Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 362/6133/14-ц
провадження № 61-21423св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року у складі судді Медведєва К. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк», банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № CL1747 (далі - кредитний договір) у розмірі 27 321,32 дол. США, що еквівалентно 424 182,62 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2007 року ОСОБА_1 отримав у відкритому акціонерному товаристві «Банк Універсальний» (далі - ВАТ «Банк Універсальний»), правонаступником якого є позивач, за умовами кредитного договору кошти у розмірі 20 000,00 дол. США, зі строком кредитування до 10 жовтня 2014 року, зі сплатою 24,00 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань позичальника 10 жовтня 2014 року банк та ОСОБА_2 уклали договір поруки № CL1747. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань станом на 09 грудня 2014 року за кредитним договором існує заборгованість у розмірі 27 321,32 дол. США, що еквівалентно 424 182,62 грн, у тому числі: 18 306,02 дол. США, що еквівалентно 284 213,77 грн, - тіло кредиту; 7 713,85 дол. США, що еквівалентно 119 762,92 грн, - проценти за кредитом, 1 301,45 дол. США, що еквівалентно 20 205,92 грн, - підвищені проценти за прострочення терміну сплати щомісячних платежів. 05 грудня 2009 року Дарницький районний суд м. Києва виніс судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який скасовано ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року. Крім того, 08 жовтня 2014 року державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог зустрічного позову
У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати припиненим договір поруки від 10 жовтня 2007 року № CL1747.
Позовна заява мотивована тим, що у зв'язку з виданням 05 грудня 2009 року судового наказу Дарницького районного суду м. Києва строк виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором вважається таким, що настав з моменту подання банком до суду заяви про видання судового наказу. Оскільки протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Універсал Банк» не пред'явлено вимогу до поручителя про повернення кредитних коштів, порука є припиненою. Крім того, банк за відсутності згоди поручителя збільшив розмір процентної ставки за користування кредитом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № CL1747 у розмірі 424 182,62 грн, у тому числі: 284 213,77 грн - тіло кредиту, 119 762,92 грн - проценти за кредитом, 20 205,92 грн - підвищені проценти за прострочення терміну сплати щомісячних платежів, у решті позову ПАТ «Універсал Банк» відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано припиненим договір поруки від 10 жовтня 2007 року № CL1747, укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що видання судового наказу про дострокове стягнення заборгованості не змінює строк виконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки банк не звертався до ОСОБА_1 з досудовою вимогою про дострокове погашення заборгованості. Строк позовної давності для заявлення ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 цього позову не сплинув, оскільки 10 жовтня 2014 року в рахунок погашення кредиту було здійснено платіж. Суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 . не давала згоди на зміну процентної ставки за кредитним договором, тому договір поруки відповідно до пункту першого статті 559 ЦК України слід визнати припиненим.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що перебіг позовної давності переривався зверненням ПАТ «Універсал Банк» у 2009 році до суду із заявою про видання судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором. У вересні 2014 року судовий наказ було скасовано, з цим позовом банк звернувся у грудні 2014 року, тому строк позовної давності не пропущено. Відхиляючи отриманий у справі висновок судово-економічної експертизи від 31 травня 2016 року щодо невідповідності умовам кредитного договору наданого банком розрахунку заборгованості, суд виходив з того, що експерт не врахував підвищення процентної ставки за кредитом.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № CL1747 у розмірі 424 182,62 грн - скасувати, у задоволенні позову у цій частині відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з Васильківського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції.
У квітні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам ОСОБА_1 щодо пред'явлення позову неуповноваженою особою та щодо незаконності нарахування підвищених процентів. На думку представника ОСОБА_6 , закон не визначає інших форм звернення до суду, які переривають перебіг позовної давності, окрім пред'явлення позову. У травні 2009 року банк направляв йому вимогу про повернення кредиту у розмірі 2 116,06 дол. США, а у листопаді 2009 року звернувся до суду із заявою про видання судового наказу про стягнення заборгованості у розмірі 179 716,80 грн. Також посилається на несправедливість умов кредитного договору як підставу для визнання недійсним пункту кредитного договору, що визначає умови встановлення підвищеної процентної ставки за кредитом.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 10 жовтня 2007 року ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № CL1747, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 20 000,00 дол. США на строк кредитування до 10 жовтня 2014 року, погашення кредиту зі сплатою 24 % річних мало здійснюватися згідно з графіком.
На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 10 жовтня 2007 року ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 уклали договір поруки № CL1747.
У травні 2009 року ПАТ «Універсал Банк» направляло ОСОБА_1 вимогу про погашення поточної заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 12 травня 2009 року у розмірі 2 116,06 дол. США.
05 грудня 2009 року Дарницький районний суд м. Києва у справі № 2н-655/09 видав судовий наказ про дострокове стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 179 716,80 грн.
19 вересня 2014 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/16681/14-ц зазначений судовий наказ скасовано.
Згідно з наданого банком розрахунку за кредитним договором існує заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18 306,02 дол. США, за процентами за кредитом у розмірі 7 713,85 дол. США та за підвищеними процентами за прострочення терміну сплати щомісячних платежів у розмірі 1 301,45 дол. США.
ОСОБА_1 заявив у суді першої інстанції про застосування до вимог банку строків позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Тобто для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання є порушенням зобов'язання за кредитним договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 у порушення статей 526, 612 ЦК України належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим стягнули з нього на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту, нарахованими на 09 грудня 2014 року процентами за кредитом та підвищеними процентами за прострочення терміну сплати щомісячних платежів.
Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки суди дійшли їх за неправильного застосування норм матеріального права.
Частиною першою статті 1048 та частиною першої статті 1054 ЦК України визначено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Абзац 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
ПАТ «Універсал Банк» у листопаді 2009 року подало до суду заяву про видання судового наказу про дострокове стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту та процентів за кредитом, отримало судовий наказ Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2009 року.
Отже, банк на власний розсуд скористався правом вимагати від позичальника дострокового повернення частини тіла кредиту, що залишилося, та сплати процентів, чим змінив строк кредитування, що засвідчено в судовому рішенні.
За таких обставин право ПАТ «Універсал Банк» нараховувати проценти за кредитом припинилося з моменту видання судового наказу Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2009 року. Після закінчення строку кредитування банк має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
ПАТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 тіло кредиту, проценти за кредитом та підвищені проценти за прострочення терміну сплати щомісячних платежів у доларах США.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
До такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).
У такому разі висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором, зокрема тіло кредиту, у гривневому еквіваленті є неправильними.
За таких обставин позов ПАТ «Універсал Банк» підлягає задоволенню на суму заборгованості за кредитним договором, яка існувала на момент видання судового наказу (05 грудня 2009 року), у розмірі 18 306,02 дол. США - тіло кредиту, у розмірі 4 051,98 дол. США - проценти за кредитом, у розмірі 939,68 дол. США - підвищені проценти за прострочення терміну сплати щомісячних платежів.
Разом з тим, посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на пропуск банком строку позовної давності є неприйнятним з таких підстав.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини першої статті 258 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтях 253-255 цього кодексу.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частина друга статті 264 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній на момент видання судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором (далі - ЦПК України 2004 року), судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Оскільки захист права на стягнення коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання особою заяви про видання судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України 2004 року, перериває перебіг строку позовної давності.
До таких висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 552/1529/16-ц (провадження № 61-601св18), від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц (провадження № 61-13753св18).
Судовий наказ Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором видано у грудні 2009 року.
Суди встановили, що за судовим наказом було відкрито виконавче провадження, він виконувався у примусовому порядку, на майно ОСОБА_1 накладався арешт, судовий наказ повертався стягувачу без виконання, остаточно виконавче провадження закінчено 08 жовтня 2014 року після скасування судового наказу.
За таких обставин строк позовної давності до вимог банку переривався у зв'язку з поданням ПАТ «Універсал Банк» до суду заяви та виданням судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Доводи касаційної скарги щодо різниці у розмірі заборгованості, зазначеному у вимозі банку та у судовому наказі, є безпідставними, оскільки у травні 2009 року банк направляв ОСОБА_1 вимогу про сплату поточної заборгованості, а судовий наказ видавався про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
Верховний Суд вважає неприйнятними доводи касаційної скарги щодо пред'явлення позову неуповноваженим представником, оскільки зазначені обставини не ставилися під сумнів під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, повноваження представника позивача продовжувалися наданням нових довіреностей (т. 1 а. с. 101, т. 2 а. с. 119, т. 2 а. с. 133).
Доводи касаційної скарги щодо несправедливості умов кредитного договору, нарахування підвищених процентів за прострочення терміну сплати щомісячних платежів є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 в установленому законом порядку не оспорював умови кредитного договору, зустрічного позову до банку щодо визнання недійсними цих умов кредитного договору до суду не пред'являв.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (стаття 412 ЦПК України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
У частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не оскаржувалися, тому не переглядалися Верховним Судом.
За таких обставин, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, то рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 рокув частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 424 182,62 грн слід скасувати, ухвалити у частині вирішення позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором нове рішення, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 297,68 дол. США, у тому числі: 18 306,02 дол. США - тіло кредиту, 4 051,98 дол. США - проценти за кредитом, 939,68 дол. США - підвищені проценти за прострочення терміну сплати щомісячних платежів.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на висновок стосовно скасування у частині рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, з урахуванням часткового задоволення позову банку (на 85 %), з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» підлягають відшкодування витрати, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 3 105,90 грн.
ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатив 4 019,41 грн, за подання касаційної скарги - 4 384,80 грн, тому з урахуванням часткового задоволення позову (на 85 %), з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 260,63 грн.
Оскільки судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» підлягає стягненню 1 845,27 грн.
Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства«Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 424 182,62 грн скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № CL1747 у розмірі 23 297,68 дол. США, у тому числі: 18 306,02 дол. США - тіло кредиту, 4 051,98 дол. США - проценти за кредитом, 939,68 дол. США - підвищені проценти за прострочення терміну сплати щомісячних платежів.
У решті позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 1 845,27 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. М. Сімоненко
Судді:А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик