Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №362/5247/17
адміністративне провадження №К/9901/2177/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Арго" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у складі колегії суддів: Василенка Я.М. (головуючий), Кузьменка В.В., Шурка О.І. у справі №362/5247/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція спортивних розваг" про визнання незаконним та скасування рішення
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" (надалі - ТОВ "Гвоздів-Агро") звернулось до суду з позовом до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області (надалі - Гвоздівська сільська рада), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція спортивних розваг" (надалі - ТОВ "Агенція спортивних розваг") про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради №1 від 15.09.2015.
2. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 позовні вимоги задоволено повністю.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:
4.1. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2011 було визнано за ТОВ "Гвоздів-Агро" право власності на майнові комплекси, які розташовані за адресою: вул. Леніна, 10 і 11 в с. Гвоздів Васильківського району Київської області.
4.2. Водночас, рішенням виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 15.09.2015 за №1, для впорядкування поштових адрес нежитлових приміщень, які розташовані в селі Гвоздів Васильківського району Київської області, нежитловим приміщенням (об'єктам нерухомого майна), що входять до складу майнових паїв членів КСП "Агрофірма "Данко" присвоєно поштові адреси: Київська область, Васильківський район, с. Гвоздів, вул. Леніна 10 і 11.
5. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що позивач оскаржував до Міністерства юстиції України рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими зареєстровано право власності третьої особи на майнові комплекси, розташовані за адресою: вул. Леніна, 10 і 11 в с. Гвоздів Васильківського району Київської області. Судом досліджено, що позивачем отримані інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.06.2016 та 18.06.2016, з яких вбачається, що підставою виникнення у ТОВ "Агенція спортивних розваг" права власності на відповідне нерухоме майно було, в тому числі, оспорюване рішення. Тому, суд дійшов висновку, що під час отримання вказаних інформаційних довідок позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів оспорюваним рішенням і відтак, пропустив строк звернення до суду з позовом про його оскарження, визначений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). У зв'язку з цим, позовну заяву залишено без розгляду відповідно до вимог пункту 8 частини 1 статті 240, частини 1 статті 319 КАС України.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018.
6.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, скаржник наголошує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що саме з інформаційних довідок від 17.06.2016 та від 18.06.2016 позивач дізнався про своє порушене право спростовується матеріалами справи і є припущенням. Скаржник зазначає, що з даних довідок неможливо прослідкувати зміст оспорюваного рішення. Також, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції повинен був надати оцінку правомірності оскаржуваного рішення по суті, чого зроблено не було.
7. Третьою особою подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. На обґрунтування відзиву посилається на правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
8. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
9. Згідно з частиною 2 цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10. Норми такого ж змісту щодо тривалості строків звернення до суду з адміністративним позовом були закріплені у частинах 1-2 статті 99 КАС України в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
11. Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
12. Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
13. За змістом частин 3-4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
14. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
16. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
17. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Правові висновки аналогічного змісту наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №800/304/17.
19. Колегія суддів приходить до висновку, що строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи розпочинає свій перебіг лише за умови, що остання була реально обізнаною з фактом їх порушення оспорюваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
20. Суд апеляційної інстанції, при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, послався на ту обставину, що ТОВ "Гвоздів-Агро" було подано до Міністерства юстиції України скаргу стосовно проведення перевірки правомірності прийняття та скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Буряк Оксани Анатоліївни від 16.05.2016 індексний номер 29612030, індексний номер 29608447 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Агенція спортивних розваг" на майнові комплекси за адресою: Київська область, Васильківський район, село Гвоздів, вул. Леніна 10 і 11. У вказаній скарзі ТОВ "Гвоздів-Агро" зазначило про отримання його директором 17.06.2016 та 18.06.2016 інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №61646625, №61678173, з яких встановлено, що підставою виникнення права власності на відповідне нерухоме майно у ТОВ "Агенція спортивних розваг" було, в тому числі, оспорюване рішення виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради №1 від 15.09.2015.
21. Водночас, у матеріалах справи наявні інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.06.2016 №61646625 та від 17.06.2016 №61678173, що були подані до суду ТОВ "Агенція спортивних розваг", з яких, проте, неможливо встановити за чиєю заявою їх отримано.
22. В інформаційних довідках від 16.06.2016 №61646625 та від 17.06.2016 №61678173 в розділі "Актуальна інформація про право власності" в якості підстави виникнення права власності вказано, серед іншого, рішення виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради №1 від 15.09.2015.
23. Отже, в суду не було достатніх підстав стверджувати, що інформаційні довідки були отримані саме позивачем.
24. Окрім того, в даних інформаційних довідках абсолютно не відображено змісту оспорюваного рішення, тому позивач, навіть за умови отримання довідок за його заявою, не міг з'ясувати той факт, чи дійсно прийняття рішення виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради №1 від 15.09.2015 призвело до порушення його прав, свобод чи інтересів.
25. При цьому, сама лише вказівка на оспорюване рішення в інформаційних довідках, як на підставу виникнення права власності ТОВ "Агенція спортивних розваг" на нерухоме майно, не могла викликати у позивача обґрунтованих припущень щодо суті цього рішення, яке стосується присвоєння поштових адрес нежитловим приміщенням.
26. Також, судами як першої, так і апеляційної інстанції було досліджено, що позивач звертався до відповідача із заявою про отримання копії оспорюваного рішення, в чому йому було відмовлено через фактичну відсутність такого рішення, яке як зазначено відповідачем, не приймалось.
27. Тому, не заслуговують на увагу твердження суду апеляційної інстанції щодо наявності обов'язку позивача ознайомитись зі змістом оспорюваного рішення відразу після того, як він дізнався про його існування з інформаційних довідок від 16.06.2016 №61646625 та від 17.06.2016 №61678173.
28. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду апеляційної інстанції з приводу того, що про факт порушення своїх прав, свобод та інтересів оспорюваним рішенням позивач міг дізнатись з цих інформаційних довідок.
29. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
30. Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що "<…> право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою" (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05).
31. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03, пункт 30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013, заява №49069/11).
32. У рішенні Європейський Суд з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Суд визнав, що "<…> вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків <…>" (пункт 41, заява №3236/03).
33. Згідно з частиною 1 статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
34. Таким чином, суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення порушив норми процесуального права, а саме, частин 1-2 статті 122, частин 3-4 статті 123, пункту 8 частини 1 статті 240, частини 1 статті 319 КАС України, що є підставою для його скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
35. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а оскаржувана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
36. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" задовольнити частково.
37. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №362/5247/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція спортивних розваг" про визнання незаконним та скасування рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції
38. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий суддя Шарапа В.М.
Судді Єзеров А.А.
Чиркін С.М.