ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2019Справа № 910/10082/19
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Еталон"
про стягнення 10 500,60 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Холодна Н.С.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
обставини справи:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Еталон" про відшкодування шкоди у розмірі 10 500,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/10082/19 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 08.10.2019.
Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи.
Ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана за адресами місцезнаходження позивача (01032, м. Київ, вул. Саксаганського,70-А) та відповідача (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б), що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу (01030 51584868) та відповідачу (01010 51584876), що свідчить про те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, і відповідач зокрема, мав достатньо часу для подання відзиву та заперечень у разі їх наявності.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п'ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.12.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №030229/4600/0000227.
Відповідно до договору позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "ЗАЗ Sens", державний реєстраційний № НОМЕР_1 (застрахований автомобіль).
Як встановлено судом, 25.07.2018 в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "ЗАЗ Sens", державний реєстраційний № НОМЕР_1 та автомобіля марки "Лексус", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який не був уважним, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на автомобіль "ЗАЗ Sens", державний реєстраційний № НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.п. 2.3б, 13.1 ПДР України.
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2018 (справа №757/38540/18-п) водія ОСОБА_2 за вчинення вказаного ДТП (порушення п.2.3б, 13.1 ПДР України.) було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю "ЗАЗ Sens", державний реєстраційний № НОМЕР_1 , який був застрахований у позивача, згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту від 04.12.2017 №030229/4600/0000227
На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 04.12.2017 №030229/4600/0000227, на підставі страхового акту від 21.08.2018 №00266907 позивач виплатив на рахунок страхувальника 10 500,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.08.2018 №039486.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "Лексус", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував водія ОСОБА_2 , під час експлуатації вказаного автомобіля, вину даного водія у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2018 (справа №757/38540/18-п).
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП 25.07.2018, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Лексус», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/002863460. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Отже, відповідач є особою на яку полісом №АМ/002863460 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Лексус», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , на час спірної ДТП.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. 6810 від 03.09.2018 на виплату страхового відшкодування, відповідно до якої позивач просить відповідача сплатити страхове відшкодування у сумі 10 500,60 грн.
Зазначену вимогу відповідач отримав 10.09.2018, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №01001 65087130.
З матеріалів справи вбачається, що вартість матеріального збитку відповідно до калькуляції №КА-104342 від 14.08.2018 складає 12 056,52 грн.
Слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції №КА-104342 від 14.08.2018 відповідають даним встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства України про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
При цьому судом враховано, що Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, є акт виконаних робіт. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжне доручення (інший документ, який підтверджує факт перерахування коштів на відновлювальний ремонт).
Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля "ЗАЗ Sens", державний реєстраційний № НОМЕР_1 , склав 12 056,52 грн. Факт виплати позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, страхового відшкодування в розмірі 10 500,60 грн. суду також доведений (підтверджується платіжним дорученням №039486 від 23.08.2018).
Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Як було зазначено раніше, з заявою про відшкодування витрат, позивач звернувся до Відповідача 03.09.2018 вих.6810, вимогу відповідач отримав 10.09.2018 року.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АМ/002863460 та положення статей 9, 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 993 ЦК України, суд вказує на те, що на відповідачеві за полісом №АМ/002863460 лежить обов'язок відшкодувати за спірним страховим випадком 10 500,60 грн. у межах суми, що перейшла до позивача (10 500,60 грн.), з врахуванням того, що франшизи за полісом дорівнює 0,00 грн., тобто відповідач повинен відшкодувати позивачу 10 500,60 грн.
За встановлених обставин справи, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 10 500,60 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) 10 500 (десять тисяч п'ятсот) грн. 60 коп. основного боргу, 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 16.10.2019
Суддя І.І. Борисенко