вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1907/19
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49027, м. Дніпро, а/с 1800)
до Заєць Крістіни Сергіївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 70382,89 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 24.07.2017 р., у тому числі - 29186,75 грн. боргу за кредитом, 13183,94 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 20012,20 грн. пені, 8000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії,
Без виклику представників сторін
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Заєць Крістіни Сергіївни (далі - Заєць К.С. , відповідач) про стягнення 70382,89 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 24.07.2017 р., у тому числі - 29186,75 грн. боргу за кредитом, 13183,94 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 20012,20 грн. пені, 8000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем як фізичною особою-підприємцем було укладено кредитний договір б/н від 24.07.2017 р., згідно умов якого відповідачеві було надано кредит у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується випискою банку. Відповідно, у відповідача виник обов'язок щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, передбачених умовами вказаного договору. Проте, оскільки всупереч вимогам зазначеного вище договору Заєць К.С. , яка на даний час не є підприємцем, не було виконано свого обов'язку з повернення кредитних коштів, позивач просить суд стягнути з останньої 70382,89 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 24.07.2017 р., у тому числі - 29186,75 грн. боргу за кредитом, 13183,94 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 20012,20 грн. пені, 8000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005769373 станом на 19.08.2019 р., відповідачем за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 є фізична особа Заєць Крістіна Сергіївна .
Слід зазначити, що з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Наведена правова позиція викладена в п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17.
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, господарські суди розглядають справи, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Окрім того, позивачем було заявлене клопотання б/н від 17.07.2019 р. (вх. № 14759/18 від 29.07.2019 р.) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" до Заєць Крістіни Сергіївни позовною заявою б/н від 17.07.2019 р. (вх. № 1974/19 від 29.07.2019 р.) про стягнення 70382,89 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 24.07.2017 р., у тому числі - 29186,75 грн. боргу за кредитом, 13183,94 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 20012,20 грн. пені, 8000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2019 р. було відкрито провадження у справі та задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем відзиву на позов або будь-яких інших заперечень до справи чи пояснень подано не було.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Як зазначає позивач, 24.07.2017 р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК» (на даний час - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК») (банк) та Фізичною особою - підприємцем Заєць Крістіною Сергіївною (на даний час - фізична особа Заєць К.С. ) (клієнт) було укладено кредитний договір шляхом приєднання ФОП Заєць К.С . до публічної оферти через підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг «КУБ» від 09.02.2017 р.
Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг «КУБ» від 24.07.2017 р. підписана шляхом накладання сторонами електронного цифрового підпису.
За твердженням позивача, договір «Кредит КУБ» складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 09.02.2017 р., Умов та Правил надання банківських послуг за послугою «КУБ» та тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.
У відповідності до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Як слідує зі змісту Анкети-заяви, між сторонами укладається строковий кредитний договір.
Згідно з п.п. 1.3, 1.5 Анкети-заяви строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів. Повернення тіла кредиту здійснюється щомісячним погашенням протягом 12 місяців рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.
Згідно з п. 1.4 Анкети-заяви проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту.
Відповідно до п. 1.6 Анкети-заяви у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідно до договору від 24.07.2017 р. позивачем відповідачу було перераховано кошти в сумі 50000,00 грн. на поточний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 .
Предметом даного позову є вимога банку про стягнення з відповідача 29186,75 грн. боргу за кредитом, 13183,94 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 20012,20 грн. пені, 8000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Судом встановлено, що між сторонами даної справи виникли кредитні правовідносини.
Так, частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Поряд з цим, згідно з приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором б/н від 24.07.2017 р. виконав належним чином, на виконання договору надав відповідачу кредит в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку відповідача, копія якої наявна в матеріалах справи; відповідач заборгованість по кредиту не погасила, що підтверджується наявними матеріалами справи, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором б/н від 24.07.2017 р. станом на момент судового розгляду справи складає 29186,75 грн. заборгованості за кредитом, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
У зв'язку з простроченням сплати та неповерненням позичальником банкові кредитних коштів, у останнього виникло право нарахування процентів, передбачених п.п. 1.4, 1.6 Анкети-заяви та ч. 2 ст. 1048 ЦК України.
Позивач, звертаючись до суду, просить стягнути з відповідача, окрім суми боргу за кредитом, 13183,94 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, які передбачені п. 1.6 Анкети-заяви, 8000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, передбаченої п. 1.4 Анкети-заяви.
Перевіривши розрахунок процентів, здійснений банком, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично вірним та складеним відповідно до умов договору та вимог закону.
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 29186,75 грн. заборгованості за кредитом, 13183,94 грн. заборгованості за відсотками, 8000,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 20012,20 грн. пені, нарахованої у зв'язку з неналежним виконанням позичальником свого обов'язку зі своєчасного повернення кредиту.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Обґрунтовуючи підстави для нарахування пені, позивач посилається на п. 1.6 Анкети-заяви, згідно якого неустойка нараховується в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг.
Між тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 в аналогічному спорі вказала, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з викладеного, суд не бере до уваги положення, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, що надані позивачем, позаяк суду не надано доказів погодження з позичальником саме цієї редакції Умов. Тож, при вирішенні даного спору суд керується лише умовами, що викладені в Анкеті-заяві, безпосередньо підписаній позичальником.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом встановлено, що пунктом 1.6 Анкети-заяви не передбачено розміру, в якому нараховується неустойка у випадку порушення позичальником строку погашення заборгованості за кредитом.
Отже, оскільки сторонами в договорі не було передбачено розміру пені, а законом її розмір для такого виду зобов'язань не передбачений, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 20012,20 грн. пені.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК».
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Заєць Крістіни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) 29186 (двадцять дев'ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 75 коп. основного боргу, 13183 (тринадцять тисяч сто вісімдесят три) грн. 94 коп. відсотків за користування кредитом, 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. комісії, 1374 (одну тисячу триста сімдесят чотири) грн. 80 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Рішення підписане 21.10.2019 р.
Суддя В.М. Бабкіна