Справа № 639/7628/17
н/п 6/953/285/19
"16" жовтня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Сенаторова В.М.,
при секретарі - Явнюк К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова цивільну справу за поданням старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Конюхової В.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , -
16.10.2019 до Київського районного суду м. Харкова надійшло подання старшого державного виконавця Київського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України.
В обґрунтування подання державний виконавець посилається на те, що на примусовому виконанні у відділі перебувають вмконавчі провадження ВП №58441536, №58441435, які відкриті на підставі виконавчих листів виданих Київським районним судом м. Харкова про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 64003, 03 грн, судового збору 640 грн.
До Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області надійшла заява стягувача стосовно заборони виїзду ОСОБА_1 за межі України.
Згідно заяви стягувача боржник має намір виїхати за межі України чи пе-ріодично виїзджає/виїзджав/планує виїзджати.
За вказаними виконавчими документами боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 10.11.2001 року Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області.
21.02.2019 відповідно до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №58441536, ВП № 58441435, копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження.
Згідно заяви стягувана, державним виконавцем накладено арешт на все рухоме иа нерухоме майно боржника в Державному реєстрі речових прав, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
21.02.2019, 28.02.2019, 20.03.2019, 16.04.2019, 02.05.2019, 11.05.2019, 15.08.2019, 22.08.2019, 07.09.2019, 10.09.2019 з метою перевірки майнового стану боржника та виявлення майна, зареєстрованого на праві власності за боржником та на яке можливо звернути стягнення, державним виконавцем неодноразово направлені запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів, Пенсійного фонду України про осіб боржників, які отримують пенсії, Пенсійного фонду Українипро осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, МРЕВ-2000 про наявність транспорних засобів, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єди¬ного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Згідно відповіді з Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, - податковий номер/серія і номер паспорта податкового агента - 22652200. Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (безкоштовний запит)- нічого не знайдено.
Згідно відповіді з Пенсійного фонду України про осіб - боржників, які отримують пенсії - інформації про боржника не знайдено.
Згідно відповіді з Пенсійного фонду України - про осіб - боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про останнє місце роботи - інформації про боржника не знайдено.
Згідно відповіді з Державної фіскальної служби України про номери рахунків - інформації про боржника не знайдено.
Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником права власності на нерухоме майно - відсутня.
Згідно відповіді ДП «НАІС» за боржником на праві власності зареєстровано транспортні засоби, а саме: FORD TRANSIT CONNECT ВАНТАЖНИЙ 2 009 НОМЕР_3 WF0UXXTTPU9J66302 АХ7638СІ БІ-ЛИЙ НОМЕР_1 ОСОБА_3 СЕРГІЙОВИЧ НОМЕР_1 .
22.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, та направлено на виконання до Управління інформаційно-технічного забезпечення ГУНП України в Харківській області.
22.08.2019 державним виконавцем винесена постанова ВП №58441536 про арешт майна боржника.
Згідно постанови ВП №58441536 про арешт майна боржника державним виконавцем накладено арешт в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - актуальна інформа¬ція про державну реєстрацію іпотеки, актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень.
Згідно Інформаційної довідки з реєстру прав власності - відомості відсутні.
Згідно Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження - відомості відсутні.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек - відомості відсутні.
Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.
Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.?
Державний виконавць в судове засідання не з'явилася, у поданні просила про розгляд справи за його відсутності.
З урахуванням того, що відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України на суд покладено обов'язок негайно розглянути подання, то неявка до суду державного виконавця, не є перешкодою у розгляді справи по суті.
Суд, дослідивши подання та надані до нього документи, вважає що дане подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правилами частини 1 ст. 441 ЦПК України встановлено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Право на свободу пересування є фундаментальним правом природно-правового походження та складається із таких основних складових: право фізичної особи на в'їзд і на виїзд з території країни, на якій вона перебуває, право вільного пересування у межах цієї території, у тому числі право на вільний вибір місця проживання. Це конституційне право належить всім фізичним особам: громадянам України, іноземцям та особам без громадянства.
Право на свободу пересування має також своє первинне закріплення у ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Мінюсту України від 02.04.2012 N 512/5 (далі - Інструкція). Розділом ХІІІ зазначеної інструкції передбачений порядок обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну.
Зокрема, згідно вказаної інструкіції у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за поданням державного або приватного виконавця, який відкрив відповідне виконавче провадження.
Подання формується в автоматизованій системі виконавчого провадження на бланку відповідного органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Подання має обов'язково містити: відомості про виконавче провадження (найменування, дата, номер виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, орган (посадова особа), який (яка) видав(ла) виконавчий документ, резолютивна частина рішення, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження, дата відкриття виконавчого провадження тощо); прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) боржника - фізичної особи, дату народження (число, місяць та рік); громадянство боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію і номер паспорта боржника - фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті; інформацію про перетинання боржником державного кордону України; обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань.
За наявності в поданні також зазначаються місце проживання/перебування, адреса місця реєстрації проживання/перебування та інші відомості про боржника - фізичну особу, які відомі державному виконавцю, приватному виконавцю.
На думку суду, подання подане з суттєвим порушенням вимог вказаних положень Розділу ХІІІ Інструкції, а також подання не містить підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Приписами п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України" визначено, що підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов'язань.
Право звернення державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням, закріплене в п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, слід розуміти як пряму відмову від виконання судового рішення, так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань.
Згідно узагальнення ВСУ судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року у судовій практиці постає питання про визначення поняття "ухилення" боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, оскільки в Законі № 606-XIV його значення не розкрито.
Статтею 90 зазначеного Закону передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.
Разом з тим чинне законодавство не містить визначення поняття "ухилення", практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.
У сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так:
1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Разом з тим, у судовій практиці склалася думка, що, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. У судовій практиці трапляються приклади мотивування судових рішень про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють "необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів".
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Проте, в поданні не наведено переконливих підстав умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання судових рішень та необхідності застосування до нього обмеження у праві на виїзд за межі України.
Тобто, належних доказів, які б свідчили про те, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що він ухилявся від виконання боргових зобов'язань та що за час виконання рішення виїжджав за межі України, що призвело до виникнення заборгованості, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, в порушення вимог Інструкції про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець не повідомив боржника, оскільки докази про це не були долучені до подання.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, у зв'язку з чим вважає, що відсутні достатні законні підстави для задоволення подання державного виконавця щодо обмеження конституційних прав громадянина України.
Відповідно до Конституції України обмеження пересування громадянину є одним з найсуворіших заходів впливу на особу, що умисно ухиляється від виконання судового рішення.
Відповідно до Наказу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективностівиконання рішень суду» від 24.03.2008 року, суд може, але не зобов'язаний вживати заборону на виїзд боржника.
Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідношення, а також, оцінюючи надані докази, суд вважає подання передчасним, тому воно не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України Законом України Про виконавче провадження, суд, -
У задоволенні подання старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Конюхової В.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення до Харківського апеляційного суду.
Ухвалу суду складено та підписано 16.10.2019.
Суддя -