Справа № 639/6674/19
Провадження 1-кс/639/3212/19
18 жовтня 2019 року м. Харків
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , ув'язненого - ОСОБА_4 , представника Харківської медичної частини № 27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях - ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_4 , 1982 року народження, яка подана в порядку ст. 206 КПК України щодо ненадання останньому належної медичної допомоги під час утримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор»,-
До Жовтневого районного суду м. Харкова, в порядку ст. 206 КПК України надійшла скарга ув'язненого - ОСОБА_4 про зобов'язання начальника ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та медичної частини №27 надати останньому медичну допомогу.
В обґрунтування скарги зазначено, що ОСОБА_4 перебуває у слідчому ізоляторі біля 2 місяців, при цьому він не отримує ніякої медичної допомоги, а саме: його не лікують, відносно нього не проводять будь-яких медичних обстежень, стан його здоров*я є нестабільним, він страждає на захворювання туберкульоз легень, має відкриту форму, є інвалідом ІІ групи, за даним фактом він неодноразово звертався до медичної частини, але його звернення проігноровані, у зв*язку з вищевикладеним заявник просить зобов*язати адміністрацію ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та медичну частину №27 направити його до Покровської колонії для проходження повного медичного обстеження.
Під час судового засідання ув*язнений ОСОБА_4 підтримав вимоги скарги та просив їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 та представник медичної частини № 27 ОСОБА_5 проти задоволення скарги заперечували, пославшись на той факт, що установою вживаються всі необхідні заходи для надання лікування та організації медичного обстеження.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали та надані до суду докази в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Статтею 206 КПК України передбачено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Положеннями КПК України не передбачено повноважень слідчого судді щодо здійснення в порядку, передбаченому ст. 206 КПК України судового контролю за додержанням прав, на порушення яких посилається ОСОБА_4 у своїй скарзі (заяві).
При цьому на відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченого статтями 303-308 КПК України, ст. 206 КПК України встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.
Отже, стаття 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Вказаний правовий висновок сформовано в постанові об'єднанної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 року по справі №766/22242/17.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В пункті 24 рішення по Справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви N 29458/04 та N 29465/04) Європейський суд з прав людини зазначив: суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
З огляду на викладене, та оскільки в поданій скарзі не порушується питання щодо незаконного тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» або застосування насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), а фактично в ній оскаржуються дії та бездіяльність Медичної частини №27, тобто предмет вимог скарги не передбачений статтею 206 та іншими положеннями КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо необхідності відмови в задоволенні скарги.
Вказане узгоджується з вищенаведеною практикою Європейського суду з прав людини та правовим висновком, викладеним у вищезазначеній постанові об'єднанної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 року по справі №766/22242/17.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 372 КПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, окрім іншого, з резолютивної частини із зазначенням порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
В цьому аспекті необхідно зазначити, що згідно правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 02.07.2019р. по справі №415/1427/19, від 15.08.2019р. у справах № 219/13349/18, №219/13025/18, а також постанові об'єднанної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 року по справі №766/22242/17, дана ухвала оскарженню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 206, 309, 369-372, 392 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_4 , 1982 року народження, яка подана в порядку ст. 206 КПК України щодо ненадання останньому належної медичної допомоги під час утримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та оголошено 18.10.2019 року о 16 год. 45 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1