев'ять куб. метрів), в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): за січень - 393,981 тис. куб. м., за лютий - 363,124 тис. куб. м., за березень - 289,164 тис. куб. м..
Згідно із п. 3.7. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу , оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 5 930,40 гри.. При цьому згідно п.5.4 договору, загальна вартість цього Договору становить 5170661,40 грн., крім того ПДВ 1034132,28 грн., разом з ПДВ - 6204793,68 грн.
Додатковою угодою №1 від 31.03.2018, до договору постачання природного газу від « 26 » грудня 2017 р. № 4702/18-ТЕ(Т)-32, викладено пункт 3.4 розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» Договору в наступній редакції « 3.4. Постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення. При цьому, Сторони домовилися, що при визначенні рівня розрахунків споживача за використаний природний газ суми нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256, враховуються виключно за умови надання споживачем постачальнику оригіналу Акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги та житлові субсидії, між виробником теплової енергії та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, станом на перше число місяця, що передує місяцю постачання природного газу.»; викладено абзац третій пункту 6.1 розділу 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» Договору в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.»; Викладено пункт 8.2 та пункт 8-3 розділу 8 «Відповідальність сторін» Договору в наступній редакції: « 8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла нараховується пеня, розраховану від суми простроченого плато прострочення; Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені ' споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 №256.» « 8.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.»; викладено підпункт 4) пункту 113 розділу 11 «Інші умови» Договору в наступній редакції: « 4) будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.»
Додатковою угодою №2 від 31.03.2018 до договору постачання природного газу від « 26» грудня 2018 р. № 4702/18-ТЕ(Т)-32, викладено п.2.1. розділу 2. «Кількість та фізпко-хімічні показники природного газу» у наступній редакції: « 2.1. Постачальник передає споживачу з 01 січня 2018 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1 038.682 тис. куб. метрів (один мільйон тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят два куб. метрів), в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): Січень - 335,290, Лютий - 347.625, Березень - 355,767, разом 1 038,682.; викладено п.5.4. розділу 5. «Ціна природного газу» у наступній редакції: « 5.4. Загальна вартість цього Договору становить 5 133 166,44 гри., крім тою ПДВ-1 026 633,29 гри, разом з ПДВ - 6 159 799,73 грн.»
Як вбачається з актів приймання передачі природного газу від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, на виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 6159799,73 грн.:
- у січні 2018 року 335,290тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 1988403,82грн.;
- у лютому 2018 року 347,625 тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 2061555,30 грн.;
- у березні 2018 року 355,767 тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 1758200,51 грн.;
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, наголошує на тому, що відповідач за переданий йому природній газ оплату здійснював несвоєчасно, не у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору.
Відповідно до п.8.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Згідно із п.8.2. договору у разі невиконання покупцем п.6.1. умов договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Як стверджує позивач, у зв'язку із порушенням відповідачем умов пункту 6.1 договору, а саме строку щодо здійснення розрахунку за поставлений газ, останнім було нараховано відповідачу пеня у розмірі 2091,73 грн., 3 % річних у розмірі 4098,38грн..
Відповідач заперечуючи проти позову заперечує та вказує на те, що останнім здійснено остаточний розрахунок за поставлений газ, однак прострочення виникло внаслідок того, що відповідач є державною, бюджетною установою і утримується за рахунок коштів з державного бюджету України, а тому внаслідок не своєчасного оформлення позивачем відповідних актів відбувалась і затримка щодо оплати газу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору позивач протягом січня-березня 2018 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 6159799,73 грн, яка була сплачена позивачем з порушенням вимог п.6.1 договору, тобто несвоєчасно. Зазначена обставина також підтверджується розрахунком, наданим позивачем, актами приймання-передачі природного газу та Сальдовою відомістю по підприємству. Водночас, станом на момент подання позову, відповідач за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі, що підтверджується складеною позивачем довідкою по операціях відповідача за Договором, а також розрахунком позовних вимог. Проте, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1. Договору.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення пені та 3 % річних за несвоєчасне здійснення розрахунків за поставлений газ з позивачем згідно умов договору за, січень, лютий, березень 2018, підлягають задоволенню.
Водночас, як вбачається з відзиву відповідача, останній просить, звільнити відповідача від відповідальності у вигляді стягнення пені, або зменшити розмір штрафних санкцій заявлених до стягнення позивачем у зв'язку з тим, що позивач не брав участі у тендерах оголошених відповідачем щодо купівлі останнім природного газу, враховуючи, що організація відповідача утримується виключно за кошти державного бюджету, а тому вважають вказані обставини такими, що є підставою для звільнення їх від відповідальності у вигляді пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Разом з цим, доводи відповідача щодо неучасті позивачем у тендері щодо здійснення закупівлі природного газу, які на думку відповідача є підставою для звільнення останнього від відповідальності у вигляді пені, суд оцінює критично, оскільки відносини щодо порядку укладення договору не входять до предмету доказування у даній справі, а тому не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені.
Окремо, щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, яке також міститься в тексті відзиву на позов, суд зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд наголошує, що відповідно до статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, укладаючи з позивачем договір постачання природного газу № 4702/18-ТЕ(Т)-32 від 26.12.2017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (п. 6.2.1 договору) в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Тяжкий фінансовий стан підприємства чи його фінансування за рахунок державного бюджету України не може бути підставою для звільнення повністю чи частково відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та не є винятковим випадком, який є підставою для зменшення розміру пені та штрафу, а тому враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили по відсутність у відповідача вказаних коштів на банківських рахунках, суд вважає таке клопотання відповідача не обґрунтованим та безпідставним, а тому відмовляє в його задоволенні.
При цьому, обставини щодо того, що відповідач є неприбутковою організацією та фінансується виключно за кошти державного бюджету, не можуть бути підставою для порушення умов договору щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1. Договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача щодо 3% річних за користування коштами в сумі 4098,38грн., суд провівши власні розрахунки встановив, що вони є обґрунтованими та вірно розрахованими, а тому в підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання Відповідачем п. 6.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм па праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 20901,73 грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення №7006518 від 16.07.2019 на суму 1921,00грн., позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн., враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Національного аерокосмічного університету ім. Н.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, 17; код ЄДРПОУ 02066769) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у розмірі 92041,08 грн., з яких 87203,52 грн. - пені, 4837,56 грн. - 3 % річних, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.10.2019.
Суддя Н.А. Новікова