Дата документу 08.10.2019 Справа № 336/4245/19
Є.У.№ 336/4254/19 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.
№ 22-ц/807/2761/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
08 жовтня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Онищенко Е.А.
Полякова О.З.
секретар: Семенчук О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту порушення права на справедливий судовий розгляд,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2019 року у відкритті провадження відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається. що ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження, в якій просив встановити факт порушення права на справедливий судовий розгляд при розгляді кримінальної справи щодо нього.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Таке посилання хоча і не є достатньо обґрунтованим з огляду на зміст вимог заявника, проте не впливає на остаточне рішення в справі щодо наслідків її розгляду.
Так, чинним законодавством визначено, що в окремому провадженні може бути встановлений юридичний факт, щодо якого не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 256 ЦПК і не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.
Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і, зокрема в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що зі змісту поданої заяви вбачається. що заявник бажає встановити факт порушення його права на справедливий судовий розгляд кримінальної справи, у якій було постановлено вирок стосовно нього, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на зазначене, у відповідності до положень ст. 186 ЦПК заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Спеціальним законом, що регулює порядок оскарження вироку суду є Кримінально процесуальний кодекс?тобто порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суду при розгляді кримінальної справи передбачений положеннями КПК.
Таким чином, правильним є висновок суду про неможливість розгляду заявлених вимог у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2019 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 жовтня 2019 року.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: Е.А. Онищенко
О.З. Поляков