ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2019Справа № 910/10026/19
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрімонт груп», м. Київ
до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», м. Київ
про стягнення 605 390,39 грн, -
29.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп" (позивач) про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 605 390,39 грн, з яких 483 244,80 грн. основного боргу, 96 384,17 грн пені, 8 142,34 грн 3% річних та 17 619,08 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт за Договором №31653Т від 02.08.2018.
Ухвалою від 20.08.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрімонт груп» було залишено без руху та надано позивачу 10 днів з дня вручення ухвали на усунення недоліків позовної заяви.
09.08.2019 (в строк визначений судом) позивачем, на виконання ухвали суду, було усунуто недоліки позовної заяви шляхом надання до матеріалів справі відповідних документів.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 року справу визнано малозначною, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103051258545 отримав ухвалу суду від 20.08.2019 про відкриття провадження у справі 30.08.2019.
16.09.2019 року (в межах строку, визначеного судом) відповідачем надіслано до суду засобами поштового зв'язку відзив на позовну заяву, в якому ним зазначено, що після прийняття робіт за грудень 2018 року на суму 483 244,80 грн, відповідачем 31.05.2019 року було проведено обстеження об'єкту та виявлено ряд недоліків у виконаних позивачем послугах з поточного ремонту, які позивач погодився усунути, однак, недоліків не усунув. Отже, надані позивачем послуги є неякісними, що підтверджується висновком від 14.08.2019 №14811 будівельно-технічного експертного дослідження.
19.09.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно з якою зазначає, що на момент звернення до суду з даним позовом відповідач не розрахувався в повному обсязі по акту виконаних робіт, а факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт.
Окрім того, до відповіді на відзив позивачем додано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він у зв'язку із здійсненням перерахунку пені та 3% річних заявляє до стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 483 244,80 грн, 85 832,22 грн пені, 10 287,16 грн 3% річних та 17 619,08 грн інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи зазначену норму, судом прийнято до розгляду подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог.
Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
05.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп" (підрядник) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" було укладено Договір №31653Т (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого підрядник зобов'язується за завданням замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати послуги з поточного ремонту (надалі - роботи) по об'єкту за адресою: м. Київ, вул. Милославська,23 Деснянського району м. Києва, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Згідно п. 2.1. Договору вартість робіт (тобто компенсації всіх можливих витрат підрядника та плата за виконану ним роботу) за цим договором визначена на підставі договірної ціни (додаток №1) та складає 523 856,40 грн, в тому числі ПДВ 87 309,40 грн.
За змістом п. 2.3. Договору сторони погодили, що уточнення (зменшення) вартості робіт договору проводиться шляхом укладання додаткової угоди до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.п. 3.2., 3.4. Договору підрядник зобов'язаний виконати роботи в строк, встановлений в календарному графіку виконання робіт, який є додатком №2 до договору. Роботи можуть виконуватись підрядником цілодобово за умови дотримання чинного законодавства України щодо виконання робіт в нічний час. Датою закінчення виконання певних робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання-передачі.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2, КБ-3) підписаними уповноваженими представниками сторін (п. 11.1. Договору).
Згідно пунктів 11.2, 11.3. Договору на основі даних про виконані роботи щомісяця складається акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт і витрат (типова форма №КБ-3), на підставі яких формуються рахунки для оплати замовником. Акт оформлюється належним чином підрядником і подається для підписання замовнику, який повинен розглянути та підписати акт протягом 5 робочих днів з моменту надання цих документів підрядником або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт.
У відповідності до п. 11.4. Договору, замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в не пізніше 5 банківських днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін, при наявності коштів на реєстраційному рахунку. Розрахунки здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування належних до сплати сум коштів на поточний рахунок підрядника у межах отриманого бюджетного фінансування уповноваженими представниками сторін, при наявності коштів на реєстраційному рахунку.
Положеннями пунктів 12.1.-12.4. Договору сторони погодили, що факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт. Протягом 5 календарних днів з моменту отримання актів замовник зобов'язаний розглянути та підписати їх в разі відсутності зауважень, або в такий саме строк направити підряднику мотивовану відмову від їх підписання. Прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних при виконання робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів є обов'язковою згідно з чинним законодавством України) та іншої документації щодо таких робіт, передбаченої проектною документацією, договором та/або законодавством. У разі виявлення неналежного виконання робіт, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на вартість виконаних робіт, ненадання необхідних документів, замовник має право відмовитись від підписання наданих документів.
Відповідно до п. 14.2.1. Договору за несвоєчасну оплату замовник сплачує підряднику за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яких сплачується пеня, від суми боргу.
Цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 17.1. Договору).
У додатках до Договору сторони погодили договірну ціну на послуги з поточного ремонту житлового будинку, розмір якої становить 523 856,40 грн, а також календарний план виконання робіт по об'єкту, відповідно до якого термін закінчення робіт - 31.12.2018 року і зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва.
У подальшому сторони уклали Додаткову угоду №1 від 28.12.2018 до Договору, за умовами якої дійшли згоди про наступне:
- зменшити обсяги робіт по об'єкту за даним договором, у зв'язку з чим, обсяги робіт зазначені у дефектному акті до договору зменшити, а дефектний акт викласти у новій редакції зі зменшеними обсягами.
- кошторисний розрахунок, договірну ціну до договору викласти у новій редакції, з урахуванням обсягу робіт, зазначених у дефектному акті, що змінений даною додатковою угодою до договору.
- п. 2.1. договору викласти у наступній редакції:
" 2.1. Ціна договору (тобто компенсація всіх можливих витрат підрядника та плата за виконану ним роботу) за цим договором визначена на підставі договірної ціни (додаток №1) та складає 483 244,80 грн, в тому числі ПДВ 80 540,80 грн".
На виконання умов вказаного договору позивачем були виконані обумовлені вказаним правочином роботи, про що складено довідку про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2018 на суму 483 244,80 грн та акт приймання виконаних будівельних робіт від 29.12.2018 на загальну суму 483 244,80 грн, які підписані представниками підрядника та замовника, а також скріплені печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
Проте, в порушення умов договору, відповідач за виконані роботи не розрахувався, у зв'язку з чим у Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 483 244,80 грн.
25.06.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив сплатити наявну суму заборгованості.
Відповідач на вказану претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.
Окрім основної суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 85 832,22 грн - пені за період з 03.01.2019 по 03.07.2019, а також 10 287,16 грн - 3% річних, 17 619,08 грн - інфляційних втрат за період з 03.01.2019 по 18.09.2019.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст. 837-864 Цивільного кодексу України.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, виконавши ремонтні роботи на загальну суму 483 244,80 грн. Однак, відповідач за виконані роботи не розрахувався.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як зазначено вище, згідно п. 11.4. Договору, замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в не пізніше 5 банківських днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін, при наявності коштів на реєстраційному рахунку.
Судом встановлено, що Акт приймання виконаних робіт було підписано 29.12.2018. Проте, відповідачем оплату за виконані роботи здійснено не було.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем було надано послуги з виконання ремонту неякісно, у зв'язку з чим завдано збитки на суму 181 627,20 грн, тому підстави для стягнення заявленої заборгованості відсутні.
Проте, суд відхиляє вказані твердження відповідача про те, що такі обставини є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
До відзиву на позовну заяву відповідачем додано Акт від 31.05.2019 обстеження житлового будинку на вул. Милославська, 23, за результатом якого виявлено відшарування верхнього шару бетонної, осипання фарби, відшарування штукатурки біля вхідних дверей.
Враховуючи виявлене, відповідач звертався до позивача з вимогами про усунення зазначених недоліків.
Разом з тим, відповідно до положень п. 13.5. Договору у разі виявлення замовником недоліків, дефектів, протягом гарантійного строку, він зобов'язаний повідомити про це підрядника і запросити його для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків, дефектів. Якщо підрядник не направить своїх повноважних представників для складення такого акт у визначений замовником термін, це вважатиметься відмовою підрядника взяти участь у складенні акта. В такому випадку замовник має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів та надіслати його підряднику. Складений таким чином акт буде вважатися беззаперечно прийнятий підрядником.
Згідно п. 13.6. Договору, підрядник зобов'язаний усунути виявлені недоліки, дефекти в порядку і у строки, визначені актом про їх усунення. У разі, якщо підрядник не усуне виявлені недоліки, дефекти до закінчення строків, встановлених у акті про їх усунення, замовник може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. У такому разі підрядник зобов'язаний повністю компенсувати замовнику витрати, пов'язані з усуненням зазначених недоліків, дефектів.
Водночас, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що пошкодження будівлі, які вказані в акті від 31.05.2019 були наслідком неякісного виконання робіт, обумовлених Договором.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виявлення недоліків, виконаних підрядником робіт не звільняє замовника від виконання взятих на себе зобов'язань з оплати прийнятих ним за актом ремонтних робіт, при цьому, в договорі передбачена відповідна процедура їх усунення підрядником.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у розмірі 483 244,80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 85 832,22 грн - пені за період з 03.01.2019 по 03.07.2019, а також 10 287,16 грн - 3% річних, 17 619,08 грн - інфляційних втрат за період з 03.01.2019 по 18.09.2019.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.
Оскільки положення Договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що сума пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснені за невірно визначений період, оскільки фактичне прострочення обов'язку відповідача з оплати вартості виконаних позивачем робіт виникло з 10.01.2019 року, враховуючи положення 11.4. Договору, яке передбачає період для сплати саме в 5 банківських днів, а не календарних, як розраховано позивачем.
З огляду на встановлені обставини, суд, здійснивши власний розрахунок вказаних сум, встановив, що обґрунтованими до стягнення з відповідача є сума пені в розмірі 82 495,85 грн, сума 3% річних в розмірі 10 009,13 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 16 594,88 грн.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді штрафних санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.
З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп" підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 483 244,80 грн - основного боргу, 82 495,85 грн - пені, 10 009,13 грн - 3% річних та 16 594,88 грн - інфляційних втрат.
Судовий збір позивача, у розмірі 8 885,17 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача, решта судового збору, у зв'язку з частковою відмовою в задоволенні позовних вимог, - на позивача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (ідентифікаційний код 39605452, місцезнаходження: 02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрімонт груп» (ідентифікаційний код 41861551, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 9) суму основного боргу в розмірі 483 244,80 грн. (чотириста вісімдесят три тисячі двісті сорок чотири гривни 80 копійок), суму пені в розмірі 82 495,85 (вісімдесят дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять гривень 85 копійок), суму 3% річних в розмірі 10 009,13 грн (десять тисяч дев'ять гривень 13 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 16 594,88 грн (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривни 88 копійок) та суму судового збору в розмірі 8 885,17 грн. (вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 17 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрімонт груп» судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 69,57 грн.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.М. Морозов