Іменем України
15 жовтня 2019 року
Київ
справа №260/1178/18
адміністративне провадження №К/9901/20218/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Кучер Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді - Довгополов О.М., Ільчишин Н.В.)
у справі № 260/1178/18
за позовом ОСОБА_1
до Закарпатської митниці ДФС
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2018 року звернувся з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 26 жовтня 2018 року № 942 «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби»;
- поновити позивача з 27 жовтня 2018 року на займаній до звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2018 року до дати постановлення судового рішення, з утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його було звільнено без належних на те підстав, оскільки вважає, що не вчиняв дисциплінарних проступків, в тому числі й порушення Присяги державного службовця. Вказував, що оскаржуваний наказ є неправомірним, оскільки не містить пояснень щодо того, в чому саме полягали допущені позивачем порушення, а відповідачем не обґрунтовано підстави застосування крайнього заходу відповідальності державного службовця. Також звертав увагу на те, що порушення Присяги необхідно встановлювати в ході службового розслідування, яке відповідач не провів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 11 березня 2019 року позов задовольнив. Це рішення обґрунтоване тим, що відповідач, кваліфікуючи дії позивача як порушення Присяги, не навів для цього ґрунтовних та достатніх мотивів, а Закарпатською митницею ДФС порушено процедуру звільнення у зв'язку з непроведенням службового розслідування. Крім того, суд вважав необґрунтованим висновок відповідача про те, що позивач застосував недостатні обсяги та форми митного контролю та здійснив облік товарів та транспортних засобів в АСМО «Інспеткор», не бачучи візуально транспортного засобу. Також вказав, що відповідач не обґрунтував неможливість застосування будь-якого менш суворого дисциплінарного стягнення.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував і в задоволенні позову відмовив. Ця постанова мотивована тим, що:
- позивач не провів митний огляд транспортного засобу та інші формальності, хоча автомобіль мав тоновані вікна й нетипово низьку посадку по відношенню до дорожнього покриття, що відповідно до Переліку індикаторів ризиків сумарно складає 45 балів, тобто є високим ступенем ризику, а митні формальності були проведені ОСОБА_1 за 4 секунди;
- визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. До того ж, закон не встановлює необхідності послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Відтак, суд дійшов висновку, що начальник, з урахуванням висновку дисциплінарної комісії, може застосувати до особи будь-яке визначене законодавством стягнення на власний розсуд;
- щодо непроведення службового розслідування, то суд зазначив, що його проведення є правом відповідача і проводиться обов'язково лише у разі, якщо невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків державним службовцем, перевищення повноважень призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді. Тобто, суд дійшов висновку, що підстави для обов'язкового проведення службового розслідування в цьому випадку були відсутні.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що наявні у справі докази належним чином підтверджують висновки дисциплінарного провадження про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що підпадає під ознаки пунктів 1, 4, 5 статті 65 Закону України «Про державну службу», що давало відповідачу підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади державної служби.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року і залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, скаржник вказує на те, що:
- у порушення статті 71 Закону України «Про державну службу» відповідач не провів службове розслідування;
- суд невірно застосував норми матеріального права щодо порушення позивачем законодавства з питань державної митної служби, оскільки, на думку ОСОБА_1 , транспортні засоби, які слідують через «зелений коридор» не підлягають митному огляду, а їх митний контроль за відсутності орієнтувань чи спрацювань автоматизованої системи управління ризиками здійснюється в спрощеному порядку;
- суд невірно застосував матеріальне право щодо проходження державної служби, оскільки висновок про порушення позивачем Присяги державного службовця є помилковим і необґрунтованим, так як відповідач не довів, які саме порушення стали підставою для висновку про порушення позивачем Присяги;
- при обранні виду стягнення не було враховано пом'якшуючі обставини, а також відсутність обставин, які обтяжують дисциплінарну відповідальність;
- не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами посилання відповідача на використання позивачем повноважень в особистих інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
- матеріалами справи підтверджується, що в діях позивача відсутні інші порушення, які хоч і не є підставою для звільнення, однак зазначені в оскаржуваному наказі.
Закарпатська митниця ДФС у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що матеріальне право та встановлені обставини справи вказують, що позивач, усвідомлюючи свою протиправну діяльність, діючи в порушення вимог пункту 1 частини першої статті 336 Митного кодексу України, пунктів 6, 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451, не здійснив перевірку поданих до митного контролю документів та відомостей про транспортний засіб «Opel Vivaro», свідомо визначив і застосував недостатні обсяги та форми митного контролю, внаслідок чого надав дозвіл на випуск із зони митного контролю транспортного засобу, в якому знаходився бурштин.
Також відповідач у відзиві зазначив, що за вказаним фактом було розпочато кримінальне провадження та повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні корупційного злочину. Оскільки в мережі Інтернет опубліковано інформацію про затримання на митному посту «Лужанка» понад 1 тони бурштину за сприяння одного зі співробітників митниці, то це негативно відобразилось на іміджі відповідача та Державної фіскальної служби України.
Відтак, відповідач вважає, що фактичні обставини справи вказували на наявність дисциплінарних порушень зі сторони позивача, а оскаржуваний наказ прийнятий правомірно.
У поясненнях на відзив позивач вказує, що відповідачем: 1) не вказано в чому саме ОСОБА_1 допустив порушення технологічної схеми митного контролю; 2) не наведено мотивів застосування звільнення за порушення Присяги; 3) не вказано чим саме підтверджується використання ОСОБА_1 повноважень в особистих інтересах; 4) не спростовано (визнано), що стосовно позивача не проводилось службове розслідування.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судами, позивач з серпня 2008 року працював в митних органах.
З 14 квітня 2017 року ОСОБА_1 призначений на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС.
Наказом відповідача від 1 жовтня 2018 року № 572 «Про відкриття дисциплінарного провадження» стосовно ОСОБА_1 відкрито дисциплінарне провадження.
Згідно цього наказу підставою відкриття дисциплінарного провадження була службова записка начальника митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС Фетька Б.П. від 1 жовтня 2018 року № 07-70-71/34-1356, якою повідомлено, що 30 вересня 2018 року співробітниками Служби безпеки України на митному посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС було проведено оперативно-слідчі дії, в ході яких здійснено переогляд автомобіля марки «Opel Vivaro» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням громадянина України ОСОБА_2 , що слідував через митний пост «Лужанка» у напрямку «виїзд з України». В результаті переогляду було виявлено понад одну тонну каміння, схожого на бурштин. Митні формальності щодо вищевказаного транспортного засобу проводились державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС Стольцем І.І.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 8 жовтня 2018 року у справі № 308/1158/18 відсторонено ОСОБА_1 від посади державного інспектора ВМО № 3 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, від посади на час досудового розслідування на строк 2 місяці.
Про результати дисциплінарного провадження складено висновок від 26 жовтня 2018 року. Вказаним висновком, за результатами дисциплінарного провадження, встановлено таке.
30 вересня 2018 року транспортний засіб «Opel Vivaro» д.н.з НОМЕР_1 , в салоні якого знаходилось 26 сумок та валіз із камінням органогенного походження бурштином-сирцем, загальною вагою 1046,18 кг, слідував по смузі руху «зелений коридор» через митний пост «Лужанка» в напрямку «виїзд з України» під керуванням громадянина України ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 , державний інспектор відділу митного оформлення № 3 митного посту «Лужанка» прийняв документи до митного контролю від особи, яку не пам'ятає, та здійснив облік товарів та транспортних засобів в АСМО «Інспектор», не виходячи із службового приміщення, та, відповідно, візуально не бачучи ні транспортного засобу, ні товарів, які в ньому переміщувалися, що він підтвердив у своїх поясненнях.
Отже, у висновку зазначено, що позивач, усвідомлюючи свою протиправну діяльність, діючи в порушення вимог пункту 1 частини першої стаття 336 Митного кодексу України, пунктів 6, 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів, перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон не здійснив перевірку поданих до митного контролю документів та відомостей про транспортний засіб згідно з реєстраційними документами, а також будучи обізнаним про прибуття 30 вересня 2018 року після 20 год. автомобіля «Opel Vivaro» д.н.з НОМЕР_1 у пункт пропуску «Лужанка», свідомо визначив і застосував недостатні обсяги та форми митного контролю, внаслідок чого надав дозвіл на випуск із зони митного контролю транспортного засобу, в якому знаходилися 26 сумок та валіз із камінням органогенного походження бурштином-сирцем, загальною вагою 1046,18 кг, чим порушив вимоги статті 19 Конституції України та законодавство з питань державної митної справи.
За таких обставин Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ прийшла до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 4, 5, 9 та 15 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: порушення присяги державного службовця; дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону.
За результатами дисциплінарного провадження головою Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Закарпатської митниці ДФС внесено подання про застосування до державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
Наказом Закарпатської митниці ДФС від 26 жовтня 2018 року № 942-о «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби» ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу».
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави; державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку (пункт 10 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу»).
За вимогами статті 4 Закону України «Про державну службу» державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів, зокрема: законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики.
Державний службовець, відповідно до приписів частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», зобов'язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Відповідно до частини першої статті 65 вказаного Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною другою статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарними проступками є:
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення;
15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Відповідно до частини п'ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
Частиною першою статті 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно зі статтею 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин першої, четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Отже, перегляд судового рішення судом касаційної інстанції здійснюється в межах доводів касаційної скарги, предмету, змісту і підстав позову, які були заявлені позивачем в суді першої інстанції.
З тексту Присяги державного службовця (як у редакції, яка діяла на час складення позивачем присяги, так і в чинній редакції Закону України «Про державну службу») випливає, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.
За такого правового врегулювання порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Отже, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
Необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби.
Верховний Суд неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.
Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.
Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.
Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі №826/13803/16 і від 20 вересня 2019 року у справі № 826/12156/18.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що наявні у справі докази належним чином підтверджують висновки дисциплінарного провадження про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що підпадає під ознаки пунктів 1, 4, 5 статті 65 Закону України «Про державну службу», що давало відповідачу підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади державної служби.
Так, суд апеляційної інстанції вказав про невиконання позивачем вимог законів України щодо здійснення митного контролю та митного оформлення транспортного засобу, неналежне, всупереч інтересам держави та званню державного службовця, несумлінне та безвідповідальне виконання позивачем своїх посадових обов'язків та обов'язків державного службовця, недотримання ним принципів державної служби; непроведення митних формальностей у достатньому обсязі, зокрема зовнішнього огляду транспортного засобу з метою його ідентифікації, що з урахуванням індикаторів ризиків давало можливість виявити переміщуваний в салоні автомобіля поза митним контролем вантаж - каміння органогенного походження (бурштин-сирець); виконання всіх митних формальностей за 4 секунди.
Незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції встановив перелік дій, які зумовили притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення, цей суд не визначив, які саме дії ОСОБА_1 підпадають під порушення Присяги. Тоді як встановлення цих обставин входить до предмету доказування у цій справі.
До того ж, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що, кваліфікуючи дії позивача як порушення Присяги, відповідачем не наведено ґрунтовних та достатніх мотивів, за наявності яких проступок позивача можливо було б кваліфікувати саме як порушення Присяги. З огляду на це, суд апеляційної інстанції, встановлюючи наявність проступку у виді порушення Присяги, повинен був надати належну правову оцінку наявності саме цього проступку у діях позивача.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного наказу від 26 жовтня 2018 року № 942 «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби». Однак, цей наказ прийнятий не лише у зв'язку зі встановленням порушення позивачем Присяги, а й у зв'язку із вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.
Вчинення вказаного проступку, поряд з порушенням Присяги, також є підставою для звільнення позивача з посади державної служби в силу частини п'ятої статті 66 Закону України «Про державну службу». Проте, суд апеляційної інстанції, визнавши оскаржуваний наказ правомірним, не встановив обставин щодо вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у виді використання наданих йому повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб. Одночасно, вказані обставини також входять до предмету доказування у цій справі, а тому мають бути встановлені судом.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого у частині четвертій статті 9 КАС України.
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вказані порушення норм процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, призвели до передчасних висновків щодо вирішення цієї справи.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Отже, з огляду на допущені судом порушення норм процесуального права, оскаржувана постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити які саме дії позивача підпадають під порушення Присяги та/або використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб. У разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року скасувати.
Адміністративну справу № 260/1178/18 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Н.М. Мартинюк
Судді А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко