ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2019Справа № 910/10683/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та
експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокон Україна»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд»
про стягнення 406 214, 48 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокон Україна» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» (далі - відповідач-2) про стягнення 406 214, 48 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що 01.12.2017 між ним та відповідачем-1 було укладено договір відшкодування вартості електричної енергії № 722/е, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати електричну енергію, а відповідач-1 відшкодувати її вартість. Також між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач-2 поручився солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 усіх зобов'язань за договором № 722/е від 01.12.2017. У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за основним договором, та невиконанням відповідачаем-2 взятих на себе зобов'язань за договором поруки, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
22.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/10683/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 23.08.2019 про відкриття провадження у справі № 910/10683/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-номер 0103051203880) на адресу місцезнаходження відповідачів, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Означена ухвала була отримана відповідачем-1 29.08.2019 року, а відповідачем-2 02.09.2019 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з трек-номерами 0103051204798, 0103051204780.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.08.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2019, не подали до суду відзиву на позов, а відтак не скористались наданими їм процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.12.2017 року між позивачем (Абонент) та відповідачем-1 (Субабонент) було укладено Договір № 722/е про відшкодування вартості електричної енергії, пунктом 1.1. якого передбачено, що на виконання договору підряду від 2 червня 2017 року № 698, абонент на підставі ч. 3 ст. 277 Господарського кодексу України передає електричну енергію Субабоненту, а Субабонент відшкодовує вартість електричної енергії Абоненту та здійснює інші платежі, в тому числі з компенсації вартості перетікання реактивної електричної енергії.
Розрахунковим вважається місяць (період) з 8 числа поточного місяця до такого самого числа наступного місяця (пункт 1.3. Договору).
На виконання умов вищевказаного Договору сторонами були складені Акти приймання-передачі товарної продукції за період з лютого 2018 року по березень 2019 року на загальну суму 1 352 532, 81 грн.
Проте, взяті на себе зобов'язання відповідачем-1 належним чином виконані не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 406 214, 48 грн.
01.04.2019 року між позивачем (Кредитор), відповідачем-1 (Боржник) та відповідачем-2 (Поручитель) було укладено Договір поруки № 27/19-ГП (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого у порядку та на умовах, визначеними Договором поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником всіх зобов'язань за Договором № 722/е від 01.12.2017 р. «Про відшкодування вартості електричної енергії» (далі - Основний договір), який був укладений між Кредитором (в Основному договорі - Абонент) та Боржником (в Основному договорі - Субабонент).
Згідно з пунктом 1.2. Договору Основний договір діє до закінчення його терміну, а щодо грошових зобов'язань, до їх повного виконання.
Цим договором Поручитель підтверджує, що він ознайомлений зі змістом Основного договору (пункт 1.3. Договору).
Відповідно до пункту 1.4. Договору Боржник свідчить, що на день підписання цього договору він має невиконані грошові обов'язки по основному Договору в розмірі 406 214, 48 грн. з урахуванням ПДВ 67 702, 41 грн.
Положеннями пункту 1.5. Договору передбачено, що у разі порушення Боржником обов'язку за Основним договором Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
За умовами пункту 2.1. Договору Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків за Основним договором, в тому числі:
а) сплата невиконаних Боржником грошових обов'язків по Основному договору в розмірі 406 214, 48 грн., з урахуванням ПДВ 67 702, 41 грн.
б) сплата поточної заборгованості Боржника по основному договору, відсотків, штрафні санкції в разі порушення строків проведення поточних платежів;
в) за кожен наступний місяць заборгованість Боржника по основному договору визначається на зазначених основним договором умовах.
В силу пунктів 3.1., 3.2. Договору у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником свого обов'язку щодо сплати за Основним договором у визначений Основним договором строк, Кредитор вправі звернутися з відповідною вимогою про виконання такого обов'язку до Поручителя. Пред'явленням вимоги є направлення або вручення вимоги Поручителю. Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору невиконані Боржником грошові зобов'язання по основному договору в розмірі 406 214, 48 грн. з урахуванням ПДВ 67 702, 41 грн. протягом трьох календарних днів з моменту отримання вимоги або в строк, визначений вимогою Кредитора. Сторони погодили здійснити погашення вказаних грошових зобов'язань не пізніше 01.06.2019 року.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору несплачені Боржником суми поточної заборгованості протягом трьох календарних днів з моменту отримання вимоги або в строк, визначений вимогою Кредитора, шляхом перерахування несплаченої Боржником суми на поточний рахунок Кредитора.
Відповідно до пункту 3.4. Договору моментом сплати суми заборгованості Боржника Поручителем є дата зарахування такої суми на поточний рахунок Кредитора.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Договір поруки діє до 31.12.2019 р. з урахуванням підстав, передбачених у ст. 559 Цивільного кодексу України.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за Основним договором, 16.07.2019 року позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою № 221-3235 від 15.07.2019 про сплату 406 214, 48 грн.
Проте, вищевказана вимога позивача відповідачем-2 була залишена без задоволена.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з відповідачів у солідарному порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, 01.12.2017 року між позивачем (Абонент) та відповідачем-1 (Субабонент) було укладено Договір № 722/е про відшкодування вартості електричної енергії, пунктом 1.1. якого передбачено, що на виконання договору підряду від 2 червня 2017 року № 698, абонент на підставі ч. 3 ст. 277 Господарського кодексу України передає електричну енергію Субабоненту, а Субабонент відшкодовує вартість електричної енергії Абоненту та здійснює інші платежі, в тому числі з компенсації вартості перетікання реактивної електричної енергії.
Розрахунковим вважається місяць (період) з 8 числа поточного місяця до такого самого числа наступного місяця (пункт 1.3. Договору).
На виконання умов вищевказаного Договору сторонами були складені Акти приймання-передачі товарної продукції за період з лютого 2018 року по березень 2019 року на загальну суму 1 352 532, 81 грн.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Положеннями статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, оскільки відповідач-1 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, за ним утворилась заборгованість в сумі 406 214, 48 грн.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
В даному випадку, як зазначалось вище, за умовами Договору поруки сторони погодили, що у разі порушення Боржником зобов'язань, передбачених Основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
Частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачає, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач-1 неналежним чином виконував взяті на себе за Основним договором обов'язки, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.
Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокон Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» про стягнення 406 214, 48 грн. задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокон Україна» (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 5; код ЄДРПОУ 32302931) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 39; код ЄДРПОУ 01514698) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (04119, місто Київ, вулиця Сім'ї Хохлових, будинок 15, корпус А, офіс 3; код ЄДРПОУ 23505151) 406 214 (чотириста шість тисяч двісті чотирнадцять) грн. 48 коп. основного боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокон Україна» (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 5; код ЄДРПОУ 32302931) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (04119, місто Київ, вулиця Сім'ї Хохлових, будинок 15, корпус А, офіс 3; код ЄДРПОУ 23505151) 3 046 (три тисячі сорок шість) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 39; код ЄДРПОУ 01514698) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (04119, місто Київ, вулиця Сім'ї Хохлових, будинок 15, корпус А, офіс 3; код ЄДРПОУ 23505151) 3 046 (три тисячі сорок шість) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 21.10.2019 року.
Суддя В.С. Ломака