Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2678/18
24 вересня 2019 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі :
головуючого судді Демчика Р.В.
за участю секретаря Бузун Л.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника третьої особи Прядки В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
встановив:
ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Позов мотивує тим, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , яка на випадок своєї смерті залишила заповіт на користь позивача. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та вкладів ПАТ КБ “Приватбанк”. До приватного нотаріуса Кам'янецького В.В. було подано заяви та вимоги: 11 вересня 2017 року заява про прийняття спадщини від імені ОСОБА_3 , який є братом померлої; 12 вересня 2017 року заява про прийняття спадщини за заповітом від імені ОСОБА_7 ; 02 січня 2018 року вимога-претензія про задоволення вимог кредитора ОСОБА_4 ..
Відтак, згідно з матеріалами заведеної спадкової справи інші спадкоємці відсутні. Вона, як єдиний спадкоємець за заповітом, звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлій і є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє її можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Колоди Л.Д. від 23 квітня 2108 року відкрито провадження по справі та призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Демчик Р.В. прийнято справу до свого провадження.
Позивач ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала, викладені в позовній заяві та просила їх задовольнити.
Представник позивача - адвокат Юдін В.О. в судове засідання не з'явився. До початку розгляду справи, через канцелярію суду, надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за його відсутності.
Третя особа ОСОБА_4 та представник третьої особи - адвокат Прядка В.М. в судове засідання не з'явилися. Причини неявки суду не повідомили.
23 жовтня 2019 року третя особа ОСОБА_4 , через канцелярію суд надав клопотання про закриття провадження по справі. Дослідивши дане клопотання суд приходить до висновку, що клопотання до задоволення не підялгає, оскільки існує спір про право.
Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).
Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1
Згідно з Довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24 лютого 2018 року №115214059 власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу є ОСОБА_6 .
Згідно з довідкою з ПАТ КБ «Приватбанк» від 8 лютого 2018 року №20.1.0.0.0/7-180202/809 на ім'я ОСОБА_6 відкритті депозитні рахунку: згідно з договором від 15 червня 2015 року № SAMDNWFD0070672719300, рахунок № НОМЕР_2 на суму 35,39 грн.; за договором від 28 квітня 2015 року № SAMDNWFD0070597463001, рахунок № НОМЕР_3 на суму 20 001,33 грн.. Також наявна картка №4149497846379131 від 15 червня 2015 року з залишком на рахунку в сумі 9 267,12 грн.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що спадщина померлої, складається з квартиру АДРЕСА_1 , депозитних рахунків та картки, які знаходяться у АТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 29 303,84 грн. .
На виконання ухвали Придніпровського райнного суду м. Черкаси від 20 листопада 2018 року приватним нотаріусом Ком'янецьким В.В. надано копію спадкової справи щодо померлої ОСОБА_6 ,з якої вбачається, що заповітом від 22 лютого 2014 року все майно на день смерті заповіла ОСОБА_8 .
Також з наявної в матеріалах справи копії останнього заповіту від 21 червня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого належне їй майно заповіла ОСОБА_2 ..
Згідно з ч.1,2 ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт, а заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Відповідно до ч.3 ст.1254 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
З долучених до матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 є особою на чию користь складено останній заповіт.
Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №78/02-31 виданою приватним нотаріусом Кам'янецьким В.В. 06 березня 2018 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлій і є спадковим майном.
Так, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки .
Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Натомість ч.3 ст.1296 ЦК передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до п.3.1. роз'яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втирати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно п.23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В пункті п.3.3. роз'яснень, що містяться у листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об'єкт нерухомості спадкодавцеві.
Відповідно листа Міністерства юстиції України від 21 травня 2005 року, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.
Як вбачається з постанови про нотаріальну відмову від 6 березня 2018 року нотаріусом здійснено ряд процесуальних дій, щодо сприяння спадкоємиці за заповітом ОСОБА_2 у здійсненні нею її прав та захисті законних інтересів.
Оскільки правовстановлюючий документ на спадкову квартиру АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Бараненко І.К. 24 липня 2013 за р. №2729) відсутній, спадкоємиця за заповітом ОСОБА_2 позбавлена умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину.
Враховуючи що ОСОБА_2 , прийняла спадщину після смерті спадкодавця, але не може отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, через відсутність правовстановлюючих документів суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно.
На підставі викладеного, ст.ст. 1218, 1261, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_2 задоволити.
Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( РНОКПП) НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_2 ) 704,80 грн. сплаченого судового позову.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду до Черкаського апеляційного суду.
Головуючий: Р.В.Демчик.
Повне судове рішення складено 4 жовтня 2019 року
Головуючий: Р. В. Демчик