Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 183/4450/16
провадження № 51-55км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі -ЄРДР) за № 12015040350002421, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Діксон Красноярської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком 16 червня 2016 року о 02:00 ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, по металевій трубі виліз на дах гаража ОСОБА_8 , що розташований поблизу будинку АДРЕСА_1 , де за допомогою викрутки віджав металеве покриття даху і, утворивши вільний отвір, проник всередину, звідки таємно викрав майно потерпілого на загальну суму 6834,85 грн.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 10 жовтня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що недопустимими доказами є дані, отримані з протоколу огляду місця події - гаража ОСОБА_8 від 16 червня 2016 року, оскільки останнім не доведено факту його володіння гаражем та наявності викрадених інструментів у гаражі до вчинення злочину. Також судом не враховано, що на момент проведення цієї слідчої дії гараж уже було відчинено, а слідчий не зазначив, яким чином і ким відчинявся гараж. Вважає недопустимими доказами дані протоколу огляду предметів від 16 червня 2016 року, оскільки слідчі дії проведено до внесення відомостей до ЄРДР та неуповноваженою особою - оперуповноваженим ОСОБА_9 . На цій же підставі захисник вважає недопустими доказами дані постанов про залучення до кримінального провадження речових доказів від 18 липня 2016 року. Захисник стверджує, що дані цих постанов, висновку товарознавчої експертизи від 11 липня 2016 року № 3464-16 та протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від
21 липня 2016 року також є недопустими доказами, оскільки їх отримано
з порушенням порядку, встановленого кримінальним процесуальним законом, порушенням права на захист.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 просив касаційну скаргу захисника
ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з'явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України),
і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 стверджував, що протоколи огляду предметів, добровільно виданих ОСОБА_7 , від 16 червня 2016 року є недопустимими доказами, оскільки їх отримано з порушенням порядку, встановленого кримінальним процесуальним законом. Захисник зазначав, що протоколи складено неуповноваженою особою - оперативним співробітником Новомосковського ВП ОСОБА_9 та до внесення відомостей до ЄРДР. Однак вказану слідчу дію проведено всупереч вимогам ст. 41 КПК України, оскільки доручення слідчої ОСОБА_10 про проведення слідчих (розшукових) дій направлено співробітникам оперативного підрозділу лише
17 червня 2016 року і в ньому відсутній дозвіл на проведення огляду предметів.
Відхиляючи доводи захисника ОСОБА_6 , апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції неупереджено дослідив ці докази з точки зору допустимості та достовірності та обґрунтовано розцінив їх як документи, складені в порядку, передбаченому КПК України. Звернув увагу на те, що протоколи дійсно складено оперативним співробітником Новомосковського ВП ОСОБА_9 до внесення відомостей до ЄРДР, однак після повідомлення потерпілого про вчинений злочин, а тому фактично є доказами. В ухвалі апеляційний суд зазначив, що протоколи складено особою оперативного підрозділу з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», а тому відповідають вимогам КПК України і розцінюються судом як допустимі та достовірні.
Однак суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи захисника про те, що огляд предметів є беззаперечно слідчою дією, а тому відповідно до вимог статей 41, 237 КПК України повинен бути проведений слідчим або за дорученням слідчого співробітником оперативного підрозділу.
Крім того, в апеляційній скарзі захисник ставив під сумнів ідентичність речей, оглянутих оперативним співробітником, та речей на фотознімках, долучених як додатки на 5 аркушах слідчою ОСОБА_10 . На обґрунтування своїх доводів захисник посилався на порушення вимог ч. 1 ст. 105 КПК України, відповідно до якої додатки до протоколу долучаються особою, яка проводила процесуальну дію. Апеляційний суд цих доводів захисника не перевірив і докладних відповідей на них не надав.
Оскільки постанови про залучення до кримінального провадження речових доказів від 18 липня 2016 року та дані висновку товарознавчої експертизи від 11 липня 2016 року № 3464-16 є похідними від протоколу огляду предметів від 16 червня 2016 року, то суду апеляційної інстанції необхідно перевірити відповідність цих доказів вимогам кримінального процесуального закону
з урахуванням доктрини «плодів отруйного дерева».
Оцінивши ці докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд мав би відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України оцінити їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Таким чином, належним чином не перевіривши доводів захисника ОСОБА_6
в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про залишення вироку місцевого суду щодо ОСОБА_7 без зміни.
Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від
10 жовтня 2017 року - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи захисника в апеляційній скарзі та прийняти рішення, яке відповідатиме вимогам закону.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3