Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 506/658/16-ц
провадження № 61-30570 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Гулянська сільська рада Окнянського району Одеської області, Окнянська районна державна адміністрація Одеської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеської області, Гулянської сільської ради Окнянського району Одеської області, Окнянської районної державної адміністрації Одеської області про поновлення порушеного права та визнання права на земельну частку (пай).
Позовна заява мотивована тим, що він з 01 вересня 1984 року по 20 листопада 1989 року був членом колгоспу «Іскра». Повторно розпочав трудову діяльність в колгоспі «Іскра», який в подальшому був реорганізований в КСП «Іскра», а згодом в СВК «Іскра», 09 квітня 1991 року та звільнився 03 серпня 2003 року.
Зазначав, що КСП «Іскра» 25 грудня 1995 року було видано державний акт на право колективної власності на землю площею 2592,5 га для ведення сільськогосподарського виробництва, де частка кожного члена складала 5,29 га та мала нормативно-грошову оцінку 116 098,06 грн.
Вказував, що з невідомих йому причин не ввійшов до кола осіб, яким видавалась земельна частка (пай), відповідно у списках осіб, доданих до державного акту на право колективної власності на землю, він не зазначений.
Вважав, що невнесення його, як члена КСП «Іскра», до списку осіб на час передачі у колективну власність землі не позбавляє його права на земельну частку (пай).
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 , уточнивши позовні вимоги, просив поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права, визнати за ним право власності на земельну частку (пай), розміром 5,29 га, із земель державної власності, яка рахується як незапитані паї та розміщена на території Гулянської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, що належали колишньому КСП «Іскра», згідно державного акту на право колективної власності на землю від 25 грудня 1995 року серії ОД-15-0017 та підлягали поділу .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 25 січня 2017 року у складі судді Чеботаренко О. Л. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 5,29 умовних кадастрових гектарів, вартістю станом на 01 січня 2016 року 116 098,06 грн, виділивши її із земель державної власності на території Гулянської сільської ради Красноокнянського району Одеської області. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд вважав встановленим факт того, що на момент видачі КСП «Іскра» державного акту на право колективної власності на землю позивач був членом КСП «Іскра» і мав право на отримання земельної частки (паю), однак, не був внесений до списку осіб, які мали право на її отримання, внаслідок чого не отримав сертифікат на земельну частку (пай) та, відповідно, й державний акт на право приватної власності на землю.
Суд визнав за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром в умовних кадастрових гектарах, як за колишнім членом КСП, який мав би бути включений до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності для подальшого визначення відповідним органом виконавчої влади середнього розміру земельної частки (паю). При цьому, суд визнав за позивачем право власності на земельну частку (пай) із земель державної власності на території Гулянської сільської ради, відмовивши у визнанні права на земельну частку (пай) саме із земель, які рахуються як не запитані паї, обґрунтувавши це тим, що виділенням земельної ділянки в натурі займаються визначені законом органи відповідно до наданих ним повноважень і вирішення питання щодо місця виділення земельної ділянки відноситься саме до їх компетенції.
При вирішенні питання поновлення строку звернення до суду, суд виходив з того, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. При цьому суд посилався на позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в ухвалі від 27 серпня 2014 року по справі № 6-12823св14.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задоволено. Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 25 січня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги тим, що його не було включено до списку, доданого до державного акту про право колективної власності на землю КСП, а тому, виходячи з такого обґрунтування позовних вимог, право на земельну частку (пай) позивач має довити тим, що був незаконно невключений до зазначеного списку. В такому разі відповідачем по справі має бути КСП «Іскра» чи його правонаступник, які в даній справі не залучені, а без залучення належного відповідача вирішити питання незаконності не включення ОСОБА_1 до списку, доданого до державного акту на право колективної власності на землю КСП, неможливо. Апеляційний суд вказав, що оскільки на стадії апеляційного перегляду справи він позбавлений можливості залучати до участі у справі осіб, які не приймали участь у розгляді справи судом першої інстанції, то його рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 506/658/16-ц із Красноокнянського районного суду Одеської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки його не було включено до списку, доданого до державного акту про право колективної власності на землю КСП, то право на земельну частку (пай) він має довити тим, що був незаконно невключений до зазначеного списку, необґрунтовані, оскільки в матеріалах справи містяться докази відсутності вказаного списку, а тому доводити незаконність невнесення його до неіснуючого документу є безпідставним. Для встановлення наявності права на землю має значення лише факт його членства в колгоспі на момент отримання останнім державного акту на землю, який ним було доведено, про що свідчать архівні відомості та записи трудової книжки. Вважав, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам закону.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 ,
позивач працював у колгоспі «Іскра» Гулянської сільської ради Красноокнянського району Одеської області з 01 вересня 1984 року, перебував на службі в армії з 03 червня 1987 року по 20 червня 1989 року, звільнений з членів колгоспу 20 листопада 1989 року згідно поданої заяви; 09 квітня 1991 року прийнятий на роботу в колгосп «Іскра», 01 грудня 1992 року переведений з членів колгоспу «Іскра» в члени КСП «Іскра», 01 лютого 2000 року переведений з членів КСП «Іскра» в члени СВК «Іскра»; звільнений з членів СВК «Іскра» з 03 серпня 2003 року за власним бажанням (а.с. 10-12).
Згідно архівної довідки від 25 липня 2016 року, виданої архівним відділом Красноокнянської районної державної адміністрації Одеської області, в протоколі засідання правління колгоспу «Іскра» від 09 квітня 1991 року № 5 є відомості про прийняття ОСОБА_1 в члени колгоспу; в протоколі загальних зборів КСП «Іскра» від 01 лютого 2000 року № 1 є відомості про виключення ОСОБА_1 з членів КСП «Іскра» у зв'язку з реорганізацію в СВК «Іскра» (а.с. 13).
Отже, архівна довідка не містить даних про наявність відомостей про прийняття ОСОБА_1 в члени КСП «Іскра», разом з цим трудова книжка містить запис про те, що відповідно до рішення загальних зборів колгоспу «Іскра» від 27 листопада 1992 року колгосп «Іскра» реорганізовано в КСП «Іскра», який є правонаступником, а також про те, що 01 грудня 1992 року ОСОБА_1 переведено з членів колгоспу «Іскра» в члени КСП «Іскра».
Згідно державного акту на право колективної власності на землю серії ОД-15 № 0017, виданого 25 грудня 1995 року головою Гулянської сільської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1, цей державний акт видано КСП «Іскра» на передану у колективну власність землю загальною площею 2592,5 га в межах згідно з планом; землю передано у колективну власність для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Гулянської сільської ради від 11 грудня 1992 року. Державний акт містить посилання на Додаток 1 «Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства» (а.с. 46, 47).
Згідно інформації від 29 червня 2016 року відділу Держгеокадастру у Красноокнянському районі Одеської області, у 2000 році була розроблена схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Іскра» Красноокнянського району Одеської області. Відповідно до складу земель колективної власності, приведеному в Додатку 2 «Схеми», із загальної площі 2623,9 га земель колективної власності підлягали поділу 1902,8 га, з них: площа земель колективної власності, що підлягали поділу, 1902,8 га ріллі; землі, що не підлягали паюванню і повинні використовуватися сумісно, 558,3 га (рілля, сіножаті, пасовища); землі, що не підлягали паюванню, 162,8 га (несільськогосподарські угіддя, лісосмуги, болота). Згідно книги реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) колишнього КПС «Іскра» 468 осіб отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) на фізичну площу 2481,886 га, з них 377 осіб отримали державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на фізичну площу 1617,0443 га; невитребувані сертифікати на право на земельну частку (пай) у відділі відсутні (а.с. 48, 49, 50).
За інформацією від 21 вересня 2016 року Окнянської районної державної адміністрації Одеської області в архівному відділі районної адміністрації відсутні списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП «Іскра» Гулянської сільської ради відповідно до державного акту на право колективної власності на землю за № 0017 серії ОД-15 від 25 грудня 1995 року (а.с. 17).
Згідно інформації від 10 січня 2017 року відділу Держгеокадастру у Красноокнянському районі Одеської області в архіві відділу відсутній список осіб, які мають право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП «Іскра» (а.с. 81).
Згідно інформації від 18 січня 2017 року Гулянської сільської ради Красноокнянського району Одеської області відсутній список осіб, які мають права на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП «Іскра» відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серія ОД-15 № 0017 від 25 грудня 1995 року (а.с. 82).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 309 ЦПК України 2004 року, чинної на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність в архівах різних органів списку осіб членів КСП «Іскра» (в тому числі й пенсіонерів, які залишилися членами КСП), долученого до державного акту на право колективної власності на землю серія ОД-15 №0017 від 25 грудня 1995 року, не свідчить про те, що такого списку не було (не має), оскільки на підставі цього списку видавались сертифікати на право на земельну частку (пай), а лише виключає можливість безспірного встановлення факту включення/невключення ОСОБА_1 до списку.
Умовою отримання права на земельну частку (пай) із земель колективної власності є членство особи у відповідному сільськогосподарському підприємстві на момент передачі землі в колективну власність, яке слугує підставою для включення особи до списку осіб, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства. Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.
З матеріалів справи убачається, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що його не було включено до списку, доданого до державного акту про право колективної власності на землю КСП.
Зважаючи на таке обґрунтування позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що право на земельну частку (пай) позивач має доводити тим, що був незаконно не включений до зазначеного списку, в такому разі відповідачем по справі має бути КСП «Іскра» чи його правонаступник, які в даній справі не залучені.
Оскільки без залучення належного відповідача вирішити питання незаконності не включення позивача до вказаного списку неможливо, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що це є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, що не перешкоджає позивачу звернутися до суду з таким же позовом до всіх належних відповідачів.
При цьому, апеляційний суд вірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку із незалученням вказаної юридичної особи до участі у справі.
Колегія суддів не звертає уваги та не надає правової оцінки доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права, оскільки рішення суду першої інстанції було скасовано у зв'язку із порушенням норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення. Розгляд справи по суті спору апеляційним судом проведено не було, як не було й надано однозначного правового висновку щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович