07 жовтня 2019 року Справа № 915/1746/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.,
представника позивача: не з'явився;
представника відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"
(54020, м.Миколаїв, вулиця Каботажний спуск, буд.18; ідент.код 30083966),
до відповідача: Державного підприємства "Житлобуд"
(54034, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.22; ідент.код 39439708),
про: стягнення заборгованості в розмірі 10612,05 грн,-
17.07.2019 Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства «Житлобуд» 10612,05 грн заборгованості, з яких: 5193,64 грн - основний борг за Договором №3371 від 01.02.2015 про постачання теплової енергії в гарячій воді, 161,44 грн збитків від інфляції, 63,33 грн - 3% річних, 5193,64 грн пені.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №3371 від 01.02.2015 відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.
Ухвалою суду від 22.07.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.08.2019.
12.08.2019 підготовче засідання відкладалось судом на 03.09.2019 в зв'язку з неявкою сторін.
Ухвалою суду від 03.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.10.2019.
Відповідач відзиву по суті позовної заяви до суду не надав, вимоги та доводи позивача не спростував.
Сторони, явку повноважних представників у судове засідання 07.10.2019 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 07.10.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
01.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" (енергопостачальна організація, позивач у справі) та Державним підприємством «Житлобуд» (споживач, відповідач у справі) було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №3371 (надалі - Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).
У відповідності до пунктів 5.3, 5.4 Договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору. При відсутності приладів обліку або виході їх з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.
Пунктами 6.2, 6.3 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Споживачу щомісяця направляється акт прийому-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою Додатка №3) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді вважається прийнятим споживачем (п.6.6 Договору).
У відповідності до пунктів 9.1, 9.4 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.02.2016. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
В опалювальному періоді 2018 - 2019 років позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м.Миколаїв, просп.Миру, буд.22 (відповідно до Додатків №1, 1/1 до Договору); що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення від 09.11.2018 (а.с.47), відомостями споживання теплової енергії (а.с.34-39).
Виконуючи умови договору, енергопостачальна організація за період з листопада 2018 по квітень 2019 поставила споживачу теплову енергію на загальну суму 7475,00 грн, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії (а.с.25-27), які направлялися на адресу відповідача разом з рахунками за теплову енергію (а.с.19-24, 28-33).
Відповідач умови договору виконав частково, перерахувавши позивачу частину суми основного боргу в розмірі 2281,36 грн, яка є оплатою поточних нарахувань за спожиту теплову енергію в гарячій воді за спірний період, що підтверджується платіжними дорученнями на вказану суму (а.с.40-42).
06.06.2019 відповідачу була направлена претензія №253-ю від 05.06.2019 (а.с.43-46) про сплату заборгованості в розмірі 5193,64 грн за спожиту в спірний період теплову енергію. Зазначена претензія залишилася без відповіді та виконання.
В порушення умов Договору, на дату подання позову, заборгованість за спожиту в спірний період теплову енергію в розмірі 5193,64 грн відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості та нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідач в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, у визначені договором терміни, за спожиту в листопаді 2018 - квітні 2019 теплову енергію повністю не розрахувався, наявність заборгованості за спірний період в розмірі 5193,64 грн не спростував та не надав суду доказів погашення боргу перед позивачем.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 5193,64 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 13.11.2018 по 27.06.2019 включно у сумі 63,33 грн та збитків від інфляції у сумі 161,44 грн за період з грудня 2018 по травень 2019.
Окрім збитків від інфляції та 3% річних, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню.
Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ст.25 Закону України "Про теплопостачання", у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.
У відповідності до п.7.2.2 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0% належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положень Закону України №686-ХІV від 20.05.1999.
Згідно ст.1 Закону №686-ХІV, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору для провадження своїх цілей, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Як встановлює ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На підставі п.7.2.2 Договору з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГПК України позивачем нарахована пеня в загальному розмірі 8355,74 грн за період з 13.11.2018 по 27.06.2019, однак, враховуючи обмеження встановлені положеннями Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" №686-ХІV від 20.05.1999, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5193,64 грн.
Розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені судом перевірені, відповідачем не спростовані.
Перевіривши розрахунки 3% річних, збитків від інфляції та пені суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Житлобуд" (54034, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.22; ідент.код 39439708) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"(54020, м.Миколаїв, вул.Каботажний спуск, буд.18, ідент.код 30083966) 5193,64 грн основного боргу, 63,33 грн - 3% річних, 161,44 грн інфляційних втрат, 5193,64 грн пені та 1921,00 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 17.10.2019 року.
Суддя М.В. Мавродієва