Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/10085/17
адміністративне провадження №К/9901/62178/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2018 у складі судді Смолія І.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018 у складі колегії суддів: Епель О.В. (головуючий), Губської Л.В., Карпушової О.В. у справі №826/10085/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотранссервіс" до державного реєстратора - нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Лідія Юріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Довіра та гарантія" про визнання протиправними дій,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Технотранссервіс" (далі - ТОВ "Технотранссервіс") звернулося до суду з позовом до державного реєстратора - нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича (надалі - нотаріус Юдін М.А.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Лідія Юріївна (надалі - нотаріус Бабіч Л.Ю.), Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Довіра та гарантія" (надалі - ТОВ "ФК Довіра та гарантія"), в якому просив визнати протиправними дії щодо державної реєстрації змін в Державному реєстрі іпотек, внесених 14.07.2017, про зміну особи Іпотекодержателя.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду від 03.05.2018 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018 рішення Окружного адміністративного суду від 03.05.2018 скасовано і ухвалено нове, якою позов задоволено.
3.1. Визнано протиправними дії державного реєстратора - нотаріуса Юдіна М.А. щодо державної реєстрації змін в Державному реєстрі іпотек, вчиненої 14.07.2017 стосовно зміни особи іпотекодержателя відносно об'єкту нерухомого майна за адресою: Кіровоградська обл., м. Кіровоград ( Кропивницький), вулиця Родимцева генерала, 100-а .
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:
4.1. 22.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" (надалі - ПАТ "ЗЛАТОБАНК") та Приватним підприємством "Кіровоградспецстандарт" укладено Кредитний договір №72/13/13/KL.
4.2. 22.03.2013, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та позивачем укладено договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №438.
4.3. У зв'язку з укладенням договору іпотеки, нотаріусом Бабіч Л.Ю. також внесено запис про державну реєстрацію іпотеки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №1087265.
4.4. 14.07.2017 між ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та ТОВ "ФК Довіра та гарантія" укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 22.03.2013, що посвідчений відповідачем та зареєстрований в реєстрі за №527.
5. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що договір про відступлення права вимоги є підставою для внесення змін до обтяження (запису про іпотеку) відповідно до чинного законодавства. Здійснюючи таку державну реєстрацію, уповноважена особа не обмежує право власності іпотекодавця, а навпаки гарантує право власності як банків-іпотекодержателів, так і їх вкладників. При цьому, підписуючи договір іпотеки іпотекодавець добровільно погоджується на встановлення особливого порядку розпорядження іпотекодержателем об'єктом іпотеки, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання.
6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи повністю позовні вимоги, послався на те, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення у відповідача були відсутні повноваження для вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV). У разі реєстрації зміни іпотекодержателя внаслідок відступлення права вимоги, законодавство вимагає внесення відомостей, зокрема про підставу для виникнення речового права із зазначенням назви, дати та номеру відповідного договору, та інші відомості щодо оформлення такого договору, а також дату та номер рішення про вчинення відповідної реєстрації. Разом з тим, суд апеляційної інстанцій встановив, що відповідачем внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про зміну іпотекодержателя, але при цьому не зазначено жодних відомостей про договір відступлення права вимоги, на підставі якого відбулася зміна іпотекодержателя, а також не зазначено, на підставі якого реєстраційного рішення внесено такі зміни.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Третьою особою на стороні відповідача - ТОВ "ФК Довіра та гарантія" подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. Зокрема, скаржник вважає, що відповідачем при прийнятті рішення щодо державної реєстрації зміни іпотекодержателя дотримано усі необхідні вимоги законодавства. Вважає, що судом не встановлені всі необхідні фактичні обставини справи та не залучено до участі у справі усіх необхідних третіх осіб.
8. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить її задовольнити, а оскаржуване судове рішення - скасувати. На обґрунтування відзиву посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції.
9. Іншими учасниками справи відзивів (заперечень) на касаційну скаргу та/або письмових пояснень до суду подано не було.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
10. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
11. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
12. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України).
13. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
14. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
15. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
16. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
17. Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
18. Як установлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням відповідача про державну реєстрацію змін умов обтяження нерухомого майна, яке є предметом іпотечного договору, і як наслідок, реєстрації третьої особи на стороні відповідача, яка виступає скаржником у даній справі, іпотекодержателем такого майна.
19. Проте заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою прав іпотекодержателя.
20. Також колегія суддів зазначає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, тобто остання була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право, незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.
21. За правилами пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
22. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
23. Згідно зі статтею 16 ЦК України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
24. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 ЦК України).
25. Тому, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
26. Враховуючи суб'єктний склад учасників цієї справи і те, що спірні правовідносини пов'язані з виконанням умов кредитного та іпотечного договорів, а також договору про передачу права вимоги за цими договорами, колегія суддів приходить до висновку, що такий спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і тому має вирішуватися судами за правилами ГПК України.
27. Правова позиція аналогічного змісту у тотожних правовідносинах була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №826/3130/17, від 14.11.2018 у справі №826/7619/16, від 21.11.2018 у справі №826/11120/16, від 07.08.2019 у справі №802/506/16-а.
28. Також, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).
29. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративного суду.
30. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
31. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
32. Тому, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.
33. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Довіра та гарантія" задовольнити частково.
34. Рішення Окружного адміністративного суду від 03.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018 у справі №826/10085/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотранссервіс" до державного реєстратора - нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Лідія Юріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Довіра та гарантія" про визнання протиправними дій - скасувати і закрити провадження у даній справі.
35. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий суддя Шарапа В.М.
Судді Єзеров А.А.
Чиркін С.М.