Справа №639/4330/19
Провадження №1-КП/639/466/19
17 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12019220500000616 від 08 квітня 2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Красноярська РФ, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -
На розгляді у Жовтневому районному суді м. Харкова знаходиться обвинувальний акт по вищевказаному кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засідання просив продовжити обвинуваченим дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики, які були враховані судом при обранні запобіжного заходу, не зменшились і не зникли, у зв'язку з чим не має підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених.
Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на будь-який менш суворий.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання, про зміну відносно обвинувачених запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_4 посилається на той факт, що матеріали кримінального провадження не мають складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та доказів скоєння обвинуваченими злочину такої тяжкості, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мають наміру ухилятись від суду, вони мають постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, ОСОБА_5 страждає на ряд захворювань, потребує лікування, ОСОБА_6 мешкає разом з батьками похилого віку, які хворіють та потребують підтримки рідного сина, крім того у разі зміни запобіжного заходу обвинувачені зобов'язуються належним чином виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому розгляді, дослідивши надані до суду матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за санкцією якого передбачено покарання від 3 до 6 років позбавлення волі.
Судом враховується, що на даний час є наявними ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 він може переховуватись від суду, може незаконно впливати на потерпілу та свідків по цьому ж кримінальному провадженню, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи сукупність обставин, що враховуються при дії запобіжного заходу, які визначені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 , вік та стан здоров'я обвинуваченого, відомості про особу обвинуваченого, який офіційно не одружений, раніше судимий, не працює, тобто не має стійких соціальних зв'язків, суд приходить до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого на даний час є неможливим, у зв'язку з чим відносно обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначені судом ризики не зменшились та не відпали, внаслідок чого відсутні підстави для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у зв'язку з чим клопотання захисту задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і може бути застосований лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 має постійне місце реєстрації та мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , проживає разом з батьками похилого віку - батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та матр*ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які страждають на хронічні захворювання та потребують підтримки обвинуваченого, працює по найму, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Суд враховує, що при розгляді клопотання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України». «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року справа «Хайреддінов проти України».
При цьому береться до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, трохи пом'якшує цей страх і зменшує його наміри втекти. При обґрунтуванні цієї підстави необхідне дослідження характеристики особистості, утримуваної під вартою. При цьому на користь звільнення свідчать: відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя. Справа ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії».
Перешкоджання встановленню істини за кримінальною справою за практикою Суду, може здійснюватися шляхом «тиску на свідків», «знищення або фальсифікації доказів», «змовляння зі спільниками або свідками», «затягування і заплутування розслідування». Суд неодноразово вказував на те, що на її обґрунтованість впливає час. В даному конкретному випадку на час розгляду питання щодо міри запобіжного заходу, можливість здійснення тиску на свідків і знищення доказів за кримінальною справою не може розглядатися як підстава утримання особи під вартою, коли свідки у встановленому законом порядку не допитані з вини сторони обвинувачення, а докази у провадженні є закріпленими, отже, «ризик змовляння» завдяки цьому зменшується.
Таким чином наявність підстави «існування ознак тяжкого злочину» у практиці Суду збігається з підставою «суворості передбаченого покарання». Ця підстава не може бути застосованою самостійно без інших підстав позбавлення особи свободи. Справа «Ілійков проти Болгарії», в якій суд закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» і теж втрачає свою вагу із збігом розумного терміну.
Також при розгляді клопотання судом враховується і інша практика Європейського суду з прав людини з даного питання. Так, зокрема, у справі «Луценко проти України» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у п. 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи, рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України», пункт 26. Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції.
Таким чином, на даний час суд приходить до висновку, що продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 не є виправданим, оскільки прокурором не доведено недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, на які посилалася в судовому засіданні.
Аналізуючи вказане вище, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, вік обвинуваченого, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, батьків похилого віку, які потребують підтримки сина, суд вважає, що на даний час необхідно змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід на домашній арешт, яке забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Крім того, прокурором подано клопотання без додатків та не з*ясована неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, що суперечить вимогам ст. 184 КПК України. Сторона обвинувачення не подала до клопотання доказів, які б підтвердили існування ризиків, що, в подальшому, можуть вплинути на належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.176, 177, 181, 183, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -
Продовжити дію запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 15 грудня 2019 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 із тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Клопотання захисника-адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на більш м*який, а саме домашній арешт - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт,звільнивши його з-під варти в залі суду негайно, поклавши на обвинуваченого такі обов'язки: не відлучатися з місця проживання з 17-00 до 10-00 години наступного дня, за адресою: АДРЕСА_2 , з'являтися за викликом до суду, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженню, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Виконання ухвали доручити Київському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_6 , захиснику та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи та вручення обвинуваченому ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена, в частині продовження дії запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова, а обвинуваченими, що тримаються під вартою в той же термін з моменту вручення їм копії ухвали, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 17.10.2019 року о 16 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_1