м. Вінниця
16 жовтня 2019 р. Справа № 120/3090/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці в порядку визначеному ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування постанов,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов.
Позов обґрунтований тим, що у провадженні Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у Вінницькій області перебуває виконавче провадження № 51495054 по виконанню рішення Деснянською районного суду м. Києва № 2-2431/2012 від 27.03.2012 року по стягненню ОСОБА_1 , аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 12.03.2012 року і до повноліття дитини. 28.08.2019 року стягувач у вказаному виконавчому провадженню подала до Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області заяву про повернення виконавчого документа та відсутність претензій по заборгованості. Однак, всупереч вимог ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження) головним державним виконавцем Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Ковбасюк К.І. не винесено відповідну постанову про повернення виконавчого документа. Натомість, 13.09.2019 року ОСОБА_1 , отримав постанову від 13.09.2019 року про стягнення виконавчого збору та постанову від 13.06.2019 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Дані постанови вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Відтак звернувся до суду із цим позовом та просить визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Ковбасюк К.І. від 13.09.2019 року № 51495054:
- про стягнення виконавчого збору у розмірі 8966,71 грн;
- про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 474,97 грн.
Ухвалою суду від 26.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Зазначеною ухвалою серед іншого, призначено справу до судового розгляду на 03 жовтня 2019 року та встановлено відповідачу 3-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.
Протокольною ухвалою в судовому засіданні 03.10.2019 року клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та ухвалено розгляд справи відкласти на 08.10.2019 року.
На адресу суду від представника відповідача 08.10.2019 року надійшов відзив на позовну заяву, де проти позову заперечував, вважає його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню. Додатково зазначив, 03.09.2019 до Калинівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про повернення виконавчого провадження від 28.08.2019 року.
10.09.2019 року до Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшла заява від ОСОБА_1 та квитанції про сплату аліментів, відповідно до яких, державним виконавцем було здійснено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів. Відтак, вважає, що 13.09.2019 державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 8966,71 грн, оскільки, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Разом з цим, частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Також, згідно з ч. 3 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, а саме авансового внеску стягувана та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно із п. 2 розділу IV «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов, які включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вказує, що державним виконавцем правомірно винесено постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення з боржника витрат. Також зазначає, що оскаржувані постанови не виносились в окреме провадження, оскільки виконавче провадження № 51495054 перебувало у відділі на виконанні.
Сторони у судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату час і місце судового розгляду цієї справи. Однак надали клопотання щодо розгляду цієї справи за їх відсутності в письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, а тому, подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
На виконанні у Калинівському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебувало виконавче провадження № 51495054 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 12.03.2012 року і до повноліття дитини.
22.06.2016 до Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження, винесена Центральним відділом державної виконавчої служби м. Вінниці 13.06.2016, відповідно до якої, боржник проживає АДРЕСА_1 .
22.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено її сторонам.
03.09.2019 року до Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про повернення виконавчого провадження від 28.08.2019 року. Також, 10.09.2019 року до відділу надійшла заява ОСОБА_1 та квитанції про сплату аліментів, відповідно до яких державним виконавцем було здійснено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів.
13.09.2019 року державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 8966,71 грн та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 474,97 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеними постановами, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд враховує таке.
Вказані правовідносини регулюються Конституцією України, Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 року № 2475-VIII (далі Закон № 2475-VIII) та інші нормативно - правові акти.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному Законом № 1404-VIII, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності з 28.08.2018 року (п.п. З п. 27 розділ І), частина 4 статті 27 Закону №1404-VIII викладена а новій редакції, відповідно до якої за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів У подальшому, державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Суд зазначає, що до 28.08.2018 року статтею 27 Закону № 1404-VIII було чітко передбачено, що за стягнення періодичних платежів (аліментів) виконавчий збір не стягувався.
Таким чином, Закон № 2475-VIII змінив закріплені у нормах ст. 40 Закону № 1404-УІІІ зміст прав та обов'язків суб'єктів виконавчого провадження у правовідносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Основного Закону, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Зазначена стаття Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише випадках, коли закони та інші нормативно - правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно - правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідною періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту) застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки, Закон № 2475-VІІІ, у розділі II «Прикінцеві та перехідні положення», не містить чіткого визначення порядку його застосування, а саме, стягнення виконавчого збору за ч.4 ст. 27 Закону № 1404-VIII щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018 року, суд вважає, що дані зміни підлягають застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом № 2475-VIII.
Тобто, приписи ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII застосовуються у разі наявності відповідної заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла саме з 28.08.2018 року, оскільки стягнення виконавчого збору виходячи із заборгованості по аліментах, яка виникла до 28.08.2018 року, не передбачена законодавством, яке діяло на час утворення такої заборгованості.
Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, з 28.08.2018 року по 28.08.2019 року нараховані аліменти у розмірі 29031,33 грн, при цьому, заборгованість за цей же період становить 27289,33 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості головного державного виконавця Ковбасюк К.І. станом на 28.08.2019 року.
Щодо неправомірності винесення постанови головного державного виконавця Калинівського РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 13.09.2019 року, суд зазначає наступне.
Частиною 4 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року визначено, якщо у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1,3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9 - 15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувану) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій систем виконавчого провадження.
Як встановлено судом та свідчать матеріали справи у матеріалах виконавчого провадження № 51495054, станом на 23.09.2019 року, відсутня постанова державного виконавця, щодо повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження або ж відкриття нового виконавчого провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження.
Окрім того, суд зазначає, що у матеріалах адміністративної справи відсутні будь - які докази надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження наявності розрахунку (калькуляція) витрат виконавчого провадження.
Частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, встановлені обставини справи, які перевірені доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Ковбасюк К.І. від 13.09.2019 року у виконавчому провадженні № 51495054:
- про стягнення виконавчого збору у розмірі 8966,71 грн;
- про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 474,97 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду із даним позовом судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 );
Відповідач - Калинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. В. Нестерчука, 39, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ - 35054932).
Суддя Крапівницька Н. Л.