ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2019Справа № 910/10548/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Герекс" (07400, Київська область, Броварський район, м.Бровари, вул. Чорновола 2-А, код ЄДРПОУ 37740209)
до Громадської організації "Спортивний клуб "Восход" (02099, м.Київ, вул. Бориспільська, 8, код ЄДРПОУ 24362297)
про відшкодування збитків 156 000 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Герекс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Громадської організації "Спортивний клуб "Восход" про стягнення 156 000,00 грн. збитків, заподіяних пошкодженням майна позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами обстеження приміщень роздягальні та спортивних секцій спортивного комплексу «Схід», який розташований в нежитловій будівлі літера А по вул..Бориспільська,8 у м.Києві, та який безпідставно займає відповідач, встановлено факт пошкоджень майна на загальну суму 156 000,00 грн, чим завдано позивачу, як власнику майна матеріального збитку у вказаному розмірі, який він просить стягнути з відповідача в порядку ст. 22, ч.3 ст 386, 1166 ЦК України.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, та позивачу - для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
29.08.2019 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, зазначаючи, що позивач не довів, що є власником приміщення, посилання позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 910/18090/17, та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, враховуючи накладення арешту на майно із заборонною його розпорядження, як на підставу права власності, є необґрунтованим, в наданому позивачем акті обстеження вказано, що пошкодження виявлено комісією ТОВ «Київенергоком», а не позивачем, вказана сума не має жодного обґрунтованого розрахунку, у задоволенні позову просив відмовити.
Позивач відповіді на відзив не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу позивача згідно відомостей з ЄДР, яка також вказана у позовній заяві та повернена до суду із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання», відомостей про зміну місцезнаходження позивача суду не надано.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) по своєму провадженню.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
У позовній заяві позивач зазначає, що він є власником об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літера А, у якій розміщений спортивний комплекс «Схід», що розташований у м.Києві по вул.Бориспольській, 8, загальною площею 5 089,5 кв.м., обставини щодо правового статуту та права власності цього майна визначено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 910/18090/17, в той час як відповідач - ГО СК «Восход» з 01.01.2011 займає приміщення безпідставно, без відповідних документів. Зазначає, що 22.07.2019 комісією за участю представників позивача було проведення обстеження приміщень роздягальні та спортивних секцій приміщення та встановлено їх пошкодження на загальну суму 156 000,00 грн.
Посилаючись на положення ст. 22, ч. 3 ст. 386, ч. 1 ст 1166 ЦК України та акт від 22.07.2019 позивач просить стягнути з відповідача заподіяні збитки у розмірі 156 000,00 грн.
Відповідач позов не визнає, стверджує, що позивач не довів, що вказане майно належить позивачу, факту заподіяння збитків відповідачем, зауважує, що акт від 22.07.2019 містить посилання на обстеження приміщень ТОВ «Київенергоком», а не позивачем, заявлений розмір збитків не має жодного обґрунтування.
Загальні засади та порядок відшкодування збитків (майнової шкоди) врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Загальні засади та правила відшкодування збитків (майнової шкоди) у позадоговірних відносинах визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, а відсутність хоча б одного з цих елементів, відповідно, виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Враховуючи вимоги статті 74 Господарського процесуального кодексу України, позивач повинен довести факт заподіяння збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.
Таких доказів суду не надано.
В першу чергу, позивачем не доведено, що відповідач займав приміщення за вказаною адресою, не надано доказів на підтвердження самого факту понесення цих збитків з вини відповідача.
Наданий позивачем Акт від 22.07.2019 щодо пошкодження майна у приміщеннях роздягальні та спортивних секцій за адресою: м.Київ, вул.Бориспільська, 8 не є належним доказом у справі та не підтверджує складу цивільного правопорушення.
Зокрема, зі змісту цього акту, який складений без участі відповідача, пошкодження майна у приміщенні роздягальні та спортивних секцій за адресою: м.Київ, вул.Бориспільська, 8: «зіпсовано підлогу; на стіні пошкоджено комунікації електропостачання, пошкоджено стіни у приміщеннях роздягальні та спортивних секцій» було виявлено комісією ТОВ «Київенергоком», при цьому акт підписаний директором ТОВ «Енергетична компанія «Геракс», що є суперечливим та не носить однозначний характер такого обстеження і його результатів.
Водночас, матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відповідне обстеження, надсилання на його адресу цього акту, у т.ч. для надання пояснень та/або заперечень.
Долучений до матеріалів справи Розрахунок пошкодженого майна від 31.07.2019 містить перелік робіт для усунення виявлених пошкоджень із зазначенням їх вартості, всього на суму 156 000, 00 грн. без будь-яких підтверджуючих документів щодо здійснення цього розрахунку, обґрунтованості та реальності зазначених сум.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вказаним вимогам позивач належними та допустимими засобами доказування не довів понесення збитків з вини відповідача, їх обґрунтованого розміру, безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням збитків, вину відповідача у завданні збитків.
Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на належність йому на праві власності об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літера А, у якій розміщений спортивний комплекс «Схід», що розташований у м.Києві по вул.Бориспольській, 8, загальною площею 5 089,5 кв.м. у матеріалах справи не знайшло свого підтвердження, правовстановлюючих документів суду не надано, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 910/18090/17 таких обставин не встановлено.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Герекс" до Громадської організації "Спортивний клуб "Восход" про відшкодування збитків 156 000 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 126, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак